Справа №:755/13047/25
Провадження №: 2/755/10518/25
"11" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
представника позивача - адвоката Тарасенка Р.А.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Константинова О.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на себе, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щомісячно, до закінчення навчання та на весь період інвалідності.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно свідоцтва про народження серії
НОМЕР_1 , актовий запис № 247, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шлюб між якими зареєстровано 16 лютого 2013 року, та в подальшому розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року. ОСОБА_2 є інвалідом І групи (підгрупи А), у зв'язку із повною втратою зору, термін дії встановленої групи інвалідності - з 04 січня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . З народження позивач проживає з матір'ю та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач, в свою чергу, добровільно не приймав та продовжує не приймає участі в утриманні та вихованні позивача, лише в примусовому порядку в межах виконавчого провадження за період з 11 квітня 2024 року по
04 січня 2025 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_2 в розмірі 39 913,55 грн.
ОСОБА_2 досягла повноліття, однак продовжує навчання в 11-А класі, єдиним доходом позивача є щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 8 044,70 грн. Відповідач є працездатним, однак добровільно матеріальної допомоги не надає, чим фактично самоусувається від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до позивача.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
15 жовтня 2025 року (вхід. від 16 жовтня 2025 року № 62778) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Константинов О.Г., подав відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, та на весь період інвалідності, тобто до 04 січня 2027 року. Зазначає, що дійсно відповідач є батьком позивача, яка згідно наявних у справі доказів є інвалідом І групи, підгрупи А, інвалідність позивачу встановлена до
04 січня 2027 року. ОСОБА_1 офіційно не працює, перебуває у скрутному матеріальному становищі, та має на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_4 , який є інвалідом ІІІ групи, потребує стороннього догляду.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась.
23 жовтня 2025 року (вхід. від 24 жовтня 2025 року №64398) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Константинова О.Г., про долучення доказів, а саме: податкових відомостей про джерела доходів відповідача, довідку про неотримання відповідачем допомоги.
11 листопада 2025 року (вхід. № 68430) через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Константинова О.Г., про долучення доказів, а саме: копії постанови Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року.
В судовому засіданні 11 листопада 2025 року, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко Р.А., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Додатково зазначив, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи з дитинства (сліпота обох очей), позивач досягла повноліття та продовжує навчання в 11-А класі у Спеціальній школі № 5, щомісячно отримує державну соціальну допомогу у розмірі 8 044,70 грн, яка є єдиним джерелом доходу ОСОБА_2 .
В судовому засіданні 11 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Констянтинов О.Г., позовні вимоги визнали частково, просили стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше
50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи стягнення з 11 липня
2025 року, та на весь строк інвалідності, тобто до 04 січня 2027 року. Додатково зазначили, що не заперечують наявності у ОСОБА_2 інвалідності І групи строком до 04 січня 2027 року, однак вважають необґрунтованою вимогу щодо стягнення аліментів на період навчання позивача, оскільки остання навчається за кошти держави, водночас відповідач офіційного доходу немає та доглядає за своїм батьком, інвалідом ІІІ групи. На підставі викладеного просили позов задовольнити частково.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина - донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 247.
16 лютого 2013 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, за актовим записом № 171 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року шлюб між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (справа № 755/28990/14-ц).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року (справа
№ 755/6658/24) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше
50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у загальному розмірі 145 926,56 грн, та витрати на переклад документів у розмірі 2 750, грн, а всього - 148 676, 56 грн, також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 1 459,17 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 16 800,00 грн.
Станом на дату звернення до суду позивач ОСОБА_2 досягла повноліття.
Згідно із Витягом № 221/25/654/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26 березня 2025 року № 221/25/654/Р, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено І групу інвалідності, підгрупи «А» (сліпота обох очей), на період з 04 січня
2025 року по 04 січня 2027 року.
Відповідно до довідки від 28 травня 2025 року № 154, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Спеціальній школі № 5 в 11-А класі та продовжить навчання у 2025-2026 навчальному році, на очній формі навчання.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на період навчання повнолітньої ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Згідно із статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані їх утримувати до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку(доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При встановленні судом факту потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків по наданню відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року
№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18, провадження
№ 61-16005св20 зазначено, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Позивач звернулась до суду із позовом про стягнення на себе аліментів, оскільки після досягнення повноліття остання у 2025-2026 навчальному році продовжує навчання в у Спеціальній школі № 5 в 11-А класі на очній формі навчання.
Разом з тим, на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до довідки Відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний цент) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві не перебуває, пенсійних та соціальних виплат не отримує.
Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 20 жовтня
2025 року, за період з січня 2021 року по серпень 2025 року інформація щодо джерел сум виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.
До позовної заяви позивачем не долучено будь-яких доказів, того, що матеріальний стан відповідача надає останньому можливість сплачувати аліменти повнолітній доньці на період її навчання. Правом подання до суду клопотання про витребування доказів від відповідних органів позивач не скористалась.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та відповідні докази щодо вартості навчання позивача, вартості підручників та проїзду до навчального закладу.
Слід зазначити, що умовою отримання повнолітньою дитиною аліментів в статті 199 СК України визначено саме можливість надавати матеріальне утримання.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу, і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
З огляду на зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на період навчання повнолітньої ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на весь період інвалідності позивача, суд зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України встановлено, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до частини восьмої та дев'ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від
15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Подібне визначення осіб з інвалідністю міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. У разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Позивачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Витягу № 221/25/654/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26 березня 2025 року № 221/25/654/Р, встановлено І групу інвалідності, підгрупи «А» (сліпота обох очей), на період з 04 січня 2025 року по 04 січня 2027 року.
У позовній заяві позивач зазначає, що отримує державну соціальну допомогу у розмірі
8 044,70 грн, щомісячно.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту встановлення І групи інвалідності ОСОБА_2 та позовну вимогу про стягнення аліментів на період інвалідності ОСОБА_2 визнає, однак, з огляду на відсутність офіційного доходу та перебування на його утриманні непрацездатного батька з ІІІ групою інвалідності, не погоджується із розміром аліментів, які просить стягнути позивач у своєму позові. Таким чином, просить стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше
50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, починаючи стягнення з 11 липня
2025 року, та на весь строк інвалідності, тобто до 04 січня 2027 року.
До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено довідку Сер. МСЕ-ДНА-01 від 03 червня
1997 року № 025936 про встановлення його батькові ОСОБА_4 , 1947 року народження, ІІІ групи інвалідності, безстроково. Водночас, в матеріалах справи відсутній відомості та відповідні докази, про призначення ОСОБА_1 опікуном його батька ОСОБА_4 .
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи наявність у ОСОБА_2 . І групи інвалідності, підгрупи «А», що ускладнює влаштування на роботу, наявність згоди відповідача сплачувати аліменти на період інвалідності позивача, відсутність у відповідача офіційного доходу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь його повнолітньої непрацездатної доньки
ОСОБА_2 аліментів, в розмір 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щомісячно, на весь період інвалідності.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 11 липня 2025 року та на весь період інвалідності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Згідно із статтею 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Законом України «Про судовий збір», статтями 7, 182, 183, 191, 198, 199, 200 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь його повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше
50 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щомісячно, починаючи стягнення
з 11 липня 2025 року та на весь період інвалідності.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 17 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Хромова