20 листопада 2025 рокуСправа №: 695/4915/24
Номер провадження 3/695/265/25
20 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хвостик О.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшли матеріали адміністративної справи з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №401969 від 04.12.2024 водій ОСОБА_1 , 04 грудня 2024 року о 01 годині 40 хвилин в м. Золотоноша по вул. Семенівська, 52 керував автомобілем CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія проводився в закладі охорони здоров'я у КНП «ЗБЛ ЗМР», висновок лікаря №328 від 04.12.2024, результат 1,52 проміле.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 04 грудня 2024 року він разом із своїм товаришем ОСОБА_2 їхав у м.Золотоноша додому та заблукав. Його товариш був у стані сп'яніння. Він зупинився, двигун автомобіля був заведений. В цей час до нього під'їхали працівники поліції та запитали чи вживав він алкогольні напої, сказали, що від нього відчувається запах алкоголю. Поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, або в медичному закладі. Він погодився пройти огляд у лікарні. Поліцейські повезли його до лікарні. У лікарні до нього підійшла жінка з Алкофором, він вважає що це була медична сестра, прилад упав на підлогу, вона його підняла та надала для продуття. Він продув у прилад, результат виявися позитивним 1,52 проміле. Він не говорив медичним працівникам, що не погоджується з результатом, а сказав тільки, що все зрозумів. Після огляду працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, в якому він підписався. Після цього його відвезли до автомобіля, який він залишив. Вину не визнає, оскільки вважає, що прилад видав помилку. Він дійсно приблизно о 17 годині 30 хвилин вживав безалкогольне пиво, після його вживання не міг бути такий результат. У поясненнях працівникам поліції він вину визнав та пояснив, що вживав алкогольні напої на похованні, оскільки не хотів з ними сваритися, хвилювався. Він дійсно був на похованні, але вживав пиво.
Натомісь, у матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.12.2024 року, власноручно підписані ним, без зауважень та доповнень, згідно яких він керував транспортним засобом Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед тим як сісти за кермо, він був на похованні, на якому вживав спиртні напої, та залишити автомобіль не мав змоги. Тож вирішив свій власний автомобіль відігнати додому, так як проживає поруч. Але по дорозі додому був зупинений працівниками поліції.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Хвостик О.І. просив провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП. за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення,оскільки відсутні докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Працівники поліції не зупиняли автомобіль під його керуванням, а відеозапис, наявний у матеріалах справи є фрагментарним. Крім того, огляд на стан сп'яніння у медичному закладі був проведений з порушеннями, оскільки проведений не лікарем, а медичною сестрою, з висновком ОСОБА_1 не ознайомлений.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона працює лікарем Золотоніської багатопрофільної лікарні. 04 грудня 2024 року вона перебувала на чергуванні, її викликали на проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння. Вона провела огляд ОСОБА_1 приладом Алкофор, результат виявився позитивним 1,52 проміле. Вона особисто заповнила висновок щодо результатів медичного огляду та надала його працівникам поліції. Вона не пам'ятає чи заперечував ОСОБА_1 проти результатів огляду.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 04 грудня 2024 року він їхав зі своїм товаришем ОСОБА_1 у м.Золотоноша. Він був випивший, тому за кермом був ОСОБА_1 ,. вони зупинилися, оскільки заблукали. В цей час до них під'їхали працівники поліції та сказали, що від ОСОБА_1 відчувається запах алкоголю та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погодився поїхати на огляд до лікарні. Він залишився в автомобілі, а працівники поліції повезли ОСОБА_1 до лікарні. Коли ОСОБА_1 повернувся, поліцейські супроводили їх додому.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хвостик О.І., свідків, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп"яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушенння координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що обставини адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ААД №401969 від 04.12.2024, згідно якого водій ОСОБА_1 , 04 грудня 2024 року о 01 годині 40 хвилин в м. Золотоноша по вул. Семенівська, 52 керував автомобілем CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія проводився в закладі охорони здоров'я у КНП «ЗБЛ ЗМР», висновок лікаря №328 від 04.12.2024, результат 1,52 проміле. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення проводилась відеозйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП був присутнім, копію даного протоколу отримав. Зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не зазначив, надав пояснення про визнання вини, у відповідних графах в протоколі власноручно поставив свій підпис.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «карелін протии російської федерації» протокол про адміністративне правопррушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопрушення обставини підтверджуються наступними доказами, а саме:
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №328 від 04.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння 1,52 проміле, з яким він погодився та підписався у ньому;
- рапортом чергового Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, згідно якого 04.12.2024 отримано заяву та зареєстровано ЄО за №21513 від 04.12.2024. В результаті опрацювання вказаної іноформації встановлено, що під час патрулювання було вивлено автомобіль Шевроле Авео під керуванням гр. ОСОБА_1 та під час перевірки документів було чутно запах алкоголю з порожнини рота, тому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в Золотоніській ЦРЛ, на що водій погодився пройти в Золотоніській ЦРЛ. Після проходження освідування показник був позитивний, тому в подальшому складено адміністративний протокол за ст.130 ч.1 КупАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.12.2024 року, власноручно підписаних, без зауважень та доповнень, згідно яких він керував транспортним засобом Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед тим як сісти за кермо, він був на похованні, на якому вживав спиртні напої, та залишити автомобіль не мав змоги. Тож вирішив свій власний автомобіль відігнати додому, так як проживає поруч. Але по дорозі додому був зупинений працівниками поліції.
Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме бодікамери 085,083 - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», атвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: факт зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який погодився пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, у встановленому законом порядку, та зафіксовано проходження даного огляду у медичному закладі під час безперервної відеофіксації, в результаті чого встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння 1,52 проміле, складено висновок №328, з яким ОСОБА_1 погодився та підписав його, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому водій власноручно підписався.
Так, в матеріалах справи мається 1 диск.
На 1 відеофайлі 1 диску зафіксований водій автомобіля ОСОБА_1 , який знаходиться за кермом автомобіля, на питання поліцейського: «Алкогольні напої не вживали?» (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 01:38:58), ОСОБА_1 відповідає: «нічого не вживав» (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 01:39:00). Поліцейський пропонує водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп"яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки або в медичному закладі (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 01:39:10), на що ОСОБА_1 відповідає: «Золотоніська ЦРЛ» (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 01:39:21).
У подальшому зафіксований огляд водія ОСОБА_1 на стан сп"яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі. На пропозицію лікаря пройти огляд на стан сп"яніння за допомогою Алкофору, ОСОБА_1 погодився пройти відповідний огляд, подув у трубку (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 02:03:40), після продуття на приладі з"явився результат 1,52 проміле, який показують ОСОБА_1 (0000021_1Z0084_20241204013613_0021 02:03:52).
На наступному відеофайлі зафіксовано як лікар складає висновок, з яким ОСОБА_1 погоджується, говорить: «Я зрозумів» та ставить свій підпис та надає його поліцейському. (0000021_1Z0084_20241204020617_0022 02:07:31, 02:07:32).
Вказаний відеозапис дає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, в ході фіксації вказаних обставин під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 він не заперечував, що керував автомобілем та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 жодного разу не повідомив, що не погоджується з результатом зазначеного огляду, натомість підписав висновок №328 та протокол про адміністративне правопорушення.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 та його захисником доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних, зокрема про незгоду з результатом огляду у медичному закладі, про те, що не керував транспортним засобом не заявляв, натомість у відповідних графах протоколу, його підписав.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №401969 від 04.12.2024 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, про що складено необхідні документи.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про невизнання своєї вини, оскільки був тверезий та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, яке грунтується на власній інтерпретації подій, але не доведено у судовому засіданні жодним доказом.
З огляду на все вищенаведене, суд не бере до уваги надані у судовому засіданні нелогічні, непослідовні пояснення ОСОБА_1 , як такі, що виключають його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та вважає їх намаганням уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду, узгодженими між собою, матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 401969 від 04.12.2024 року, поясненнями свідка ОСОБА_3 , відеозаписом із нагрудної камери патрульних поліції, яким чітко зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, а також проходження медичного огляду на стан сп"яніння у медичному закладі.
Доводи захисника про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, суд не приймає до уваги, оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовані безперервно. Посилання захисника, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події яка сталася, не перешкоджає та не може перешкодити судді винести законну та обґрунтовану постанову. На вказаному відеозаписі у повному обсязі зафіксована подія, що має істотне значення для встановлення істини у справі, а саме: перебування водія ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу та проходження огляду на стан сп"яніння у медичному закладі.
Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.
Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, та що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано на нагрудну бодікамеру, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 401969 від 04.12.2024 року, відеозаписом із нагрудної камери патрульних поліції, на якому ОСОБА_1 зафіксований за кермом транспортного засобу.
Крім того, із переглянутих відеозаписів, при фіксації вказаних обставин під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 жодного разу не вказував на будь-яких інших осіб, які керували його автомобілем, не називав будь-яких прізвищ. Присутні особи цього також не заявляли, зокрема свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні заявляв, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 .
Крім того, у матеріалах справи маються письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.12.2024 року, власноручно підписані ним, без зауважень та доповнень, згідно яких він керував транспортним засобом Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед тим як сісти за кермо, він був на похованні, на якому вживав спиртні напої, та залишити автомобіль не мав змоги. Тож вирішив свій власний автомобіль відігнати додому, так як проживає поруч. Але по дорозі додому був зупинений працівниками поліції.
Зазначені пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.
Посилання захисника на те, що у медичному закладі при огляді на стан сп"яніння допущені порушення, що ОСОБА_1 не ознайомлений з результатами відповідного огляду суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовані у судовому засіданні дослідженими документами.
Зокрема, на запит суду КНП «ЗБЛ» Золотоніської міської ради було надано акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №328 від 04.12.2024 року, складений лікарем ОСОБА_3 , на підставі якого складений висновок №328 стосовно ОСОБА_1 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.
Зазначене у судовому засіданні було підтверджено лікарем ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №839/305, чинне до 14 жовтня 2025 року, газоаналізатор Алкофор 307 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 «Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки», експлуатаційній документації.
Зазначене повністю спростовує доводи захисника про порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованих подій був особою, яка порушила п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту, не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу на те, що чиним законодавством не передбачено, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує особу ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом 2023-2024 років не притягався.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією зазначеної статті КУпАП, є основним стягненням, а не додатковим.
При цьому, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Накладення адміністративного стягнення на у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2025 року складає 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст. ст. 9, 23, 30,40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.