"19" листопада 2025 р.
м. Київ
справа № 755/20649/25
провадження № 2/755/14942/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_3 , звертаючись з позовом до суду, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2014 року у справі № 754/15896/14-ц та встановити аліменти у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 11.12.2014 року Деснянського районним судом м. Києва у справі № 754/15896/14-ц ухвалено рішення суду та стягнуто з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. На час звернення з даною позовною заявою до суду позивач проживає у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , в яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_6 . ОСОБА_5 перебуває відпустці по догляду за дитиною, тому не працює. Крім того, разом із новою родиною позивача проживає його мати, яка є особою пенсійного віку, та цивільна дружина, які мають важке онкологічне захворювання та також потребують матеріальної допомоги з боку позивача, що також впливає на матеріальний стан сім'ї позивача, тому останній вимушений звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу Українирегулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2014 року у справі № 754/15896/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 30.09.2014 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 18-20)
Крім того, у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 16)
За даними Довідки, виданої ФОП ОСОБА_7 від 13.10.2025 року № 1, ОСОБА_5 працює в ФОП ОСОБА_7 на посаді лікаря ветеринарної медицини з 08.01.2025 року по теперішній час і з 09.01.2025 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. (а.с. 27)
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи медичну документацію ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , чеки з аптеки. (а.с. 21, 24-26, 29-37)
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 Сімейного кодексу України, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки спільно з ОСОБА_5 має малолітню донку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 та мати позивача ОСОБА_8 мають важкі хвороби, не працюють, а тому перебувають на утриманні позивача.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. (постанова Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20)
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.12.2014 року у справі № 754/1589614-ц з 1/4 частини всіх видів заробітку на 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття, - оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення у позивача як платника аліментів фактичних обставин, які були б пов'язані із погіршенням матеріального стану, здоров'я позивача наряду із зміною сімейного стану, а зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в інших шлюбних відносинах, а також матір пенсійного віку, яка отримує щомісячне пенсійне забезпечення, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи докази того, що ОСОБА_8 є його матір'ю, позивачем не долучено до матеріалів справи документи про доходи позивача ОСОБА_1 , про доходи цивільної дружини ОСОБА_5 та про доходи ОСОБА_8 , що позбавляє суд можливості надати оцінку матеріальному стану позивача задля визначення обставин погіршення останнього.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц , від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 180-184, 192 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст. ст.2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 19 листопада 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган