Номер провадження 2/754/7967/25
Справа №754/12603/25
Іменем України
19 листопада 2025 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 10.08.2020 року. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 70 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта.
Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконувала умови кредитного договору, в зв'язку із чим у відповідача станом на 11.05.2025 року виникла заборгованість в розмірі 77 607,41 грн., яка складається з 77 607,41 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.10.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву. У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на недотримання банком належної договірної форми, зокрема відсутність доказів, що вона була ознайомлена з усіма редакціями Умов та Тарифів, які діяли на момент виникнення заборгованості, зокрема з Тарифами, що визначають розмір відсоткової ставки та штрафних санкцій. Крім того, банком проігноровані спроби реструктуризації за її зверненнями у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, чи порушено обов'язок щодо досудового врегулювання та допущено недобросовісну поведінку банку відносно неї. Відповідач також заперечувала проти заявленої суми заборгованості, вважаючи необхідним перевірки складових тіла кредиту, оскільки проценти та неустойка можуть бути «капіталізовані» у тіло кредиту, яке заявлено до стягнення.
Посилаючись на викладене, відповідач просила провести судовий аналіз наданих банком розрахунку заборгованості та руху коштів по картці на предмет включення до тіла кредиту (77 607,41 грн.) капіталізованих процентів, комісій або неустойки відповідно до п.5.22 п.5 Розділу ІІ Умов.
15.10.2025 року та 20.10.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача Мєшніка К.І. на відзив. У даній відповіді представник позивача зазначає про те, що банком надано усі належні та допустимі докази в обґрунтування вимог. При укладенні договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, а також погодився на умови щодо збільшення кредитного ліміту та розміру процентної ставки. Представник позивача також зазначив, що випискою з рахунку відповідача підтверджується користування відповідачем кредитними коштами, а також розмір заборгованості, в тому числі і перевищення кредитного ліміту.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в межах заявлених вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що у разі його неявки в судове засідання, розглянути справу без участі представника банку, а також надав клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнала частково та просила розглянути справу в її відсутність.
Враховуючи обставини справи та достатність часу для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 10.08.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг "Monobank" від 10.08.2020 року та положень ст.ст.509, 526 ЦК України відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 11.05.2025 року заборгованість відповідача становить 77 607,41 грн., яка складається з 77 607,41 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
При цьому, на підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ "Універсал Банк" надано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк", які містять Паспорт споживчого кредиту "Картка Monobank " та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Витяг з Тарифів за карткою " Monobank ", виписку по особовому рахунку та розрахунок заборгованості.
Зі змісту Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг вбачається, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту. В подальшому, кредитний ліміт неодноразово змінювався, востаннє 31.12.2022 року кредитний ліміт було підвищено до 70 000,00 грн.
Надана виписка з рахунку відповідача свідчить про те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач активно користувалась кредитними коштами, заперечень щодо збільшення кредитного ліміту не заявляла, станом на 21.01.2025 року кредитний ліміт було повністю вичерпано та наявний овердрафт, що підтверджується вищевказаною випискою.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, за договором № б/н від 10.08.2020 року станом на 11.05.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 77 607,41 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 77 607,41 грн.
При цьому, заборгованість за відсотками позивач визначив у 0 грн., проте з розрахунку заборгованості та банківської виписки з рахунку відповідача, долучених АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до позовної заяви, вбачається, що відповідачу нараховувались відсотки за кредитним договором від 10.08.2020 року, зокрема за поточною ставкою 37,2 %, і за період з 10.08.2020 року по 21.01.2025 року розмір нарахованих відсотків становить в загальному розмірі 32 032,90 грн. (а.с.6-12, 14-18).
З розрахунку та виписки також вбачається, що кошти, внесені ОСОБА_1 за договором спрямовувалися на погашення нарахованої заборгованості за відсотками.
Натомість, у заяві, що підписала ОСОБА_1 10.08.2020 року, відсутні відомості щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Так, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, примірники яких отримав в мобільному додатку.
Суд звертає увагу, що у вищезазначеній заяві відсутні відомості щодо умови надання кредитних коштів позивачем, такі як відсотки за користування коштів, штрафи чи інші санкції за порушення умов договору, строків його виконання.
Як зазначено вище, до позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно з ними зобов'язалась ознайомитись ОСОБА_1 , тобто погоджені сторонами.
Окремо суд звертає увагу на те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank» набувають чинності 27 листопада 2021 року, а анкета-заява відповідачем була підписана 10 серпня 2020 року.
Відтак, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та комісії, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Посилання банку на те, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача є публічно доступними в режимі реального часу за посиланням http://www/monobank.ua/terms, суд не приймає, оскільки вони неодноразово змінювалися самим банком у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Зокрема, порядок ознайомлення з документами, що банк визнає складовими договору, не може підмінювати у кредитних відносинах необхідність фактичного підписання договору відповідно до приписів статті 1055 ЦК України, в той час як вони не підписані у передбаченому законом порядку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в п.7 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятої 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено і це не спростовано відповідачем, що між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти на картковий рахунок за заявою-анкетою від 10.08.2020 року, якими вона активно користувалась, а також здійснювала часткове погашення, що підтверджується випискою з її карткового рахунку, відкритого на підставі вказаного кредитного договору.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, що піддягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наступне.
У постанові від 23 січня 2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, за договором № б/н від 10.08.2020 року станом на 11.05.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 77 607,41 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 77 607,41 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0 грн, заборгованість за пенею - 0 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн.
Також, банком надано загальну виписку з карткового рахунку відповідача, а також детальну виписку по картці відповідача, з яких вбачається, що за період з 10 серпня 2020 року по 11 травня 2025 року банк нараховував та автоматично списував з рахунку відповідача відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 32 032,90 грн., сплата та розмір яких не були погоджені сторонами, що також призвело до овердрафту, який також не передбачено умовами кредитного договору.
Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості по особовому рахунку випливає, що тіло кредиту частково утворювалось у зв'язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами.
Суд вважає, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та невраховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.
За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, а отже не підлягає стягненню. Відтак, кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Так, як вже зазначено вище, з детальної виписки по картці відповідача вбачається, що розмір нарахованих відсотків становить 32 032,90 грн., які автоматично списувались з рахунку відповідача та які слід вирахувати із загальної заборгованості.
Таким чином, різниця між загальним залишком заборгованості за кредитом, заявленим банком, та сумою неправомірно списаних з ОСОБА_1 неузгоджених платежів за користування кредитом, становить 45 574,51 грн. (77 607,41 грн. - 32 032,90 грн.).
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь банку заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.08.2020 року в розмірі 45 574,51 грн.
Нарахувань комісій, пені чи інших штрафних санкцій судом не встановлено, відтак, заперечення відповідача проти позову в цій частині слід відхилити. Також, не дає підстав для відмови в задоволенні позову посилання відповідача на небажання позивача вирішити питання щодо реструктуризації заборгованості у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем, оскільки це є правом банку. Крім того, відповідач не звільняється від зобов'язань в силу прямих приписів ЦК України.
За положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню лише в межах суми боргу в розмірі різниці між фактично використаною відповідачем та погашеною сумою коштів, а саме в сумі 45 574,51 грн., в зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в іній частині позовних вимог належить відмовити. Інші доводи сторін на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову повністю або відмови в задоволенні позову в іншій частині не дають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1778,18 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.08.2020 року в розмірі 45 574,51 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1778,18 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: