печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19318/24-ц
пр. 2-7563/24
15 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідачки: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі - позивач, ТОВ «Позняки-Автосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 38 139,67 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 10 236,51 грн - інфляційних втрат; 2 591,56 грн. - три проценти річних; 3 028,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Підземна автостоянка (паркінг) до житлового будинку АДРЕСА_1 обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.- 15:2007», має два поверхи (рівні): перший поверх (нижній рівень) і другий поверх (верхній рівень), кожен з яких має окремий в?їзд і виїзд, та відповідну кількість машино-місць (паркомісць). При цьому, нумерація паркомісць на кожному поверсі (рівні) підземної автостоянки починається з порядкового номеру №1 та продовжується (№№ 2, 3 і т.д.), тобто на кожному поверсі є місця з однаковими номерами. З метою можливості ідентифікувати паркомісце з конкретним номером, ТОВ «Позняки-Автосервіс» в своїй діяльності позначає місця на першому поверсі літерою «Н» (нижній рівень), а місця на другому поверсі - літерою «В» (верхній рівень).
Для обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані, позивачем укладені договори з прибирання території, надання послуг автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження тощо. Крім того Позивачем здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона підземного паркінгу.
Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць.
3 2017 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 490,00 грн щомісячно. В 2019 році витрати по утриманню одного машиномісця становили 513,00 грн, однак за рішенням керівництва продовжував діяти тариф у розмірі 490,00 грн. 3 01.08.2021 року діяв новий тариф у розмірі 780,00 грн за обслуговування одного машиномісця щомісячно.
Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісць, проте відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг по утриманню машиномісця.
Крім того, позивач зазначає, що вважаючи укладеним договір про надання послуг № 01-08-20-16В/ЛУЗ0Б від 14.07.2020 року, ТОВ «Позняки-Автосервіс» звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 01-08-20-16В/ЛУ30Б від 14.07.2020 року. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 757/24811/22-ц відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, оскільки суд встановив відсутність договірних відносин між сторонами.
На відміну від підстав позову у справі № 757/24811/22-ц - стягнення заборгованості за договором № 01-08-20-16В/ЛУЗОБ від 14.07.2020 року про надання послуг, який позивач вважав укладеним, даний позов подається з інших підстав, а саме: підставами даного позову навпаки є те, що між сторонами відсутній письмовий договір, проте позивач фактично надає відповідачу послуги з утримання та обслуговування машиномісця, тому відповідач, як власник нерухомого майна, зобов'язаний оплачувати таки послуги.
Оскільки, відповідач оплачує послуги по утриманню й обслуговуванню належного йому машиномісця нерегулярно і не у повному обсязі, тому в період з 01.05.2017 року по 01.04.2024 року за ним утворилась заборгованість в сумі 38 139,67 грн (розрахунок заборгованості додається), яка в силу п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України підлягає стягненню на користь позивача (примусове виконання обов'язку в натурі).
Посилаючись на вказані обставини, на підставі, ст.ст. 322, 526, 901, 977 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.03.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.05.2025 року.
26.05.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити в задоволенні позову. Указувала, що виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише вказує, що основним видом діяльності ТОВ «Позняки-Автосервіс» є КВЕД 96.09 надання інших індивідуальних послуг; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту. Таким чином, позивачем не доведено свого права обслуговувати підземну автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 , укладати договори з власниками машиномісць та нараховувати і отримувати оплату. Відповідач заперечує нарахування заборгованості за період, який вже був предметом розгляду та по якому прийнято рішення суду, а саме, з 01.05.2017 року по 01.09.2022 року. Відтак, просить суд виключити цей період з розрахунку заборгованості.
Позивач не підтвердив факту надання відповідних послуг відповідачці в період з 01.05.2017 року по 01.02.2019 року та не підтвердив, що розрахунок заборгованості відповідає діючому на той період тарифу на послуги. З нього неможливо встановити, які саме послуги відповідачкою спожиті, їх складові, кількість та вартість, тому розрахунок заборгованості за період 01.05.2017 року по 01.02.2019 року є недостовірним, та відповідач просить суд не брати такий розрахунок до уваги. Також відповідач заявляє застосування позовної давності за період з 01.05.2017 року по 01.09.2022 року. Крім того, наголошує, що витрати на правову допомогу є завищеними та необґрунтованими.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.05.2025 року відкладено розгляд справи на 15.09.2025 року.
03.06.2025 року до суду представником позивача надано відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги. Наголошував, що власник машиномісця несе обов'язок з оплати витрат по утриманню цього майна. Також просив приєднати до матеріалів справи додаткових доказів.
10.09.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому заперечував проти приєднання до матеріалів справи наданих додаткових доказів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що видом діяльності ТОВ «Позняки-Автосервіс» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 є власником автостоянки (гараж) № НОМЕР_1 на другому поверсі підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2024 року № 375852755.
Підземна автостоянка (паркінг) до житлового будинку АДРЕСА_1 обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.- 15:2007», має два поверхи (рівні): перший поверх (нижній рівень) і другий поверх (верхній рівень), кожен з яких має окремий в?їзд і виїзд, та відповідну кількість машино-місць (паркомісць).
3 2017 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 490,00 грн щомісячно. В 2019 році витрати по утриманню одного машиномісця становили 513,00 грн, однак за рішенням керівництва продовжував діяти тариф у розмірі 490,00 грн. 3 01.08.2021 року діяв новий тариф у розмірі 780,00 грн за обслуговування одного машиномісця щомісячно.
Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісць, проте відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг по утриманню машиномісця.
Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу відповідач у період з 01.05.2017 року по 01.04.2024 року не сплачує за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 139,67 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 10 236,51 грн - інфляційних втрат; 2 591,56 грн. - три проценти річних.
Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 року по справі № 757/24811/22-ц, позовні вимоги було розглянуто та у задоволенні позову ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено в повному обсязі. Позивачем рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, регламентують Правила зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115.
Ці Правила поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам (п. 1 цих Правил).
Відповідно до п.п. 15, 16 зазначених Правил, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тариф на утримання автопаркінгів відноситься до третьої групи - житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які визначаються виключно за домовленістю сторін на підставі економічно обґрунтованих витрат виконавцем послуг і не вимагають затвердження органами місцевого самоврядування.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Так, відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання автостоянки (гаража), оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв'язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх машиномісць одночасно.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819св20), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).
Тобто, незважаючи на відсутність письмового договору між сторонами про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркінгу відповідачу, у зв'язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов'язання по їх сплаті, як власник машиномісць.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (законним користувачем) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
Відповідач допустила невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Отже, власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов'язок з витрат на утримання цієї автостоянки.
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини по утриманню машиномісця, ТОВ «Позняки-Автосервіс» у встановленому законом порядку послуги з обслуговування машиномісця відповідачу надаються, у зв'язку з цим несе витрати, а тому останній повинен також нести зобов'язання по їх сплаті, як власник паркомісця.
Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові ВСУ від 14.11.2018 у справі №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.
Так, оскільки судом встановлено, що за період з 01.05.2017 року по 01.04.2024 року відповідач не сплачував витрати за обслуговування машиномісця та не приймав участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території, заборгованість відповідача перед позивачем складає 38 139,67 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 10 236,51 грн - інфляційних втрат; 2 591,56 грн. - три проценти річних, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.
При цьому суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.
Щодо заяви відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначає наступне.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, на момент звернення до суду із позовом, тобто станом на місяць квітень 2024 року, продовжено дію воєнного стану на усій території України, а відтак і строк позовної давності зупинено.
Суд прийшов до переконання про те, що оскільки з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, та зупиненням такого строку на час діє воєнного стану в Україні, який введений з 24.02.2022 та діє на момент розгляду справи у суді, а відтак строк позовної давності як за основою вимогою так і за вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України не пропущено, а відтак клопотання не підлягає до задоволення.
Всі інші обставини, які наведені відповідачем у відзиві суд не бере до уваги, адже такі не стосуються предмету доказування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає до задоволення.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про наявність рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 757/24811/22-ц відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 01-08-20-16В/ЛУЗОБ від 14.07.2020 за період з 01.05.2017 року по 01.09.2022 року, оскільки предмет і підстави позову у справі № 757/24811/22-ц є відмінними від підстав та предмету позову у даній справі. Предметом позову у справі № 757/24811/22-ц було стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг № 01-08-20-16В/ЛУЗОБ від 14.07.2020 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 у справі № 757/24811/22-ц відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Позняки-Автосервіс», оскільки суд встановив відсутність договірних відносин між сторонами, через те, що договір не був підписаний відповідачем, а отже суд встанови відсутність договірних зобов'язань між сторонами. На відміну від підстав позову у справі № 757/24811/22-ц де зазначено, що між сторонами відсутній письмовий договір. Крім того, предметом позову у справі № 757/24811/22-ц є паркомісце № 16-В, а у справі, яка є предметом розгляду - № 16.
Що стосується заявленого представником позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.
Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати відповідачем професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку про задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5 000 грн., такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1100 від 16.11.2023 року, в розмірі 344,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1237 від 23.04.2024 року.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн у відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» 38 139 (тридцять вісім тисяч сто тридцять дев'ять) грн 67 коп. заборгованості за надані послуги з обслуговування автостоянки (гараж); 10 236 (десять тисяч двісті тридцять шість) грн 51 коп. - інфляційних втрат; 2 591 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн 56 коп. - три проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс»: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 3; код ЄДРПОУ 30183224.
Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
'Повне судове рішення складено 25.09.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ