ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14968/25
провадження № 2/753/10308/25
18 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10.07.2025 до суду надійшла цивільні справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 76 128,42 грн та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована наступним. 17.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 525633040 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора МХТК-5766. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит в сумі 16 100 грн, які 17.08.2023 перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 . 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/2025-Ю, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 525633040 від 17.08.2023. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76 128,42 грн, з яких 16 100 грн - заборгованість за тілом позики, 60 028,42 грн - заборгованість за процентами.
Ухвалою від 12.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформації про те, чи належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка № 5363-54XX-XXXX-8412, а також чи надходило на вказаний рахунок 17.08.2023 грошові кошти у сумі 16 100 грн, найменування відправника.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за адресою реєстрації місця проживання, однак конверт повернувся до суду без вручення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 525633040.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальнику кредит у сумі 16 100 грн, строк кредиту - до 1857 днів, реальна процентна ставка 696,83% річних.
Встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора МХТК-5766, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується наданою на виконання ухвали відповіддю АТ «Приватбанк».
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/2025-Ю, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 525633040 від 17.08.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором МХТК-5766, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення суми заборгованості у розмірі 16 100 грн.
Щодо стягнення відсотків у розмірі 60 028,42 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Таким чином, позивач, відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Умовами договору передбачено, що строк договору становить до 1857 днів, докази на підтвердження пролонгації договору до суду не надані.
Розрахунок загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором № 525633040 від 17.08.2023, зазначені у паспорті споживчого кредиту, згідно якого загальна вартість позики складає 19 094,60 грн, з яких: 16 100 грн - сума кредиту, 2 994,60 грн - нараховані проценти.
Вбачається, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість, яка складається із суми позики - 16 100 грн, процентів за користування позикою в межах строку кредитування - 2 994,60 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця були відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою після сплину строку кредитування є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача 19 094,60 грн.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 607,54 грн, та витрати на правничу допомогу - 1 755,60 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 274 - 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 525633040 у розмірі 19 094,60 грн, витрати зі сплати судового збору 607,54 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 1 755,60 грн, а всього 21 457,74 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 18.11.2025.