печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40047/25-ц
13 листопада 2025 року м. Київ Суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
12.11.2025 в провадження судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В надійшла зазначена позовна заява.
Перевіривши матеріали позовної заяви, головуючий суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.
3 матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І. В. від 25.08.2025 заявлено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Головко Ю. Г. від 10.09.2025 заявлено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є. С. від 29.09.2025 заявлено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Гуртовій Т.І від 21.10.2025 заявлено самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.
12.11.2025 відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід, передано судді Остапчук Т.В
Перевіривши матеріали позовної заяви, дослідивши матеріали справи, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.
Так, обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що діями судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є. С. йому завдано моральну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися з: (і) суб'єктивним критерієм врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, N? 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності.
Стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України».
Стаття 15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».
Такі самі вимоги до поведінки судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому РЕЗОЛЮЦІЄЮ 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).
Вони викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.
Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов'язують суддів.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється».
Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти)/ВП), § 98).
Підставою заявлення суддею самовідводу є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості суді ОСОБА_2 , оскільки позивач в своєму позові вказує завдання йому шкоди членами Вищої ради правосуддя, яка полягає в умисному не притягненні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, суддя Хайнацький Є. С. є діючим суддею Печерського районного суду м. Києва та моїм колегою. Виходячи з вищевказаних обставин, у подальшому можуть виникнути сумніви у неупередженості судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов?язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року, суд дійшов висновку про необхідність заявлення самовідводу.
Враховуючи викладене, розгляд справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст. 36 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.
За таких обставин, оскільки предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку останнього, діями судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацького Є. С., з метою дотримання норм закону, вважаю за необхідне заявити самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1 - 19, 33, 36, 37, 39 - 41, 353 ЦПК України, суддя УХВАЛИВ: Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Цивільну справу N? 757/40047/25-ц (провадження N? 2-8862/25) передати для визначення складу суду, в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Т.В.Остапчук