Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10789/25
Номер провадження 1-кс/711/2650/25
17 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваної - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000732 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Щокіно, Тульської області рф, громадянки рф, з базовою загальною середньою освітою, яка не є особою з інвалідністю, одруженої, непрацюючої, раніше судимої 03.02.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 307 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -
Прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000732 від 06.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000732 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою за ч. 1 ст. 307 КК України, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, в період іспитового строку, діючи повторно, незаконно, умисно, з корисливих мотивів, із залученням малолітньої, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, із залученням малолітньої незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, з метою збуту за наступних обставин:
21.05.2025 близько 16 години 55 хвилини ОСОБА_4 , разом зі своєю малолітньою донькою 2014 року народження вийшли зі свого місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та о 17 годині 19 хвилин пройшли до магазину «Фламінго», що по вулиці Тараскова в м. Черкаси, де взяли на прокат самокат «Bolt», після чого вдвох проїхали до вулиці Квіткова в м. Черкаси та о 17 годині 43 хвилини ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне повторне, придбання з метою збуту, зберігання з метою подальшого збуту обмежених до вільного обігу речовин, залучила свою малолітню доньку до вчинення протиправних дій, впевнившись, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 надала вказівку своїй малолітній доньці підійти до дерева, що за координатами 49.436523 32.0264817.87 та забрати пакунок, після чого дитина підійшла до вказаного місця, де незаконно придбала, а саме забрала згорток обмотаний чорною ізоляційною стрічкою, в середині якого знаходились 30 пакетиків обмотаних чорною ізоляційною стрічкою із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору, зразок якої в цей день під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження відібрано працівниками поліції, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/8076-НЗПРАП від 03.06.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, маса висушеного якого становить 1.63 г,
Після чого, ОСОБА_4 разом зі своєю малолітньою донькою, незаконно повторно, зберігаючи при собі з метою збуту щойно придбаний нею згорток із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, на цьому ж самокаті «Bolt» вдвох поїхали по м. Черкаси для подальшого незаконного збуту вище вказаних згортків із наркотичним засобом, шляхом «закладок».
Цього ж дня, тобто 21.05.2025 близько 18 години 11 хвилин ОСОБА_4 , будучи особою раніше судимою за ч. 1 ст. 307 КК України, разом зі своєю малолітньою донькою 2014 року народження, діючи незаконно, повторно, умисно, зберігаючи при собі щойно незаконно придбаний з метою збуту нею наркотичний засіб, використовуючи засіб для пересування, а саме самокат «Bolt» проїхали до парковки ЖК «Андора», що по вулиці Смілянській в м. Черкаси, де залишила самокат та разом з донькою о 18 годині 30 хвилин пішки пройшли під міст, що по проспекту Хіміків, 9, впевнившись, що за їх протиправними діями ніхто не спостерігає, незаконно, повторно умисно, залучивши малолітню дитину 2014 року народження, збула наркотичний засіб у вигляді «закладки» за координатами 49.4355220 32.0259760, а саме надала вказівку своїй малолітній доньці піти та покласти під дерево згорток обмотаний ізоляційною стрічкою із вмістом речовини рослинного походження, зразок якої в цей день під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження відібрано працівниками поліції, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/8080-НЗПРАП від 30.05.2025 верхівкова частина рослини зелено-коричневого кольору є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, маса якого у висушеному стані становить 0.828 г, при цьому ОСОБА_4 на мобільний телефон проводила фотозйомку місця «закладки» для передачі даного фотозображення покупцю.
Вона ж, діючи повторно, із залученням малолітньої дитини 2014 року народження, будучи особою раніше судимою за ч. 1 ст. 307 КК України, незаконно, умисно, маючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів, зберігаючи при собі щойно незаконно придбаний нею наркотичний засіб, 21.05.2025 о 18 годині 45 хвилин разом із малолітньою донькою 2014 року пішки пройшли до провулку Комунальний, 3, впевнившись, що за їх протиправними діями ніхто не спостерігає, незаконно, повторно умисно, із залученням малолітньої дитини 2014 року народження збула наркотичний засіб у вигляді «закладки» за координатами 49.4113488 32.0362917, а саме ОСОБА_4 під стовпом поклала згорток обмотаний ізоляційною стрічкою із вмістом речовини рослинного походження, зразок якої в цей день під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження відібрано працівниками поліції, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/8077-НЗПРАП від 02.06.2025 верхівкова частина рослини зеленого кольору, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, маса у висушеному стані становить 0.817 г., при цьому малолітня донька ОСОБА_4 на мобільний телефон проводила фотозйомку місця «закладки» для передачі даного фотозображення покупцю.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту, перевезення з метою збуту наркотичних засобів, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, із залученням малолітнього.
17.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
17.07.2025 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваній ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 14.09.2025, без визначення розміру застави.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом обшуку від 17.7.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , висновками експертиз № СЕ-19/124-25/8076-НЗПРАП від 03.06.2025, № СЕ-19/124-25/8080-НЗПРАП від 30.05.2025, № СЕ-19/124-25/8077-НЗПРАП від 02.06.2025, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження.
11.09.2025 першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000002 від 01.01.2025 продовжено до трьох місяців, тобто до 17.10.2025.
13.09.2025 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваній ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 діб, тобто до 17.10.2025, без визначення розміру застави.
Слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси 15.10.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 17.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 діб, тобто до 17.11.2025, без визначення розміру застави.
Постановою прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 06.11.2025 матеріали відносно ОСОБА_4 виділені з кримінального провадження № 12025250000000002 від 01.01.2025 у окреме кримінальне провадження № 12025250000000732.
Разом з тим, 13.11.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, на підставі доручення прокурора надано доступ до матеріалів провадження.
Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яких налічується 2 томи з додатками, стороною захисту на цей час триває. Значний обсяг матеріалів полягає у кількості проведених гласних та негласних слідчих (розшукових) дій та їх тривалістю.
Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яких налічується 2 томи з додатками, стороною захисту на цей час триває. Значний обсяг матеріалів полягає у кількості проведених гласних та негласних слідчих (розшукових) дій та їх тривалістю.
Частиною 10 ст. 290 КПК України передбачено, що сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. Крім того, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України не включається у строки досудового розслідування.
На даний час у сторони обвинувачення відсутні підстави для звернення до суду із клопотанням про обмеження часу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Таким чином, стороні обвинувачення із незалежних від неї причин не вистачить часу до 17.11.2025 для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки сторона захисту продовжує ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, крім того необхідний час для складання та затвердження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту.
Оскільки запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 закінчується 17.11.2025, а продовження ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування триває, то провести підготовче судове засідання, під час якого можливо було б вирішити питання про продовження підозрюваній запобіжного заходу, до вказаної дати не представляється за можливе.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Враховуючи викладене, виникла необхідність у продовженні строку застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому, враховуючи тяжкість покарання, існує обґрунтований ризик, що вона з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, ОСОБА_4 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на її користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який може бути виражений у створенні підозрюваною штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Одночасно, необхідно врахувати, що ОСОБА_4 , раніше судима 03.02.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 307 КК України, до позбавлення волі строком 4 роки та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 2 роки, непрацевлаштована та не має систематичного законного джерела доходу, що вказує на те, що така злочинна діяльність є основним джерелом її доходу та вона може вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи з усього вище перерахованого, орган досудового розслідування приходить до висновку, що жоден із м'якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків.
На переконання ініціатора клопотання, у разі застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти вчиненню підозрюваним з метою уникнення кримінальної відповідальності дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, а також виконання останньою процесуальних обов'язків.
Характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі, норм закону. Вказані ризики є реальними та виправдовують даний запобіжний захід. В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Зважаючи на те, що підозрюваній інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпеку, тримання під вартою ОСОБА_4 повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси підозрюваної щодо забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи вище викладене, прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задоволити, посилаючись на обставини викладені у ньому та додані до нього докази. Також вказала, що на даний час стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, яке налічує 2 томи та потребує значного часу для ознайомлення, через що сторона обвинувачення не може виконати в повному обсязі вимоги ст. 290 КПК України та скерувати до суду обвинувальний акт щодо підозрюваного. В той же час, застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід закінчується 17.11.2025, тому виникла необхідність у його продовженні. При цьому прокурор посилалась на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами, зокрема, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, висновками проведених експертиз. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчими суддями при обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу та при його продовженні не втратили своєї актуальності та продовжують існувати, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, яка їй загрожує у разі визнання винною, ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Ризик можливого впливу на свідків з боку підозрюваної та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є актуальними. Крім того, враховуючи, що протиправна діяльність ОСОБА_4 носила систематичний характер, направлений на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів, продовження протиправної діяльності є досить високим. Відтак, на думку сторони обвинувачення, є всі підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 без визначення застави.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення. Зокрема вказувала про недоведеність та необґрунтованість зазначених ризиків, які на її переконання ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення та не підтверджуються жодними доказами. Просила врахувати, що ОСОБА_4 є матір'ю двох малолітніх дітей, за якими самостійно здійснює догляд, оскільки її чоловік перебуває в зоні проведення бойових дій. Зараз діти мають статус дітей позбавлених батьківського піклування та проживають з бабусею, яка працює повний робочий день. Зауважувала, що ОСОБА_8 досить тривалий час перебуває під вартою, жодних дій на перешкоджання кримінальному провадженню нею не вчинялось, вона сприяє слідству, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки його підзахисного. Крім того, захисник просила врахувати, що на даний час у її підзахисної погіршився стан здоров'я у зв'язку з чим вона не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора та потребує відповідного лікування. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_4 повністю підтримала позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та докази, надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12025250000000732 від 06.11.2025, які були виділені із кримінального провадження №12025250000000002 від 01.01.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, які, згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
17.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України а саме у незаконному придбані з метою збуту, зберіганні з метою збуту, перевезенні з метою збуту наркотичних засобів, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчинені повторно, із залученням малолітнього.
17.07.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/6573/25) ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 14.09.2025, без визначення розміру застави.
11.09.2025 першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000002 від 01.01.2025 продовжено до трьох місяців, тобто до 17.10.2025.
13.09.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9430/25) відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.10.2025, без визначення застави.
15.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9620/25) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000002 від 01.01.2025 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 17.11.2025.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9683/25) відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2025, без визначення застави.
Постановою прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 06.11.2025 матеріали відносно ОСОБА_4 виділені з кримінального провадження № 12025250000000002 від 01.01.2025 у окреме кримінальне провадження № 12025250000000732.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_10 підозра у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, а саме: протоколом обшуку від 17.7.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , висновками експертиз № СЕ-19/124-25/8076-НЗПРАП від 03.06.2025, № СЕ-19/124-25/8080-НЗПРАП від 30.05.2025, № СЕ-19/124-25/8077-НЗПРАП від 02.06.2025, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
При цьому, питання наявності обґрунтованої підозри перевірялась слідчими суддями під час постановлення ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та при продовженні застосованого запобіжного заходу, які були предметом перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів.
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні слідчий суддя зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_4 особливо тяжкі злочини, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 3 ст. 307 КК України). Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваної ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованих злочинів, оскільки з урахуванням санкції ч. 3 ст. 307 КК України у разі засудження останньої до неї не може бути застосовано положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке їй загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, зокрема, що ОСОБА_4 одружена з ОСОБА_11 , який мобілізований та перебуває в лавах ЗСУ, має двох малолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваної ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
Що стосується ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим, доведеним та актуальним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки остання підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин у особливо великих розмірах, за обставин викладених у підозрі, така діяльність була спрямована на отримання прибутку та забезпечення свого матеріального становища, мала корисливий мотив, тривалий та систематичний характер, що в сукупності свідчить про можливість продовження вчинення ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваної та необхідність застосування до неї суттєвих заходів процесуального примусу.
Окрім зазначеного, на думку слідчого судді, про існування вказаного вище ризику також свідчить те, що ОСОБА_4 раніше судима 03.02.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 307 КК України та під час іспитового строку знову підозрюється у вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, із залученням малолітнього, що в свою чергу свідчить про те, що остання не здатна дотримуватись правослухняної поведінки.
В той же час, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необґрунтованим належним чином та виступає формальним доводом сторони обвинувачення, оскільки досудове розслідування закінчено та стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
Таким чином, слідчий приходить до висновку, що підстави, за яких було застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку слідчого судді, є виправданим.
За таких обставин, з урахуванням наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Слідчий суддя також звертає увагу на системність вчинення інкримінованих в провину ОСОБА_4 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вчинених із залученням малолітнього, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки, а тому суд, своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначений дій, а відсутність випадків вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на дієвість застосованого відносно підозрюваної запобіжного заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, а також наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та при його продовженні, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, відтак слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження обраного останній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваної щодо наявності міцних соціальних зв'язків підозрюваної та наявності в неї двох малолітніх дітей, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків.
На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 особливо тяжких кримінальних правопорушень. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує наступне.
Слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси 15.10.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 17.11.2025.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9683/25) відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2025, без визначення застави.
13.11.2025 стороною обвинувачення повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження відповідно до вимог статті 290 КПК України.
Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 17.11.2025, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Частинами першою та третьою статті 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно з частиною першою статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Абзацом 1 частини третьої статті 219 КПК України передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як встановлено слідчим суддею, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, які налічують 2 томи, що підтверджує доводи прокурора, щодо потребування значного часового проміжку для ознайомлення підозрюваного та його захисника з матеріалами кримінального провадження.
Вказані обставини з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України надають слідчому судді підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого до підозрюваної ОСОБА_4 ще на 30 днів, оскільки на переконання слідчого судді, такий строк має бути достатнім для вчинення усіх необхідних дій та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених статтею 290 КПК України.
Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У свою чергу частина четверта статті 132 КПК України визначає, що ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями статті 203 КПК України визначено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Указане підтверджується і тим, що відкриття матеріалів іншій стороні, порядок якого визначений статтею 290 КПК України, регламентовано параграфом 3 глави 24 КПК України, яким визначено одну з форм закінчення досудового розслідування звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
За змістом статті 290 КПК України вбачається, що повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування здійснюється слідчим чи прокурором виключно у разі складання обвинувального акта та/або клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, що є передумовою для подальшого направлення обвинувального акту до суду для його розгляду по суті.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частина шоста статті 199 КПК України передбачає, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Враховуючи наведені положення у системному взаємозв'язку між собою, вбачається і те, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , за настання обставин визначених статтею 290 КПК України може бути продовжений до проведення підготовчого судового засідання.
З огляду на вказане, враховуючи дані про особу підозрюваної, особливості її життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, обставини та особливості події кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя вважає належними доводи прокурора в частині необхідності продовження застосованого до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу на строк 30 днів, що, на переконання слідчого судді, буде достатнім для вчинення усіх необхідних дій та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених статтею 290 КПК України.
При цьому, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами вчиненими у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки її поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме можливості переховуватись від слідства та суду, здійснення впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.
Оцінюючи твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_4 та необхідність отримання нею медичної допомоги за межами ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваної на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження.
Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов'язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Стороною захисту надано консультативний висновок спеціаліста від 06.11.2025, в якому зазначено, що «з урахуванням діагнозів та ускладнень в зв'язку з відсутнім повноцінним амбулаторним та стаціонарним лікуванням, стан здоров'я свідчить про неможливість утримання пацієнта в установах попереднього ув'язнення». В той же час, доказів неможливості отримання підозрюваною належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з огляду на перебування останньої під вартою, не надано.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Щодо визначення розміру застави.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право та вважає за необхідне при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом. З огляду на сімейний стан підозрюваної, наявність двох малолітніх дітей, а також враховуючи строк попереднього ув'язнення підозрюваної, а саме перебування ОСОБА_4 під вартою протягом 4 місяців, слідчий суддя вважає, що вимога сторони обвинувачення про не встановлення розміру застави, заявлена в клопотанні, не підлягає задоволенню.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України, якими визначено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яку підозрювана має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнена з-під варти та на неї можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості кримінального провадження, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останньою покладених на неї обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України..
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000732 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України - задовільнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 15.01.2026 включно, з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12025250000000732, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.11.2025.
Після внесення застави підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваною або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із м. Черкаси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) із свідками у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрювану строком на 60 днів, а саме до 15.01.2026 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрювану були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України
Строк дії ухвали визначити до 15 січня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, її захиснику, прокурору, слідчому та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною, яка тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1