печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15584/25-ц
20 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Головко Ю. Г.,
присяжних Вовка О. І., Матвієнка О. А.,
за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника особи, щодо якої розглядається заява про визнання її недієздатною
адвоката Дворніцького О. Б.,
представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування Печерської
районної в місті Києві державної адміністрації Полурез О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Печерської районного в м. Києві державної адміністрації, особа, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною бабусею заявника ОСОБА_1 , є пенсіонеркою за віком, є особою похилого віку, їй 91 рік, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування. Внаслідок набутого стійкого психічного розладу, ОСОБА_2 , яка постійно проживає разом із заявником, виявляє неспроможність самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, що забезпечує її життєдіяльність та потребує в зв'язку з цим постійного стороннього догляду та нагляду, та внаслідок набутого хронічного, стійкого психічного розладу, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними, тому є необхідність встановлення опіки над останньою та призначення їй опікуна. Вказує, що призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 буде відповідати як найкращім інтересам останньої.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заяву з викладених у ній підстав, просив її задовольнити в повному обсязі.
Представник органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Полурез О. В. в судовому засіданні зазначила, що мати кандидата на опікунство подала письмову згоду, на затвердження кандидатури її сина ОСОБА_1 опікуном над її матір'ю ОСОБА_2 , підтримала подане до суду подання про призначення опікуном.
Представник особи, щодо якої розглядається заява - адвокат Дворніцький О. Б. в судовому засіданні просив призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , адже це буде відповідати як найкращім інтересам останньої.
Суд, вислухавши учасників справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним онуком громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою постійно проживає разом за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка за віком, є особою похилого віку (повних 91 рік) в 2021 році перенесла ішемічний інсульт в басейні правої середньої мозкової артерії (26.05.2021 р.), з дизартрією та анартрією, страждає на церебральний атеросклероз, гіпертонічну хворобу III ст., лікарями клінічної лікарні «Феофанія» їй виставлений діагноз «Інфаркт мозку неуточненої закупорки або стенозу церебральних артерій», також страждає на ряд інших соматичних захворювань, деталізований опис яких викладений в виписці із медичної карти стаціонарного хворого №21/3/1709.
В зв'язку із рядом тяжких невиліковних хвороб ОСОБА_2 знаходиться під постійним спостереженням лікаря-терапевта, невропатолога та психіатра Державної наукової установи «Центр інноваційних технологій охорони здоров'я», Державного Управління Справами при Кабінеті Міністрів України, під наглядом та супроводженням яких проходить курс реабілітаційного лікування.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира, в якій зареєстрований заявник та ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2003 року на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є донькою ОСОБА_2 .
Відповідно до подання органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3., надала письмову згоду на затвердження кандидатури її сина ОСОБА_1 опікуном над її матір'ю ОСОБА_2 , заява засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паденко Т. М. 22.09.2025 № 1226.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У відповідних положеннях підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз'яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (частина перша статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
За положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов'язаних із наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав.
Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз'яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти Росії» (заява № 44009/05) зазначив, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив її право на справедливий судовий розгляд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1270 від 04.09.2025, проведеного Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у вигляді «Органічного ураження головного мозку судинно-атрофічного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням» (згідно з МКХ-10:F07.8). За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази щодо стану здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також висновок судової експертизи, суд приходить висновку про наявність правових підстав для визнання її недієздатною.
Відповідно до частини першої статті 41, статті 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).
У статті 66 ЦК України зазначено, що якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
В матеріалах справи наявне подання органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому порушується перед судом питання про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над його бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про необхідність встановлення опіки над останньою та призначення їй опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. ст. 39-41, 60 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 1- 18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 265, 293-319, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Печерської районного в м. Києві державної адміністрації, особа, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною ОСОБА_2 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задовольнити.
Визнати недієздатною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) опікуном над недієздатною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначити у два роки з наступного дня після дня набрання ним законної сили.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку дії рішення, визначеного рішенням суду.
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім'ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Ю. Г. Головко
Присяжний О. А. Матвієнко
Присяжний О. І. Вовк