Справа №:755/22052/24
Провадження №: 2/755/4959/25
"18" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 в загальному розмірі 23 737,97 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11 087,97 грн, заборгованість за комісією - 1 650,00 грн та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 березня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18.03.2023-100001997, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн строком на 70 днів, Ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1,2 % за день, яка застосовується протягом первинного періоду. Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 650,00 грн. Однак належного зустрічного виконання зобов'язань за договором не отримав, у зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_1 становить 23 737,97 грн, яка складається з суми простроченої заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн (тіло кредиту), заборгованості за відсотками - 11 087,97,00 грн та комісія 1 650,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 23 737,97 гривень та судові витрати.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 07 квітня 2025 року № 735 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2025 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О.
10 червня 2025 року (33413) до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шабрат В.І., надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погоджується з розміром нарахованої заборгованості за кредитним договором та заперечує факт укладення такого договору.
Загальна сума кредиту та строк його користування 70 днів, з нарахованими процентами, складає 19 309,67 грн, а не 23 737,97 грн. Детальний розрахунок заборгованості у матеріалах справи відсутній.
Заява-анкета та пропозиція про укладення кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції не свідчать про укладення кредитного договору. Сам кредитний договір від
18 березня 2023 року, як окремий документ і на який посилається позивач в своїй позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог, відсутній.
Водночас, на відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) позичальника, всупереч положенням пунктів 2.3.6, 10.1 пропозиції, відсутній електронний підпис та одноразовий ідентифікатор, що свідчить про відсутність згоди на укладення кредитного договору та не прийняття пропозиції позивача на укладення кредитного договору в запропонованій редакції.
Також позивач не підтвердив доказами, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Доказів на підтвердження щодо видачі коштів відповідачу та отриманні їх відповідачем позивач не надав. З наданої квитанції від 18 березня 2023 року не вбачається про перерахування коштів позивачем відповідачеві. Платником у наданій квитанції зазначено «Швидкий кредит», а не ТОВ «Споживчий центр».
Всі надані позивачем документи не містять доказів того, що вони укладені з відповідачем, роздруковані онлайн документи, без фактичного підпису сторін не є доказом того, що ці документи/договори фактично підписувалися відповідачем саме в тій редакції, яка була розміщена на сайті позивача.
Крім того, єдиним доказом наявної заборгованості відповідача можуть бути лише первісні бухгалтерські документи, касовий ордер, банківська виписка.
Нараховані відповідачем проценти за користування кредитними коштами виходять за межі строку кредитування та не можуть бути нараховані. Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою в період після закінчення строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідач вважає кредитний договір від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 нікчемним, у зв'язку із недотриманням письмової форми кредитного договору та фактичною відсутністю самого кредитного договору, як окремого документа.
З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.
16 червня 2025 року (вхід. № 34552) представник позивача ТОВ «Споживчий центр»
- Павленко Д.О., подав до суду відповідь на відзив.
Представник зазначив, що з огляду на положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» між сторонами було укладено кредитний договір від 18 березня 2023 року
№ 18.03.2023-100001997 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Копію електронного кредитного договору долучено до матеріалів справи.
Кредитодавцем документи, що складають кредитний договір підписано електронним підписом.
Відповідачем підписання кредитного договору здійснено одноразовим ідентифікатором «Р372», який надсилався повідомленням на номер мобільного телефону - НОМЕР_1 . Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку належить йому або, що вказаний засіб зв'язку ним було втрачено станом на дату укладення договору.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не було б укладено. Між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитування та підписано договір одноразовим ідентифікатором.
Під час укладення договору ідентифікацію клієнта було здійснено через систему BankID Національного банку України. Позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходження автентифікації було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України. Інформація із Системи BankID була актуалізована 18 березня 2024 року.
Видача кредитних коштів підтверджується квитанцією № 2252396814, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача, зазначений у кредитному договорі. Водночас, представник відповідача, зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не надав виписки по рахунку
№ НОМЕР_2 на спростування тверджень позивача.
Оскільки ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, з надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунка, тому не можу надати первинні банківські документи. Крім того, протягом дії договору, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку щодо надання коштів відповідач не заявляв.
Відповідно до умов договору, розмір заборгованості за процентами за перший черговий період за ставкою «Економ» складає 1 848,00 грн (14 х (11 000,00/100х 1,2)). Розмір заборгованості за процентами за перший черговий період за ставкою «Стандарт» дорівнює 9 240,00 грн (56 х (11 000,00/100х1,5)). Таким чином, загальна заборгованість за договором складає: 11 000,00 грн (тіло кредиту) + 1 840,00 грн (проценти) + 9 240,00 грн (проценти) + 1 650,00 грн (комісія), що разом становить 23 738,00 грн. Власного контррозрахунку відповідачем не надано.
Також своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строком повернення кредиту та сплати процентів, розуміє і зобов'язався їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Позов підтримали та просили задовольнити.
20 червня 2025 року (вхід. від 23 червня 2025 року № 35876) до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвокаат Шабрат В.І., надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Представником викладено заперечення щодо долучення до матеріалів справи доказів, долучених позивачем до відповіді на відзив, у зв'язку із порушенням порядку подання доказів. Крім того, документ LOG LIFE є власною інтерпретацією позивача порядку під час підписання договору, повноваження особи, яка підписала такий документ, не підтверджено. Також не зрозумілою є природа походження такого документа. Вказаний доказ позивач вважає неналежним.
Наданий позивачем договір з АТ КБ «ПриватБанк» на надання послуг в системі від 01 листопада 2020 року не засвідчений сторонами електронними підписами, наданий без кваліфікованого сертифікату електронного підпису та містить лише вказівку про те, що він засвідчений електронним підписом.
Позивачем не спростовано доводи відповідача щодо нікчемності форми кредитного договору та не досягнення істотних умов за кредитним договором. Позивач також не підтвердив, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
Також позивачем не підтверджено доказами факт передачі коштів відповідачу, а єдиним доказом наявності заборгованості відповідача можуть бути лише первісні бухгалтерські документи. Позивачем таких документів не надано.
Також позивачем не надано пояснень щодо відсутності підпису відповідача на відповіді позичальника про прийняття пропозиції.
Позивач не аргументував, яким чином він ідентифікував відповідача та не надав належних доказів на підтвердження даного факту.
Телефон, зазначений в анкеті споживача, яка надана позивачем (063-70-21-052) і в наданих ним пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції вказано вже інший номер телефону - ( НОМЕР_1 ), що свідчить про неточність інформації про особу споживача. Надання скрін-шоту, який містить інформацію про ідентифікацію відповідача в системі BankID, не є належним доказом, оскільки не зрозуміло з якої системи позивач робив даний скріншот та що він доводить.
У задоволенні позову просила відмовити.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 18 березня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18.03.2023-100001997, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки кредитного договору, підтвердження укладення кредитного договору, додатку до анкети позичальника, паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту 3.1 Договору кредитор зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума кредиту: 11 000,00 грн. Тип кредиту: фінансовий кредит. Строк, на який надається кредит: 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 26 травня 2023 року. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня його надання (черговий період). Процентна ставка відсотків: процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім застосування процентної ставки «Економ». Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 21 732 %. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача 19 309,67 грн.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 650,00 грн.
Графік платежів: проценти сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах:
1 платіж у розмірі 3 861,93 грн, 2 платіж у розмірі 3 861,93 грн, 3 платіж у розмірі 3 861,93 грн, 4 платіж у розмірі 3 861,93 грн, 5 платіж у розмірі 3 861,93 грн. Комісія сплачується одним платежем не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах - 1 платіж у розмірі 1 650,00 грн.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача
№ НОМЕР_3 хх-хххх-0129.
Згідно із пунктом 4.3 договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день на останній день періоду внесення відповідного платежу.
Відповідно до пункту 6.1 договору позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту - до дати, вказаній у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) проценти за користування кредитом - в дати, вказані у графіку платежів.
Згідно із пунктом 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
ОСОБА_1 18 березня 2023 року електронним цифровим підписом підписано пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки кредитного договору, підтвердження укладення кредитного договору, додатку до анкети позичальника, паспорту споживчого кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, а отже акцептовано умови договору.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі
№ 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Із дослідженого судом договору від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 05 лютого 2023 року
№ 05.02.2023-100002513 відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Кредитний договір від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно квитанції № 2252396814 про виплату, сформованої за допомогою системи LIQPAY, що міститься в матеріалах справи, 18 березня 2023 року на картку № 516915*32 платником Швидкий кредит, сайт sgroshi.com.ua, здійснено платіж у сумі 11 000,00 грн, призначення платежу: видача за договором
№ 18.03.2023-1000001997.
У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов'язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.
Тобто, позивач (через систему LiqPay) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі XXXX (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Відповідно до пункту 4.1 Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов'язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові. Заявник зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), заявник зобов'язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.
До суду надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме, 5169-15хх-хххх-8332.
Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.
Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:
зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання за кредитним договором від
18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно пункту 5 частини першої статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.
Частиною третьою статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок, суд вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору ОСОБА_1 не заявляв.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від
18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 ТОВ «Споживчий центр» 18 березня 2023 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 11 000,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором від
18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 17 грудня 2024 року дорівнює - 11 000,00 грн за тілом кредиту, 11 087,97 грн - за відсотками, 1 650,00 грн - за комісією.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав, факт укладення кредитного договору не заперечував, вказаний кредитний договір у встановленому законом порядку недійсним визнано не було.
Суд також враховує, що заперечень стосовно нарахування комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту відповідачем не заявлено.
Шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, споживач погодився з умовами про нарахування комісії за видачу кредиту та її розміром.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту згідно договору від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 в розмірі
11 000,00 грн.
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером 5169-15хх-хххх-8332 не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 у розмірі 11 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту згідно договору від
18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 у розмірі 11 000,00 грн.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитами.
Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 18 березня 2023 року № 18.03.2023-100001997 за основним зобов'язанням у розмірі 11 000,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 11 087,97 грн та комісією у розмірі 1 650,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача. Відсотки нараховано за період з 18 березня
2023 року по 26 травня 2023 року, тобто, в межах погодженого сторонами строку кредитування. Розмір заборгованості по відсотках узгоджується із умовами кредитного договору від 18 березня 2023 року
№ 18.03.2023-100001997 та не спростований відповідачем.
Суд також враховує, що умови укладеного між сторонами кредитного договору від 18 березня
2023 року № 18.03.2023-100001997, зокрема, в частині визначення процентів, відповідачем у судовому порядку не оспорювались.
Суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами
На підставі частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від
23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада
2014 року № 705.).
Суд враховує, що позивач не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало за допомогою сервісу LІQРАY кредитні кошти на вже наявну картку.
Крім того із матеріалів справи убачається, що сторонами зобов'язання погоджено розмір комісії (1 650,00 грн), яка нараховується та обліковується при видачі кредиту (пункт 9 договору).
Матеріалами справи підтверджено та неведений платіж був разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв. Отже, у суду відсутні підстави для кваліфікації комісії як прояву нечесної підприємницької практики.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах № 335/10295/20 від
17 вересня 2024 року, № 686/25779/13-ц від 25 червня 2025 року, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
При цьому відповідач правильність здійснення ТОВ «Споживчий центр» розрахунку невиконаного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів та комісії не спростував.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до платіжної інструкції від 17 грудня 2024 року № СЦ00023668 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2023 року
№ 18.03.2023-100001997, що складається із простроченої заборгованість за кредитом у розмірі
11 000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11 087,97 грн, заборгованість за комісією у розмірі 1 650,00 грн, що разом складає - 23 737,97 грн (дванадцять три тисячі сімсот тридцять сім гривень
97 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 18 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Хромова