ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23995/25
провадження № 2-о/753/793/25
13 листопада 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
розглянувши за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,
09.11.2025 заявник через підсистему Електронний суд звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеною заявою, що була зареєстрована судом 10.11.2025 за Вх. №88114/25.
Заява обґрунтована таким.
11.05.2025 року близькі, які проживають на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим у м. Євпаторія, повідомили заявника про смерть його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить суд: встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , 11.05.2025 року о 6 годині 10 хвилин у місті Євпаторія, Автономна Республіка Крим.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 13.11.2025 о 11 год. 00 хв.; залучено до участі у справі як заінтересовану особу Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заяник подав клопотанняпро розгляд справи без його участі.
Представник заінтересованої особи Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв не подав.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися суд розглянув справу без їх участі на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заявник є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про народження (а.с. 2).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
- документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, щопідставою для державної реєстрації смерті є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Місто Євпаторія - районний центр Євпаторійського району Автономної Республіки Крим.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-УІІ від 15.04.2014 року Автономна Республіка Крим та місто Сімферополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації 20.02.2014.
За правилами ст. 1, 9, 17, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України; державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків; у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна; громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі, соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно зі ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надав копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 14.05.2025, довідки про смерть від 14.05.2025.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України).
Оцінюючи допустимість таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.TheRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також важливе значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.
Копії свідоцтва про смерть та довідки про смерть ОСОБА_2 , які додані до заяви про встановлення факту смерті, видані органами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України.
Оцінивши надані заявником письмові докази, з метою захисту прав і свобод громадянина України, враховуючи, що для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України є об'єктивні перешкоди, а встановлення судом факту смерті надасть заявнику право отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть для подальшого використання в цивільно-правових відносинах, суд дійшов висновку встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець селища Друг Крестьянина, Лисковського району Нижньогородської області Російської Федерації, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Євпаторія, Автономна Республіка Крим, причина смерті - атеросклеротичний кардіосклероз.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання цього рішення.
Керуючись ст. 293, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті.
Установити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця селища Друг Крестьянина, Лисковського району Нижньогородської області Російської Федерації.
Визнати датою смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце смерті - місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, Україна.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа:Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ: 26089084, місцезнаходження: м. Київ, вул. Геннадія Афанасьєва, буд. 16.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Суддя В.М. Маркєлова