Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10906/25
Номер провадження 1-кс/711/2692/25
19 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000600 від 07.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чутове Полтавського району Полтавської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Прокурор відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням у кримінальному провадженні №12025250000000600 від 07.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження строку тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 14.11.2025 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025250000000600 від 07.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (отримано фактично 17.11.2025).
Досудове розслідування у вказаному провадженні здійснювалось СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в липні 2025 року, більш точного часу встановити не представилось можливим у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисле спрямований на незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництва такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що 24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції РНБО України, у зв'язку з військовою агресією рф по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, введено воєнний стан, строком на 30 діб та вказаний вище Указ 24.02.2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ», та в подальшому строк останнього неодноразово продовжувався, у зв'язку з чим діє до цього часу, у зв'язку з чим, згідно в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, маючи намір на отримання незаконного доходу, ОСОБА_4 вступив у попередню змову з невстановленими під час досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, в липні 2025 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 09.07.2025 ОСОБА_4 , з метою підшукування осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон, організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон, здійснювати керівництво такими діями, сприяти їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, під час телефонної розмови запропонував ОСОБА_6 за грошову винагороду у розмірі 8 000 доларів США забезпечити незаконне переправлення через державний кордон до Республіки Молдова.
Після чого, 20.08.2025 о 18 годині 01 хвилині, ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 , здійснюючи організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництво такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, роз'яснив останньому механізм перетину державного кордону України, шляхом безперешкодного перевезення ОСОБА_6 , через всі блокпости на території України та проведення останнього через державний кордон України на території Одеської області до Республіки Молдови, надав інструкції щодо дій після отримання статусу біженця та повідомив, що за вказані послуги ОСОБА_4 , бажає отримати неправомірну вигоду в розмірі 8 000 доларів США, яку останній розділив на декілька платежів, а саме перший платіж в сумі 2000 доларів США - передати ОСОБА_4 особисто, а другий платіж - 6000 доларів США за вказівкою ОСОБА_4 передати іншим невстановленим особам в м. Одеса.
21.08.2025 року о 14 годині 07 хвилин ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 змінив умови незаконного переправлення через державний кордон, а саме способу передачі грошових коштів. Так, ОСОБА_4 висунув вимогу щодо надання йому особисто грошових коштів в розмірі 3 500 доларів США за надання вищевказаних послуг, а 5000 доларів США необхідно в подальшому, за вказівкою ОСОБА_4 передати іншим невстановленим особам в м. Одеса.
Також ОСОБА_4 повідомив, що реалізація незаконного переправлення через державний кордон відбудеться 22.08.2025 та керуючи вищевказаними діями повідомив, що з цією метою необхідно зустрітись в м. Чорнобай Черкаської області. При зустрічі ОСОБА_6 має передати ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 500 доларів США, після чого ОСОБА_6 забезпечить наданням засобів, а саме автомобіль, яким ОСОБА_6 буде доставлено до м. Одеса з метою подальшого перетину кордону в супроводі невстановлених осіб.
Після чого, 22.08.2025 ОСОБА_4 прибув до м. Чорнобай Черкаської області та того ж дня о 11 годині 45 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництво такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будівлі Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, за адресою: Черкаська область, м. Чорнобай, вул. Центральна, 152, висунув вимогу ОСОБА_6 надати грошові кошти в сумі 4 500 доларів США, після чого отримав від ОСОБА_6 частину обумовленої раніше суми неправомірної вигоди, а саме 3 500 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 22 серпня 2025 року становить 144 264, 75 грн. (сто сорок чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривні 75 копійок), за організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон, керівництво такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів у вигляді автомобіля Skoda Octavia A7, державний номер НОМЕР_1 з водієм, який мав доставити ОСОБА_6 до м. Одеса з метою подальшого незаконного перетину кордону.
Після чого ОСОБА_4 був затриманий 22.08.2025 о 11 годині 49 хвилин у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 3 500 доларів США вилучені.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, здійснив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон громадянином ОСОБА_6 , керівництво такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
22.08.2025 ОСОБА_4 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
22.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР №120252500000000600 від 07.08.2025; протоколами допиту свідків: ОСОБА_6 від 13.08.2025, 21.08.2025, 22.08.2025, відповідно до яких, підтверджується факт вчинення організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.08.2025, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 в ході поїздки з Полтавської області до Черкаської області розповідав, що здійснює організацію незаконного перетину державного кордону України; протоколом допит свідка ОСОБА_8 від 22.08.2025 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 залучив останнього з метою доставки ОСОБА_6 до м. Одеси; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були залучені в якості понятих до проведення слідчих дій; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України гр-на ОСОБА_4 від 22.08.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 22.08.2028; повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 14.11.2025; протоколом огляду, ідентифікації грошових коштів від 22.08.2025; протоколом огляду місця події від 22.08.2025 під час якого вилучено грошові кошти в сумі 3 500 доларів США, які останній отримав від ОСОБА_6 та мобільні телефону ОСОБА_4 ; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 22.08.2025; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, - відео контролю особи від 14.09.2025; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 02.10.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
22.08.2025 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (у справі № 711/7787/25) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20.10.2025 року, включно та визначено розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
15.10.2025 року постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025250000000600 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України до 22.11.2025.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (у справі № 711/9676/25) ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.11.2025 року, включно та визначено розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча 680) гривень.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 22.11.2025, а завершити судовий розгляд за обвинувальним актом в межах цього строку неможливо, виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор вказує, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
Про ризик переховування від органів досудового розслідування/суду свідчить:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується (злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна);
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Так, у рішенні по справі "Ілійков проти Болгарії" зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
- вагомість наявних доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, що вказує на невідворотність його притягнення до кримінальної відповідальності;
- характер інкримінованого злочину, зокрема: високий ступінь організації його вчинення; вчинення в умовах воєнного стану; корисливий мотив; свідоме ігнорування положень законодавства щодо умов воєнного стану;
Про ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: є підстави вважати, що ОСОБА_4 тривалий час організовував незаконне переправлення через державний кордон України з корисливих мотивів, у зв'язку з чим ОСОБА_4 має невстановлених спільників, у зв'язку з чим останньому відомий кожний факт організації незаконного переправлення через державний кордон України та з метою приховування фактів може знищити документи або інші докази, які ще не досліджено органом досудового розслідування.
Про ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які надали викривальні покази та вказана інформація була раніше долучена до клопотання про тримання під вартою та надана підозрюваному ОСОБА_4 , схиляти їх як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, тим самим перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, та, як наслідок, уникнути кримінальної відповідальності.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно врахувати, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі», ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. З огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 тільки направлено до суду, а суд сприймає докази лише безпосередньо і свідки будуть допитуватися під час судового розгляду справи по суті, ризик здійснення обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків з метою переконання або змушення їх надати покази в вигідному для себе аспекті є реальним.
Про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується: є підстави вважати, що ОСОБА_4 тривалий час організовував незаконне переправлення через державний кордон з корисливих мотивів, у зв'язку з чим ОСОБА_4 маючи невстановлених спільників, відносно яких матеріали виділено в окреме провадження, може продовжити злочинну діяльність.
Також ініціатор клопотання зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Продовження обраного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідає суспільному інтересу.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеного ризику, орган досудового розслідування вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що останній вчинив злочин в умовах воєнного стану, саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів.
Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , необхідним є продовження обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, репутацію обвинуваченого, зважаючи на масштаби та наслідки його незаконної діяльності, вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, прокурор вважає необхідним визначити розмір застави у вигляді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча 680) гривень, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися з Полтавської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до органу міграційної служби свої паспорти для виїзду за кордон (за наявності); утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Необхідність визначення розміру застави саме у такому розмірі обґрунтовується тим, що чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов'язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено іншою особою, яка має таку фінансову можливість.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Станом на 18.11.2025 підготовче судове засідання не призначено.
На підставі викладеного прокурор звернулась з даним клопотанням до слідчого судді та просила продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» терміном на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила задоволити його, посилаючись на обставини викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначила, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 було скеровано до Чорнобаївського районного суду Черкаської області. Підготовче засідання призначено на 27.11.2025, в той же час запобіжний захід застосований до обвинуваченого закінчується 22.11.2025, тому виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу обраного останньому. При цьому прокурор посилалась на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчими суддями при обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу та при його продовженні не втратили своєї актуальності та продовжують існувати, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним, ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Також, він може незаконно знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того, враховуючи, що протиправна діяльність ОСОБА_4 , на переконання сторони обвинувачення, носила систематичний характер, ризик продовження протиправної діяльності є досить високим. Відтак, на думку сторони обвинувачення, є всі підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . При цьому прокурор просила залишити без змін визначений судом альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість ризиків, про існування яких зазначено клопотанні. При цьому, вказав, що досудове розслідування закінчено, всі докази стороною обвинувачення зібрано, свідки допитані, а тому, на його переконання, відсутні ризики, про які зазначає прокурор. При цьому, просив врахувати, що ОСОБА_4 одружений, має постійне місце проживання за яким характеризується з позитивного боку, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, також він тривалий час перебуває під вартою, жодних дій на перешкоджання кримінальному провадженню ним не вчинялось, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки його підзахисного. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та обрати домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час. Якщо ж суд прийде до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи, надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, - у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
22.08.2025 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (у справі № 711/7787/25) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20.10.2025 року, включно та визначено розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
15.10.2025 року постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 12025250000000600 від 07.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України до 22.11.2025.
16.10.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (у справі № 711/9676/25) ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.11.2025 року, включно та визначено розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча 680) гривень.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено.
Супровідним листом від 14.11.2025, відповідно до вимог ст.ст. 283, 291 КПК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025250000000600 від 07.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України скеровано до Чорнобаївського районного суду Черкаської області та отримано судом 17.11.2025.
Відповідно до судової повістки, наданої прокурором в судовому засіданні, справа №709/2133/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, розподілена на суддю Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_12 , підготовче судове засідання у даній справі призначено на 27.11.2025.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій обвинуваченої особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду.
При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України перевірена та підтверджена ухвалами слідчих суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою та при його продовженні.
На даний час, ОСОБА_4 висунуто остаточне обвинувачення та матеріали кримінального провадження скеровано до Чорнобаївського районного суду Черкаської області, підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні призначено на 27.11.2025, проте строк дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу спливає 22.11.2025.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність вказаних ризиків була врахована при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.08.2025), а також при його продовженні (ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.10.2025), які на час розгляду даного клопотання не зменшились та не змінились. Так, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи прокурора щодо наявності ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_4 злочин, оскільки останній обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки та потерпілі допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зважаючи на відсутність у підозрюваного законного офіційного джерела доходів, та з урахуванням інкримінованих йому дій, вбачається, що вказана незаконна діяльність мала систематичний характер та могла бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваним, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення чи вчинення іншого та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
В той же час, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є необґрунтованим належним чином та виступає формальним доводом сторони обвинувачення, оскільки досудове розслідування закінчено та обвинувальний акт скеровано до суду.
Таким чином, слідчий приходить до висновку, що підстави, за яких було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що доводи прокурора викладені у клопотанні є обґрунтованими і вони, у сукупності з існуючими ризиками, виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, на переконання слідчого судді, такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, про який ідеться в клопотанні, є виправданим, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що вчинений з корисливих мотивів. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення інкримінованого в провину ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та встановлення обмеження на виїзд за межі України військовозобов'язаних осіб, що в цілому свідчить про наявність в даному кримінальному провадженні справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до обвинуваченого, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме можливості переховуватись від слідства та суду, вплив на свідків у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, обставини кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку, слідчий суддя вважає, що задля забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід має бути продовжений на 30 днів, а саме до 18.12.2025 включно.
Даних щодо неможливості продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя враховує, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_4 , не було внесено останнім, що свідчить про непомірність його розміру, а тому при продовженні запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 грн. 00 коп., з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора відділу забезпечення процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000600 від 07.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задоволити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, а саме до 18 грудня 2025 року включно, з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої, звільнити підозрюваного ОСОБА_4 , з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави прокурору або суду.
Після внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення обвинуваченим або заставодавцем застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора чи суду,
- не відлучатися з м. Лубни, Полтавської області без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на обвинуваченого строком на 30 днів, а саме до 18.12.2025 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали визначити до 18 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1