Справа № 752/8698/25
Провадження №: 2/752/5674/25
Іменем України
21.11.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Сінчук І. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 травня 2021 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 видано ордер №6504 на право зайняття службового жилого приміщення та надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на час її роботи на посаді старшого наукового співробітника Національної академії наук України.
Станом на дату видачі зазначеного ордеру сім'я позивача складалася з чотирьох осіб: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_4 (донька).
Позивачка вказує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному ним житловому приміщенні, проте з травня 2021 року не проживає у вказаній квартирі, що підтверджується Актами про не проживання особи за місцем реєстрації, а також не сплачує комунальні платежі, участі в утриманні житла не бере, квартирою не цікавиться.
26 червня 2023 року рішенням Голосіївського районного суду міста Києва шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з тривалою без поважних причин відсутністю за місцем реєстрації.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та примірником позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також ухвала про відкриття провадження та примірник позовної заяви з додатками направлялися за фактичною адресою проживання відповідача, яка була зазначена позивачем у позовній заяві, однак конверт повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Третя особа - Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України отримала позовну заяву з додатками 07 листопада 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення. Будь-яких пояснень по суті спору, заяв чи клопотань до суду не надіслала.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 27 травня 2021 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією видано ордер №6504 на право зайняття службового жилого приміщення та надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на час її роботи на посаді старшого наукового співробітника Національної академії наук України.
16 серпня 2021 року між Державним житлово - комунальним підприємством НАН України та ОСОБА_1 укладено договір № 49/08-21 найму службового житла за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року шлюб зареєстрований 28 липня 1998 року Кремінянською сільською радою Городоцького району Хмельницької області за актовим записом № 7, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Позивач вказує на те, що з 2021 року відповідач у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає.
Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується Актами про не проживання особи за місцем реєстрації від 11 листопада 2024 року, 18 грудня 2024 року, 23 січня 2025 року, 19 лютого 2025 року, складеними представником ТОВ «Холд Груп» в присутності свідків мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 ЖК України завданням житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією права громадян на житло.
Згідно зі статтею 6 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Так, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
У відповідності до частини другої статті 123 ЖК України до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
При цьому, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим, поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Подібні висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17 (провадження №61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі №182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19), від 12 травня 2021 року у справі №301/288/20 (провадження № 61-2566св21).
Відповідно до частини другої статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Позивачем надано докази, які підтверджують факт не проживання відповідача - ОСОБА_2 у спірній квартирі з 2021 року.
Витрати на утримання житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 сплачує виключно ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями ( а. с.17-30).
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат суд зазначає таке.
За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 02 квітня 2025 року № 0.0.4286132087.11 про оплату судового збору на суму 1211,20 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 15, 16 ЦК України, статтями 2, 6, 61, 64, 71, 72 ЖК України, статтями 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 21 листопада 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук