Справа № 711/8196/25
Номер провадження 3/711/2318/25
21 листопада 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протоколи серії ЕПР1 № 440582 та серії ЕПР1 № 440603 від 01.09.2025 року) про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2025 о 15:00 год. в м.Черкаси по вул. Новопречистенська, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ C 180» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на транспортний засіб «FORD FIESTA» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що зупинився попереду для надання переваги в русі пішоходам на пішохідному переході, чим порушив п. 12.1 ПДР України. В результаті чого транспортним засобам було завдано механічні пошкодження та матеріальні збитки, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Згідно протоколу срії ЕПР1 № 440582 від 01.09.2025 року - 01.09.2025 о 15:00 год. в м.Черкаси по вул. Новопречистенська, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ C 180» д.н.з. НОМЕР_2 , та після скоєного ДТП за його участі, до медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння вжив алкоголь (пиво Чернігівське). При спілкуванні у водія виявлено ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Огляд зі згоди водія на стан сп'яніння проводився на місці ДТП за допомогою приладу Alkotest Drager 6820 ARHF0064, результат - алкогольне сп'яніння, 2,53 проміле, чим порушив п.2.10є ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав. Що стосується ч. 4 ст. 130 КУпАП не визнав, оскільки алкогольні напої на місці ДТП не вживав, а вживав їх раніше, і перебував за кермом в стані сп'яніння.
В судовому засіданні, представник особи стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що його довіритель визнає вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Що стосується ч. 4 ст. 130 КУпАП, то працівники поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 керувались виключно упередженими діями, направленими на незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення, що послугувало вчинення ДТП за ст.124 КУпАП, лише припущення та упередженні дії.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_2 , який надав пояснення, що він являється іншим учасником ДТП, до якої причетний ОСОБА_1 . По суті справи пояснив, що 01.09.2025 року він разом з мамою рухався на своєму автомобілі «FORD FIESTA» д.н.з. НОМЕР_3 , на вул. Новопречистенська. Зупинився перед пішохідним переходом, для того щоб пропустити пішоходів. В цей час він відчув сильний удар позаду в автомобіль. В нього врізався автомобіль «MERCEDES-BENZ C 180» д.н.з. НОМЕР_2 . Водій автомобіля перебував нетверезому стані. Працівниками поліції було водієві було запропоновано пройти освідування на стан сп'яніння. Під час оформлення матеріалів не бачив, щоб ОСОБА_1 вжив алкоголь на місці події.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що 01 вересня 2025 року вона рухалася в автомобілі з своїм сином по вул. Новопречистенська. Як раптово в них втаранився інший автомобіль. Водій автомобіля перебував нетверезому стані. На місці пригоди вона не бачила, щоб ОСОБА_1 вживав алкогольні напої.
Свідок ОСОБА_5 повідомила, що 01 вересня 2025 року вони з компанією відпочивали на пляжі, разом з ОСОБА_6 . Коли поверталися додому, трапилось ДТП. ОСОБА_6 вживав алкоголь на пляжі, на місці ДТП він не вживав.
Заслухавши пояснення представника особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення адвоката Костюковича Ф.Ф., ОСОБА_1 , іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Відповідно до вимог п.1.4 ПДР України - кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ПДР України.
Відповідно до п.1.5 ПДР України - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п.2.3.б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме недотримання водієм ОСОБА_1 п.12.1 ПДР України і призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Крім того, відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до п.2.10 «є» Правил дорожнього руху - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У силу п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено в судому засіданні, ОСОБА_1 01.09.2025 о 15:00 год. в м.Черкаси по вул. Новопречистенська, 55, керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ C 180» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та здійснив наїзд на транспортний засіб «FORD FIESTA» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що зупинився попереду для надання переваги в русі пішоходам на пішохідному переході, чим порушив п. 12.1 ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь, проте перед скоєнням ДТП.
Тобто, згідно змісту даного протоколу встановлено, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП за порушення п.2.10 є ПДР України, не знайшла підтвердження.
На думку суду, в даному випадку дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.4 ст.130 КУпАП не вірно, оскільки він вжив алкогольні напої перед ДТП, що охоплюється іншим складом адміністративного правопорушення, а саме ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016), як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а саме в порушення п.2.10є ПДР України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, суд, враховуючи вищезазначене, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Враховуючи викладене, вважаю, що зібрані у справі докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, а саме у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч.4 ст.130 КУпАП, та суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії особи за ч.1 ст.130 КУпАП, висувати йому нове обвинувачення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи той факт, що в ході судового розгляду суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, суд вважає необхідним накласти стягнення в межах санкції, встановленої ст.124 КУпАП.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин судом не встановлено.
Враховуючи, той факт, що правопорушник скоїв дорожньо-транспортну пригоду, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Також підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані сп'яніння до вчинення ДТП, тому враховуючи вищевикладене, необхідно направити копію постанови до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції для складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 124, ч.4 ст.130, 279, 283 КУпАП,
Справи про адміністративні правопорушення № 711/8196/25 та № 711/8197/25 об'єднати в одне провадження та присвоїти № 711/8196/25.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що дорівнює 605,6 грн.
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови направити до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції для складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, тобто у випадку примусового виконання постанови суду, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю. В. Михальченко