Справа № 712/14883/18
Провадження № 2/712/50/25
17 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - Марцішевська О.М.,
при секретарі - Безруковій Д.О.
за участю:
представника позивача Назаренко С.А.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
03 грудня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до заяви № б/н від 18.02.2011р. відповідач отримав кредит в розмірі 21000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 30.09.2018 року має заборгованість - 235973,10 грн., яка складається з 77340,81 грн. - тіло кредиту, 101340,87 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 57291,42 грн.- заборгованість за пенею.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 85913,43 грн., яка складається з 77340,81 грн. - тіло кредиту та 8572,62 грн. - відсотки за період з 18.02.2011 по 01.03.2018 та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
05 серпня 2025 року адвокат Ткач Валентина Вікторівна в інтересах відповідача скерувала до суду відзив, який обґрунтувала тим, що Позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, і Відповідачу були видані кредитні кошти в сумі 21 000 грн. Проте з матеріалів справи отримані Відповідачем в травні 2025 року немає ні зазначеної виписки, ні будь-якого іншого належного підтвердження, що ним отримані кошти в сумі 21 000 грн.
Також Позивач відповідно до анкети-заяви, підписаної сторонами 18.02.2011 р., зазначає що Відповідач отримав кредит у розмірі 21 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Це суперечить обставинам справи, оскільки анкета-заява, яка наявна в матеріалах справи вказує на те, що клієнт відкривав 18.02.2011р., ОЩАДКНИЖКУ (ДЕПОЗИТ), і не зазначено ні розмір кредиту, ні строк його повернення. Зі змісту наданої Анкети-заяви згоди вбачається, що клієнт звертається не з метою отримання кредиту, а для відкриття депозитного рахунку. У тексті відсутнє підтвердження погодження ліміту кредиту, відсоткової ставки, строків, умов погашення, тощо - тобто не досягнуто згоди з істотних умов кредитного договору.
Крім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. А наданий документ не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк. Цей розрахунок є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум. Також слід зазначити, що доданий до позовної заяви "Розрахунок» не містить у собі інформації щодо предмета доказування і відповідно, не є належним доказом фактичного існування заборгованості Відповідача. А надана Позивачем копія документу під назвою "Анкета - заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанк" не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема у заяві відсутні відомості про зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розмір кредиту та умови кредитування, відсутнє зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, не вказано вид платіжної картки, строк її дії та суму ліміту кредитування.
Для стягнення заборгованості по кредиту недостатньо надати неналежно завірений розрахунок заборгованості. Потрібно надати докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості. Кожна проводка по виписці має супроводжуватися первинним документом, який доведе рух коштів по рахунку в цей час, день і так в цілому по кожній позиції виписки. Зведені рахунки можуть прийматися до уваги як доказ заборгованості, якщо вони підтверджені первинними документами. Більш того, підписання заяви про приєднання до публічної оферти ПриватБанку на укладення кредитного договору (кредитної картки) не може вважатися укладення договору на визначених банком умовах.
Представник відповідача вважає, що Банк може змінювати умови кредитування і складно визначити, з якими саме умовами погоджувався клієнт у момент приєднання до договору, так як сама заявка не містить взагалі жодних істотних умов кредитного договору (сума кредиту, процентна ставка, строк кредитування). Позивач додав до позовної заяви в додатках лише неналежним чином завірену копію “Витягу з Умов та правил користування» за 2014 рік, а не 2011 рік. “Витяг з тарифів обслуговування» також неналежним чином завірений і за 2015 рік хоча Позивач стверджує що Відповідач ознайомлений з Витягом саме при підписанні Заяви у 2011 році.
Позивачем стверджується, що строк кредитування за договором № б/н від 18.02.2011 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 1.1.7.11. договору, але він жодних належних доказів не надав.
Автоматичне списання банком грошових коштів не свідчить про виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та не є перериванням перебігу позовної давності. Розрахунки заборгованості, як документи, що мають аналітично-узагальнюючий характер, за договором № б/н від 18.02.2011р., укладеного між ПриватБанком та Відповідачем станом на 30.09.2018р., не підтверджуються жодним з наданих тарифів кредитних карт оскільки, як зазначено вище, не доведено обставини узгодження сторонами конкретних тарифів щодо спірних платежів, а це унеможливлює перевірку судом правильності застосування процентних ставок, пені, штрафу та нарахування Позивачем відповідних сум, що є предметом спору. І підставність нарахування процентів та боргу є сумнівною.
Також зазначає, що Позивач наводить взаємовиключні твердження щодо джерела погоджених умов договору. З одного боку, зазначено, що “Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає договір», тобто умови є частиною публічного електронного ресурсу. З іншого боку вказується, що Відповідач нібито був ознайомлений з умовами кредитування, які надані йому в письмовій формі. Проте до позовної заяви додано лише копію “Умов», які не містять підпису Відповідача, дати їх надання на ознайомлення. Отже, у позовній заяві містяться взаємовиключні твердження Позивача щодо джерела та форми доведення до відома Відповідача умов договору, що ставить під сумнів достовірність і правомірність посилань на ці умови як на належно погоджені сторонами.
В матеріалах справи також відсутні докази того, що Відповідач підписував чинну редакцію правил кредитування, яка дозволяє стягнення пені, штрафів чи зміни умов без його погодження.
Також зазначає, що невід'ємний Доданий Додаток 4 до анкети-заяви який додано до матеріалів справи, як доказ у суді, а саме: «Витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» ресурс: Архив Умов та правил надання банківських послуг розмішений на сайті https://prsvatbank.ua/terms містить згадки про анексію АР Крим - подію, що відбулася лише у 2014 році. Це прямо суперечить даті нібито укладення договору з Відповідачем 2011 року, що свідчить про використання недійсної версії документа. А “Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт» теж додано не за 2011 рік, а 2015 рік. А отже, це також підтверджує що Витяги не може бути належним та допустимим доказом у справі відповідно до ст. 76, 77, 78 ЦПК України. Надана суду та неналежно завірена копія витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contracт», «Універсальна Gold», умови обслуговування за якими відрізняються), теж не містить відомостей, що засвідчували б узгодження Позивачем та Відповідачем надання останньому банківських послуг за тарифами обслуговування конкретної з зазначених видів карт «Універсальна». Отже, Позивачем не доведено доказами, що з Відповідачем укладено договір про надання банківських послуг, зокрема кредитування (встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок) на умовах одного з комплексів тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданих до позовної заяви.
Позивач посилається на укладення між сторонами кредитного договору, однак подані ним матеріали не підтверджують належним чином наявність дійсних зобов'язань Відповідача. Відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 .
25 вересня 2025 року відповідач надав до суду додаткові пояснення щодо угоди № SAMDN52000059088424 від 06.03.2012р.
15.10.2025р. представник позивача надав до справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.02.2011р. станом на 30.09.2018р.
16.10.2025р. представник позивача надав до справи на виконання ухвали від 15 вересня 2025 року виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору № SAMDN52000059088424 від 06.03.2012р. за період з 06.03.2012 р. по 16.10.2025р.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просив його задоволити у повному обсязі. Вказав, що кредитний договір № б/н від 18.02.2011р. був пролонгований.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
Ухвалою суду від 30.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року в цивільній справі № 712/14883/18 позов задоволений повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 18.02.2011р. станом на 30.09.2018р. в сумі 85913 грн. 43 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 червня 2025 року повернуто без розгляду апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районногосуду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року.
Ухвалою від 21 липня 2025 року задоволена заява відповідача про поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року по справі № 712/14883/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою суду від 15.09.2025р. у позивача витребувані відомості щодо обставин справи відповідно до п.5 ч.1 ст.43 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
18.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у формі встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. ( а.с.19 т.1)
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позовної заяви позивач додав витяг Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна»,30 днів пільгового періоду", що містять відомості про зміни тарифів 01.09.2014р. та 01.09.2015р., а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. (а.с.20-54 т.1)
11 липня 2014 року відповідач звернувся до позивача з заявою на зміну персональних даних клієнта ПриватБанку. ( а.с.56 т.1)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку боргу за кредитним договором б/н від 18.02.2011р. відповідач станом на 30.09.2018 року має заборгованість - 235973,10 грн., яка складається з 77340,81 грн. - тіло кредиту, 101340,87 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 57291,42 грн.- заборгованість за пенею.
Частину вказаної заборгованості позивач на свій розсуд просить суд стягнути з відповідача у даній справі, а саме заборгованість в сумі 85913,43 грн., яка складається з 77340,81 грн. - тіло кредиту та 8572,62 грн. - відсотки за період з 18.02.2011 по 01.03.2018. (а.с.8-18 т.1)
06.03.2012р. між сторонами укладений договір договором SAMDN52000059088424, що вбачається з наданої суду 16.10.2025р. виписки АТ КБ "Приватбанк" по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам за договором SAMDN52000059088424 від 06.03.2012р. за період 06.03.2012 по 16.10.2025р.
Норми права, якізастосував суд, та мотиви їх застосування
Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України ( в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновку щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анукеті -заяві позичальника від 18.02.2011 року процентна ставка не зазначена.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.02.2011 року ) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.12.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком довідка та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
Конституційний суд України визначив, що, наприклад, споживач у кредитних відносинах перебуває у вразливому становищі щодо того, хто такий кредит надає (Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі №7-рп/2013).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю довідку та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
В судовому засіданні позивачем не доведено також факт видачі кредиту відповідача на суму в розмірі 21000 грн.на виконання умов кредитного договору № б/н від 18.02.2011 року.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
У відзиві на позов відповідач вказував про недоведеність позивачем факту видачі кредиту в розмірі 21000 грн.на виконання умов кредитного договору № б/н від 18.02.2011 року, отже вказана обставина підлягає доведенню позивачем.
До позовної заяви позивачем долучено, крім доказів укладення кредитного договору, тільки розрахунок боргу за креитним договором № б/н від 18.02.2011 року станом на 30.09.2018р.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
В ході розгляду справи судом в ухвалі від 15.09.2025р. для з'ясування обставин справи у позивача витребувані відомості щодо обставин справи відповідно до п.5 ч.1 ст.43 ЦПК України: 1) до якого часу відповідач дотримувався передбаченого кредитним договором порядку погашення кредиту та коли здійснив крайній платіж на виконання кредитного договору від 18.02.2011р.; 2) яка загальна сума сплачених коштів відповідачем на погашення тіла кредиту на виконання кредитного договору від 18.02.2011р.;3)яка загальна сума сплачених коштів відповідачем на погашення процентів на виконання кредитного договору від 18.02.2011р., 4) чи здійснювалось після подачі позову погашення відповідачем боргу за договором № №4326612 та на які суми. Строк надання відповіді встановлений - 15 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала від 15.09..2025р. отримана позивачме 16.09.2025р. шляхом доставлення до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд", проте відповіді на поставлені судом питання позивачем до суду не надані.
16.10.2025р. представник позивача надав на виконання ухвали від 15 вересня 2025 року банківську виписку по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору № SAMDN52000059088424 від 06.03.2012р. без обгрунтувань правового зв'язку договору № SAMDN52000059088424 від 06.03.2012р. з підставами та предметом заявленого у даній справі позову.
Зокрема, звертаючись до суду з вказаним позовом, АТ «Приватбанк» зазначив, що підставою позову є заборгованість за кредитним договором б/н від 18.02.2011р. Правом на зміну підстав або предмету позов позивач під час розгляду не скористався.
В обґрунтування позовних вимог позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 18.02.2011р., який не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, погашення кредиту, а отже не є належним доказом існування боргу.
Зокрема, відсутність даних щодо часу та способу видачі відповідачу кредиту на платіжну карту, оформлену за кредитним договором б/н від 18.02.2011р., часута розміру оплат відповідача на виконання кредитного договору б/н від 18.02.2011р.позбавляє суд можливості встановити часу та спосуб видачі відповідачем суми кредиту у зазначеному в позові розмірі.
Враховуючи викладене, надані позивачем докази на підтвердження порушення відповідачем зобов'язання не підтверджені переконливими об'єктивним доказами, оскільки не ґрунтуються на первинних даних, що фіксують рух коштів по конкретному банківському рахунку позичальника за кредитним договором б/н від 18.02.2011р.
Доводи представника позивача про те, що б/н від 18.02.2011р. пролонговувався суд вважає такими, що не обґрунтовують позовні вимоги, оскільки документальних підтверджень таких доводів суду не надано, при цьому судом було забезпечено можливість позивачу ефективно реалізувати процесуальні права на доведення заявлених вимог.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21).
Оцінивши зібрані у праві докази в сукупності суд вважає, що позов не підлягає до задоволення за недоведеністю позивачем обставин, на які він посилався в обґрунтування позовнх вимог.
Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Питання про судові витрати
У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати по оплаті судового збору у разі відмови в позові покладаються на позивача.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 1762,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 18.02.2011р. станом на 30.09.2018р. в сумі 85913 грн. 43 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ: 14360570).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складений 21 листопада 2025 року