печерський районний суд міста києва
757/21470/25-к
1-кс-19645/25
29 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, а саме з транспортного засобу, який належить ОСОБА_4 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, що у накладенні арешту відпала потреба, оскільки жодних слідчих дій з арештованим майном не проводилось, а транспортний засіб перебуває під арештом тривалий час.
У судове засідання сторони не з'явились.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021140010000616 від 30.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/13617/21 від 09.12.2022, задоволено клопотання прокурора про накладення арешту, з метою забезпечення збереження доказів, заборонивши відчуження, користування та розпорядження щодо транспортних засобів, зокрема, щодо транспортного засобу із транспортного засобу із д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ).
Крім того встановлено, що наразі досудове розслідування кримінального провадження, у якому накладено арешт на майно, здійснюється не слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що знаходиться на території Личаківського району м. Львова, а слідчими Головного слідчого управлінню Державного бюро розслідувань.
Як вбачається з матеріалів клопотання, метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів.
Встановлено, що відповідний транспортний засіб (VIN: НОМЕР_2 ), 2008 року випуску, належить ОСОБА_5 , на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 30.11.2021 серії НОМЕР_3 .
Крім цього представник вказує, що державний реєстраційний номер був змінений 30.11.2021 на існуючий, а саме « НОМЕР_4 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 30.11.2021 серії НОМЕР_3 .
Крім того, з ухвали про арешт майна вбачається, що прокурор посилається на те, що транспортний засіб фактично був засобом здійснення протиправної діяльності.
Разом з тим, прокурорм та органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, тобто яким чином транспортний засіб відноситься до кримінального провадження, або те, що вказаний транспортний засіб був дійсно засобом, предметом кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя зважає на доводи представника, що з моменту накладення арешту пройшло більше двох років, однак, впродовж вказаного тривалого проміжку часу, жодних процесуальних дій слідчими, щодо арештованого майна не вживалось, а ОСОБА_4 не має будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні, що зокрема, підтверджується і відповіддю на адвокатський запит представника за підписом керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 .
Вказані обставини слідчим чи прокурором не спростовані, оскільки в судове засідання вони не з'явились.
Таким чином, слідчий вважає, що наразі відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а визнання того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у збереженні арешту.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вказаний транспортний засіб містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а його арешт призводить до порушення прав власника майна.
Таким чином, суд вважає, що вказаний транспортний засіб тривалий час перебуває під арештом, а подальший арешт майна, який є тимчасовим заходом забезпечення, не відповідатиме меті кримінального провадження та буде надмірним втручанням у права особи володіти своїм майном.
Враховуючи викладене, а також те, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що потреба в арешті майна відпала, оскільки прокурором та органом досудового розслідування не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, оскільки в судове засідання вони не з'явились, зважаючи на його тривале перебування під арештом, відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/13617/21 від 09.12.2022, а саме з транспортного засобу із д.н.з. НОМЕР_1 (наразі д.н.з - НОМЕР_4 ), (VIN: НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1