справа № 691/766/25
провадження № 2/691/625/25
21 листопада 2025 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Арагон» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 8575010 від 28.01.2022 у розмірі 24721 грн. 65 коп., збитки завдані інфляцією у розмірі 2812 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 548 грн. 71 коп. Також просили стягнути судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 28.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Арагон» укладено кредитний договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 8575010, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 1500 грн., строком на 30 днів зі сплатою відсотків за кожен день користування кредитом, на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості. Відповідач погодився з умовами договору та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах визначених договором.
Відповідач своєчасно не виконав за взятих на себе боргових зобов'язань, у зв'язку з чим, станом на момент подання позовної заяви, має заборгованість за кредитом у сумі 24721 грн. 65 коп., що складається із заборгованості за основним боргом - 1500 грн. 00 коп. і заборгованості за несплаченими відсотками у сумі 23221 грн. 65 коп.
На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим останні вимушені звернутися до суду.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 23221 грн. 65 коп. за період з 28.05..2022 по 01.04.2025. Строк дії договору до 27.03.2022, отже і право кредитодавця нараховувати відсотки понад строк кредитування припиняється. Тому нарахування по відсоткам за користування кредитом у розмірі 23221 грн. 65 коп. здійснено неправомірно.
Крім того, позивачем здійснено нарахування збитків завдані інфляцією у розмірі 2812 грн. 88 коп. та 3% річних у сумі 548 грн. 71 коп., на заборгованість яка включає основний борг та відсотки, що суперечить вимогам законодавства, оскільки дані нарахування мають проводитися на основну суму боргу, не обтяжені іншими нарахуваннями.
Відповідачем здійснено власний розрахунок заборгованості, який складається із 1500 грн. - суми основного боргу, 750 грн. - інфляційні витрати та 139 грн. 44 коп. - 3% річних. Указані суми відповідачем визнаються у повному обсязі, інші нарахування є безпідставними.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.
Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Судом установлено, що 28.01.2022 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Арагон» договір № 8575010 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого, отримав кредит у сумі 1500 грн., на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, строком на 30 днів, до 27.02.2022, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, за реквізитами платіжної банківської картки.
Стандартна процентна ставка, відповідно до п. 4.2 договору становить в 2,3 % від суми кредиту за кожен день користування, є фіксованою і становить 839,50 % річних.
Відповідно до п. 8.2 договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором визначено у додатку № 1 до договору, з яким позичальник ознайомився, про що свідчить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором.
Загальна вартість кредиту становить 2170 грн. 50 коп.
На підтвердження отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 1500 грн. 00 коп., позивач надав підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів від 28.02.2022 на суму 1500 грн.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № 8575010, згідно якого розрахунок проведено з 29.05.2022 по 01.04.2025 та борг становить 23221 грн. 65 коп.
За умовами п. 3.1 договору, кредит надається строком на 30 днів, до 27.02.2022.
Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом здійснено з 29.05.2022 по 01.04.2025, тобто поза межами строку передбаченого договором.
Тому суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач безпідставно здійснив нарахування відсотків за період з 28.02.2022 по 01.04.2025.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 2812 грн. 88 коп., суд вважає наступне.
За правилами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами договору, кредит надався ОСОБА_1 строком до 27.02.2022, починаючи з 28.02.2022 у нього розпочинається прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із 24.02.2022 та на день винесення рішення судом, на території України діє воєнний стан, уведений Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на період якого розповсюджується п. 18 Положень.
Таким чином, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, починаючи з 24.02.2022.
А тому суд вважає, що вимога про стягнення із ОСОБА_1 інфляційних витрат у сумі 2812 грн. 88 коп. та 3% річних у сумі 548 грн. 71 коп. задоволенню не підлягають.
Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22 (провадження № 61-7585св24), від 27.11.2024 у справі № 759/4324/23 (провадження № 61-11727св24).
На підставі вище наведеного, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Арагон» підлягає стягненню заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 8575010 в сумі 2170 грн. 50 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. - тіло кредиту та 670 грн. 50 коп. - проценти, що відповідає умовам договору та додатку № 1 до нього.
Суд не приймає визнання боргу відповідачем у сумі 750 грн. 00 коп. інфляційних витрат та сумі 139 грн. 44 коп. 3% річних, оскільки таке визнання позову суперечить вимогам Закону.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги № 2025/06/02 від 02.06.2025, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2025/06/02 від 02.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 5000 грн. та платіжну інструкцію № 60 від 04.06.2025.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача підлягає стягненню понесені витрати на сплату судового збору в сумі 187 грн. 22 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 386 грн. 44 коп.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (код ЄДРПОУ 42014911) заборгованість за договором № 8575010 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 28.01.2022 у сумі 2170 (дві тисячі сто сімдесят) грн. 50 коп., витрати на правову допомогу в сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 44 коп. та судовий збір у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 22 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя Л. В. Подорога