печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49770/25-п
11 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не відомий,
за ст. 185 КУпАП, -
12.09.2025 о 21 год. 55 хв. у м. Києві по бульв. Лесі Українки, 7А водій ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, не виконував законну вимогу поліцейського капрала поліції взводу 1 полку 1 роти 3 батальйону 1 Юрченка О.Д., а саме: пред'явити документи, що підтверджують особу для встановлення його особи та розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак на вимогу пред'явити документи не відреагував при цьому чинив пасивний опір, зачиняючись у автомобілі. Вказаними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення судового засідання або з інших процесуальних питань не надходило, у письмових пояснення свою вину визнав, а тому, з метою розгляду справи у розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за ст. 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Так, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків.
Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок та діють від імені держави.
Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» відповідальність за ст. 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких як перебування працівника поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
За такого, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 286350 від 12.09.2025; протоколом АЗ № 114289 від 12.09.2025; відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд у відповідності до положень ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і вважає можливим призначити стягнення у виді штрафу.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 185, 283-287 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 136 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Світлана ГРЕЧАНА