Справа № 712/2117/24
Номер провадження № 2/712/237/25
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді Марцішевської О.М.
секретаря судових засідань Безрукова Д.О.
учасники справи:
представник позивача: адвокат Давидюк А.Ю.
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
20 лютого 2024 року адвокат Давидюк Андрій Юрійович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , в якій постійно проживаюить.
Позивач 11 вересня 2023 року в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 набула у власність частку у праві власності на квартиру та 13 березня 2016 року у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 набула у власність частку у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином, Позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 .
Співвласниками вищезазначеної квартири також є ОСОБА_3 ( частка) та ОСОБА_4 ( частка).
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 загальна площа квартири становить 81,4 квадратних метри, житлова площа становить 51,1 м. кв. квартира складається з чотирьох ізольованих житлових кімнат 18,4 м. кв., 11,9 м. кв., 11,5 м. кв., та 9,3 м. кв., санвузлу 1,4 та 2,8 м. кв. коридору 6,9 м.кв. та кухні 9,8 м. кв.
Фактично на даний час склались обставини, які унеможливлюють позивачу користуватись своїм майном, так як Відповідач 2 здійснює дії фізичного та психологічного характеру проти Позивача і не дає можливості Позивачу проживати в власній квартирі.
ОСОБА_4 не однократно вривався у кімнату, якою користувалась позивач, знищував особисті речі та меблі, погрожував та здійснював психологічний вплив.
ОСОБА_7 є рідним братом позивача та особою з інвалідністю І групи відповідно до виписки із Акту огляду МСЕК Серія 10 АХА № 319442 видана 14.02.2012 року, відтак потребує стороннього нагляду та допомоги, повністю залежний від сторонніх осіб.
На даний час позивач, не маючи можливості проживати у власній квартирі, була змушена тимчасово переїхати до іншого помешкання, а ОСОБА_3 був тимчасово поміщений до пансіонату.
Дійти до згоди усіх співвласників у користуванні квартирою не можливо, тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом про визначення порядку користування квартирою.
З огляду на викладені обставини, приймаючи до уваги всі фактори, вважає правильним встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування Позивача житлову кімнату №7, площею 18,4 кв. м. № 6, площею 9,3 кв. м.; у користування Відповідача 1 - житлову кімнату № 3, площею 11,5 кв.м; у користування Відповідача 2 - житлову кімнату №2, площею 11,9 кв.м, залишивши у спільному користуванні: кімнату № 1 (коридор) площею 12,1 кв.м., кімнату №8 (кухня) площею 9,8 кв.м., кімнати № 4 площею 1,4 кв.м. і № 5 площею 2,8 кв.м. (санвузол).
Саме такий порядок користування спірною квартирою, буде найбільш оптимальним, не призведе до погіршення житлових прав сторін, як співвласників квартири та буде відповідати часткам кожного зі співвласників у спільному майні.
Просить суд встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування позивача: житлову кімнату № 7, площею 18,4 кв. м. та № 6, площею 9,3 кв.м.; відповідача 1 - житлову кімнату № 3, площею 11,5 кв.м; відповідача 2 -житлову кімнату № 2, площею 11,9 кв.м, залишивши у спільному користуванні: кімнату № 1 (коридор) площею 12,1 кв.м., кімнату №8 (кухня) площею 9,8 кв.м., кімнати № 4 площею 1,4 кв.м. і № 5 площею 2,8 кв.м. (санвузол). Судові витрати просить стягнути з Відповідача 2.
27 березня 2024 року відповідач ОСОБА_3 скерував до суду пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що дійсно, він, позивач та відповідач ОСОБА_4 проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 .
Відносини у Позивача та ОСОБА_4 не складаються, останнім
постійно вчиняються дії психологічного характеру, та намагання позбавити останню можливості проживання в даній квартирі. ОСОБА_3 є особою з інвалідністю та не може вирішити дане питання чи прийняти в цьому якусь активну участь, але є свідком того, що відбувається. Враховуючи складні стосунки між Позивачем та ОСОБА_4 , останнім були здійснені міри та позбавлено і Позивача і його особисто проживати у власній квартирі, відповідач тимчасово був поміщений до пансіонату.
По суті позовних вимог не заперчував.
В ході розгляду справи ОСОБА_3 помер, позивач прийняла спадщину та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 04 грудня 2024 року набула у власність частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право валасності зареєстровано відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 406603563 від 04 грудня 2024 року.
16 грудня 2024 року позивач скерувала до суду заяву про зміну предмета позову.
Враховуючи, що на момент подачі позовної заяви Позивач володіла частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому успадкувала частини вказаної квартири, вважає доцільним порядок користування який просилось визначити таким чином: виділилити у користування позивача житлову кімнату № 7, площею 18,4 кв. м., № 6, площею 9,3 кв.м. та житлову кімнату № НОМЕР_1 , площею 11,5 кв.м; виділитми у користування ОСОБА_8 - житлову кімнату № 2, площею 11,9 кв.м, залишивши у спільному користуванні: кімнату № НОМЕР_2 (коридор) площею 12,1 кв.м., кімнату №8 (кухня) площею 9,8 кв.м., кімнати № 4 площею 1,4 кв.м. і № 5 площею 2,8 кв.м. (санвузол).
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
14 березня 2024 рокусуд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
29 травня 2025 року суд провадження у справі до вступу правонаступника відповідача.
02 грудня 2024 року суд поновив провадження у справі.
16 грудня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 . Прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження заяву про зміну предмета позову, встановлені строки для подачі відзиву, відповідід на відзив, заперечення.
25 березня 2025 року суд відмовив у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповітів та свідоцтв про право на спадщину. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржнику.
09 липня 2025 року відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.
27 серпня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Не заперечував проти врахування при вирішенні спору фактичного порядку квартирою, що склався між співвласниками.
Відповідач позов визнав частково, не заперечував проти встановлення порядку користування квартирою та просив виділити йому у користування кімнату № 3, з урахуванням фактичного порядку користування квартирою, який склався та існує тривалий час. Заперечив проти доводів позивача щодо створення їй перешкод у користуванні квартирою.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.03.2016 року 11.09.2023 року, 04 грудня 2024 року.
З 30.03.2016 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.05.2006р. зареєстроване право власності ОСОБА_4 на 1/14 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 81,2, житлова площа 51,3 кв.м.
Відповідно до актового запису про шлюб № 12 від 24.01.2014 ОСОБА_4 змінив прізвище на ОСОБА_9 .
Згідно з технічним паспортом від 18.08.2020р., складеним Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_4 має загальну площу 81,4 кв.м., житлову площу 51,1 кв.м. та складається з: житлові кімнати № 7 площею 18,4 кв. м., № 6, площею 9,3 кв.м., житлова кімната № 3, площею 11,5 кв.м., житлова кімната № 2, площею 11,9 кв.м., коридор, ванна, кухня, балкон 1,6 кв.м. лоджія 2,6 кв.м.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
З огляду на приписи, визначені ЦК України, а також вимогами процесуального законодавства України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов?язковий елемент конкретного суб?єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб?єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім?ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатаці будинку.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх учасників.
Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991р. "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та постановах Верховного Суду, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21), від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22), від 18 грудня 2024 року у справі № 203/5356/23 (провадження № 61-13543св24).
Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду
Судом встановлено, що між співвласниками квартири виник спір щодо визначення порядку користування спільним майном, згідно пояснень позивача відповідач перешкоджає їй користуватись квартирою, чим порушуються її права та законні інтереси, на даний час відсутні узгоджені домовленості з даного питання, відтак позивачка обґрунтовано звернулась до суду з даним позовом на захист права спільної часткової власності.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, між сторонами підлягає встановленню порядок користування квартирою з виділенням у користування позивача кімнату № 7 площею 18,4 кв. м., житлову кімнату № 6 площею 9,3 кв.м., житлову кімнату № 2 площею 11,9 кв.м., з виділенням відповідачу - кімнату № 3 площею 11,5 кв.м з лоджією. Коридор № 1 площею 12,1 кв.м., кухню № 8 площею 9,8 кв.м., туалет № 4 площею 1,4 кв.м., ванну № 5 площею 2,8 кв.м, балкон площею 1,6 кв.м, лоджію площею 2,6 кв.м залишити у спільному користуванні.
Встановлення такого порядку користування квартирою не буде ущемлювати прав співвласників, оскільки при такому варіанті розмір виділеної відповідачу площі 11.5 кв.м є співмірним із розміром житлової площі, пропорційної його ідеальній частці у праві власності 51,3/4 = 12,8 кв.м, також 0приміщення квартири (ванна, кухня, коридор, балкон, лоджія) залишаються у спільному користуванні, крім того, вказаний порядок відповідає фактичному порядку користування квартирою, який згідно пояснень відповідача існує тривалий час, що не оспорювалось позивачем.
Питання про судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., тому до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі поданого до закінчення розгляду справи клопотання представника позивача адвоката Давидюка А.Ю. в порядку відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про судові витрати позивача на правничу допомогу буде вирішено в порядку ст.246 ЦПК України.
Керуючись ст.47 Конституції України, ст.317, 319, 355, 356, 383, 391, ст. 263, 264, 265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою задоволити частково.
Виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату № 7 площею 18,4 кв. м., житлову кімнату № 6 площею 9,3 кв.м., житлову кімнату № 2 площею 11,9 кв.м. у квартирі за адресою АДРЕСА_2 .
Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 3 площею 11,5 кв.м. у квартирі за адресою АДРЕСА_2 .
Виділити у спільне користуванняОСОБА_2 до ОСОБА_1 коридор № 1 площею 12,1 кв.м., кухню № 8 площею 9,8 кв.м., туалет № 4 площею 1,4 кв.м., ванну № 5 площею 2,8 кв.м, балкон площею 1,6 кв.м, лоджію площею 2,6 кв.м у квартирі за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 18 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).