Справа № 691/827/24
Провадження №2-о/691/10/25
07 листопада 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді Савенко О.М.
з участю присяжних суду Харенко Є.М.
Ващішіна Т.В.
при секретарі судового засідання Шмунь Н.В.
сторони у справі:
заявник ОСОБА_1
представник заявника, адвокат Салій С.А.
заінтересовані особи ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про усиновлення дитини,-
встановив :
ОСОБА_1 звернувся в Городищенський районний суд Черкаської області із заявою за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, про усиновлення дитини.
Обґрунтовуючи заяву, заявник ОСОБА_1 посилається на те, що 02 червня 2017 року одружився з ОСОБА_2 , прізвище від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , про що 02 червня 2017 року зроблено відповідний актовий запис №44, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 . Згідно запису в свідоцтві про народження Серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . У них склалася міцна, повноцінна сім'я, відношення між ними базуються на взаєморозумінні та повазі. Вони спільно виховують дітей, зокрема доньку ОСОБА_7 він вважає своєю рідною дитиною, між ними гарні відносини та порозуміння. З початку їх спільного проживання він взяв на себе обов'язки батька, відчуває себе морально та матеріально бути готовим для подальшого виховання та утримання дитини, у зв'язку з чим прийняв рішення усиновити ОСОБА_7 . Біологічний батько ОСОБА_7 - ОСОБА_3 звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради із заявою в якій надав добровільну та безумовну згоду на усиновлення дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином ОСОБА_1 . Вказана заява 13 червня 2024 року посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В.. Зауважує, що ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов'язків щодо своєї доньки, не приймає участі у її вихованні та не забезпечує матеріально. Станом на 01 червня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки становить 126656,48 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 01 липня 2024 року. Він має стабільний дохід і можливість у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Вони проживають у будинку з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для виховання і утримання. Спиртними напоями він не зловживає, не палить, за місцем реєстрації характеризується позитивно. Згідно медичного висновку від 19 липня 2024 року він фізично здоровий і не має протипоказань до усиновлення. До кримінальної відповідальності не притягувався і не судимий. Неповнолітня дитина теж надала згоду на усиновлення, що підтверджується Висновком про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам від 24 липня 2024 року, який складений виконавчим комітетом Городищенської міської ради №428/01-02-08 (а.с.1-3).
26 липня 2024 року у цивільній справі ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області відкрито окреме провадження і призначено судове засідання (а.с.33-34).
17 вересня 2025 року у судовому засіданні ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області вирішено питання про склад сторін і залучено до участі в судовому розгляді цивільної справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України (а.с.107-109).
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Салій С.А. заявлені вимоги підтримали. Заявник пояснив, що більше семи років проживає у шлюбі з ОСОБА_2 .. Від шлюбу мають двох спільних доньок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і виховують доньку дружини від першого шлюбу ОСОБА_5 . Є доцільним усиновлення дитини дружини, саме ним, остільки біологічний батько участі у вихованні дитини не приймає, так як він є батьком, який є матеріально забезпечений та спроможний займатися утриманням і вихованням дочки, яка бажає навчатися, остільки саме він оплачує навчання, надає кошти на потреби дитини. Із станом здоров'я доньки ознайомлений. З 19 червня 2024 року є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, як солдат призваний на військову службу під час мобілізації, назначений водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальону, ВОС -7900337 Д. Розглядає, як варіант, що усиновлення дитини може бути підставою для звільнення від проходження від військової служби, але оскільки військові частини не дають змоги звільнитися відразу по вступу рішення суду у законну силу, то не впевнений, що це відбудеться скоро і буде продовжувати перебувати на службі. До мобілізації працював у ПАТ «Миронівська птахофабрика» підсобним робітником цеху замороження з 10 червня 2022 року, а з 09 травня 2024 року увільнений від роботи у зв'язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи. При прийнятті рішення про усиновлення дитини, просив внести до актового запису про народження ОСОБА_5 відповідні зміни щодо батька.
Заінтересована особа ОСОБА_2 не заперечила проти усиновлення ОСОБА_5 її теперішнім чоловіком, заявником ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що він гарний батько, його люблять діти, він бере активну участь у їх вихованні, відвідував батьківські збори, водив до лікарні при захворюваннях, матеріально забезпечує потреби сім'ї. Раніше не поставало питання усиновлення доньки ОСОБА_7 , тому, що ОСОБА_1 був необхідний, як і кожній людині, час для адаптації, налагодження відносин, внутрішнього сприйняття ситуації і прийняття свідомого рішення. Він усиновив її іншу доньку, яка була народжена в цивільному шлюбі та померла за станом здоров'я. Вона не вирішувала питання про позбавлення батьківських прав біологічного батька дитини ОСОБА_3 , остільки він хоч і не сплачував вчасно аліментів, але фінансову допомогу надавав його батько для внучки і при цьому просив не вчиняти таких дій по відношенню до його сина.
Заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечив свого батьківства стосовно доньки ОСОБА_5 , визнав, що через відсутність роботи надає лише посильну допомогу доньці, спілкується по телефону, вона приходить до них додому. Рішення бути усиновленою прийняла донька і він виконав її волю та надав нотаріальну згоду. Він проти усиновлення, але якшо так буде краще дитині, бо ОСОБА_1 , як повідомила дочка в розмові, їй оплачує навчання, надає грошові кошти на побутові потреби, то це буде виключно в ії інтересах.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області Кравченко О.В. до участі в судовому засіданні не прибула, надіслала 04 вересня 2025 року лист про розгляд без її участі та врахування змісту Висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України до участі в судовому засіданні не прибув, належно повідомлений, що підтверджується врученням судових повісток, зокрема 30 вересня 2025 року. Надіслано до провадження суду лист від 04 квітня 2025 року про підтвердження місця несення служби солдатом ОСОБА_1 із наданням витягів з наказів командира військової частини Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України по стройовій частині №177 від 19 червня 2024 року із інформацією про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення зі сніданку у польових умовах, якого вважати призначеним та таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальону, ВОС -7900337 Д, та №13 від 13 січня 2025 року із інформацією солдата призваного на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 вважати таким, що з 13 січня 2025 року прийняв та приступив виконання обов'язків за посадою оператора відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальону, ВОС-111543Д (а.с.77-79).
В судовому засіданні заслухано думку неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з вирішенням питання про її усиновлення ОСОБА_1 , яка розповіла, що їй 17 років, студентка, навчається у навчальному закладі, її рідний батько ОСОБА_3 , а виховує фактично ОСОБА_1 , новий чоловік її матері ОСОБА_2 .. У сім'ї крім неї, ще є дві дитини, і одна сестра померла, яка була усиновленою ОСОБА_1 .. Має добрі відносини із ОСОБА_3 , рідним батьком, дідусем, і не має образи щодо байдужого ставлення до неї. Бажає бути усиновленою ОСОБА_1 , остільки він замінив їй батька, приходив до неї на випуск у школу, і в період навчання вона зможе користуватися його пільгами, як військовослужбовця, наприклад, не оплачувати проживання в гуртожитку. Знає, що витрати по оплаті її навчання здійснює ОСОБА_1 , як і надає на її прохання грошові кошти на різні потреби. Бажає бути усиновленою ОСОБА_1 ..
Суд, розглянувши заяву в межах заявлених вимог, заслухавши виступи учасників процесу, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи і згоду на його проведення без їх участі, заслухавши думку неповнолітньої дитини, дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що заява про усиновлення не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Заявник повинен зазначити і довести підстави за заявою про усиновлення дитини, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свої матеріально-правові вимоги.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст.12 вищевказаного Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особа, що їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ст. ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто здійснювати батьківські права, які не можуть суперечити інтересам дитини.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до ч.ч.2, 7-9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стаття 154 СК України закріплює перелік прав батьків по захисту дитини, а саме: батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Порядок реєстрації походження дитини від своїх батьків регулюється не лише нормами СК України. Відповідно до ст. 134 СК України передбачено, що на підставі, зокрема рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
У разі коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства розглядаються одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (пункт 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Згідно ст.7 Конвенції про права дитинивід 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні «М.Т. проти України» (заява №950/17) від 19.03.2019 року, біологічного батька не можна повністю виключати з життя дитини, якщо не існують відповідні підстави це зробити, які стосуються найкращих інтересів дитини.
В ході судового розгляду із досліджених судом доказів та пояснень сторін, встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції Черкаської області 12 листопада 2008 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані батько ОСОБА_3 і мати ОСОБА_6 (а.с.15). Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянство України, місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.1-12). Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрований 02 червня 2017 року Городищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану територіального управління юстиції у Черкаській області за актовим записом №44, відбулася зміна прізвища з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 (а.с.14). Від шлюбу мають двох спільних, неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28) та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_5 та Серії НОМЕР_6 (а.с.27). У Висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини від 24 липня 2024 року виконавчий комітет Городищенської міської ради Черкаської області вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам неповнолітньої дитини, усиновлення ОСОБА_5 громадянином ОСОБА_1 (а.с.16). Із змісту Висновку про стан здоров'я ОСОБА_1 встановлено здоровий, психічних розладів не виявлено (а.с.17). Заявник ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 10.07.2024 року (а.с.18). Заявою від 13 червня 2024 року ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_1 на усиновлення доньки ОСОБА_5 , яка засвідчена в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В. (а.с.19). Заявою від 13 червня 2024 року ОСОБА_3 надав згоду чоловіку його колишньої дружини ОСОБА_1 на усиновлення доньки ОСОБА_5 , яка засвідчена в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В. (а.с.20). В Акті обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_2 (без дати складання) зазначено про доброзичливі стосунки в сім'ї, гармонію, взаєморозуміння, створення умов для отримання освіти і відпочинку та бажання членів родини усиновити дитину, яка виховується в їх сім'ї (а.с.21). Характеристика на ОСОБА_1 з місця реєстрації видана Златоустівським старостинським округом Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 19 червня 2024 року інформує про проживання на території Новопільської сільської ради з народження, зарекомендував себе з позитивної сторони, від сусідів скарг не надходило, товариський, активний, готовий прийти на допомогу, хороший сім'янин, користується авторитетом у селі, виховує трьох неповнолітніх дітей, проживає разом з дружиною ОСОБА_2 , сім'я заслуговує поваги (а.с.22). У довідці про доходи ОСОБА_1 , яка видана ПАТ «Миронівська птахофабрика» №27 від 12 червня 2024 року, вказано форма працевлаштування основна, загальна сума сукупного доходу 187850,64 грн., а в довідці №368 від 11 червня 2024 року вказано ОСОБА_1 до мобілізації працював підсобним робітником цеху замороження з 10 червня 2022 року, а з 09 травня 2024 року увільнений від роботи у зв'язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи (а.с.24,25). ОСОБА_3 відповідно до довідки від 01 липня 2024 року Городищенського відділу Державної Виконавчої Служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 126656,48 грн. на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 (а.с.26). У листі від 04 квітня 2025 року про підтвердження місця несення служби солдатом ОСОБА_1 із наданням витягів з наказів командира військової частини Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України по стройовій частині №177 від 19 червня 2024 року зазначено інформацію про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення зі сніданку у польових умовах, якого вважати призначеним та таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 запасної десантно-штурмової роти запасного десантно-штурмового батальону, ВОС -7900337 Д, та №13 від 13 січня 2025 року із інформацією солдата призваного на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 вважати таким, що з 13 січня 2025 року прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою оператора відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальону, ВОС-111543Д (а.с.77-79).
Відповідно до змісту досліджених судом доказів, на думку суду і присяжних у справі, як таких перешкод, визначених статтею 212 СК України, для усиновлення ОСОБА_13 неповнолітньої доньки дружини ОСОБА_2 від першого шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не встановлено, остільки відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України, кожна особа має право на проживання в сім'ї, яка створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Згідно зі статтею 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Відповідно до частини 1 статті 208 СК України, усиновленою може бути дитина. Громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є такою, має вік 17 років. Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції Черкаської області 12 листопада 2008 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані батько ОСОБА_3 і мати ОСОБА_6 , шлюбні відносини між якими припинені, визначено місце проживання доньки з матір'ю.
Згідно із положеннями статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття на час розгляду справи в суді, не досягла.
У відповідності до статті 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Із змісту досліджених судом доказів, встановлено дієздатність заявника ОСОБА_1 , який приходиться вітчим ОСОБА_5 ..
Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянство України, має вік 39 років.
Згідно із положеннями статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. При оцінці доказів в цій частині, суд дослідив заяву від 13 червня 2024 року матері ОСОБА_2 про надання згоди ОСОБА_1 на усиновлення доньки ОСОБА_5 , яка засвідчена в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В. (а.с.19) та заяву від 13 червня 2024 року батька ОСОБА_3 про надання згоди чоловіку його колишньої дружини ОСОБА_1 на усиновлення доньки ОСОБА_5 , яка засвідчена в нотаріальному порядку приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Леус Н.В. (а.с.20). Проте, при цьому і суд, і присяжні, звернули увагу, що рідний батько дитини, заінтересована особа у справі, ОСОБА_3 при наданні пояснень суду, та у відповідях на поставлені запитання, не переконав, суд, у тому, що його бажання надати згоду на усиновлення доньки заявником ОСОБА_1 , є безумовною та бажаною для нього, остільки повідомив, що любить доньку і це саме її та колишньої дружини пропозиція надати згоду на усиновлення. Вказав, що має спілкування з донькою, надає посильну допомогу, знає про розмір заборгованості по сплаті аліментів. Суд, зрозумів і оцінив його пояснення, як такі, що надана ним згода на усиновлення стосується виключно отримання вигоди пов'язаної із отриманням грошових коштів від заявника, як військовослужбовця, донькою і використання їх для забезпечення її власних інтересів, в тому числі для забезпечення потреб її навчання в навчальному закладі. Такі обставини не заперечила неповнолітня ОСОБА_5 при заслуховуванні її думки в судовому засіданні. Саме тому, суд, схильний до думки про ознаки в таких діях ОСОБА_3 , які вказують на відсутність вільного волевиявлення, саме його, як рідного батька, яке б відповідало його внутрішній волі.
Також суд, вдався і до оцінки згоди на усиновлення матір'ю ОСОБА_2 її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , і звернув увагу на пояснення про те, що раніше не поставало питання усиновлення доньки ОСОБА_7 , тому, що ОСОБА_1 був необхідний, як і кожній людині, час для адаптації, налагодження відносин, внутрішнього сприйняття ситуації і прийняття свідомого рішення; він усиновив її іншу доньку, яка була народжена в цивільному шлюбі та померла за станом здоров'я, і проаналізував, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у шлюбі більше семи років, мало місце усиновлення іншої дитини, в тому числі і з вихованням доньки ОСОБА_5 , яка на час подачі позову мала вік вже 16 років, і не може суд, залишити поза увагою ту обставину, що заява про усиновлення дитини до суду подана 26 липня 2024 року, в той час, як згідно інформації у довідці №368 від 11 червня 2024 року вказано, ОСОБА_1 до мобілізації працював підсобним робітником цеху замороження з 10 червня 2022 року, а з 09 травня 2024 року увільнений від роботи у зв'язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, що може вказувати на корисливу мету усиновлення (а.с.24,25).
Із процесуальної поведінки заявника ОСОБА_1 і заінтересованої особи ОСОБА_2 в ході судового розгляду, суд, отримав сумнів у тому, що заявник має дійсні наміри не використовувати рішення суду як підставу для звернення до командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України для вирішення питання про оперативне оформлення документів з виключення його зі списків особового складу військової частини, звільнення з військової служби, що підтвердив та не заперечив і сам заявник, пояснивши, що такі дії можуть мати місце. При цьому, суд позитивно оцінює усвідомлену позицію заявника, про те, що він є придатним для проходження військової служби, в період судових засідань він думками із своїми колегами військовослужбовцями, що на його навчання, як солдата Збройних Сил України, відбулися видатки з Державного бюджету України, забезпечений відповідним грошовим утриманням.
Суд з повагою ставиться до прав та інтересів заявника, як військовослужбовця, який виконує військовий обов'язок, його свідоме ставлення до належного виконання ним, як вітчимом, своїх батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , переконаний в їх існуванні, але не вбачає у рішенні про бажання усиновити дитину ознаки достатності і відповідності внутрішньому волевиявленню для стверджувального висновку про намір виконати дії по усиновленню, виключно в інтересах дитини. На думку суду, сторони у справі, не були до кінця щирими перед судом у своїх поясненнях. Ураховуючи, що між заявником і військовою частиною НОМЕР_1 Збройних Сил України, можуть в подальшому виникнути обставини і відповідно спір, пов'язаний з доведенням підстав для звільнення від проходження військової служби, то слід брати до уваги, що вирішення вимог заявника за заявою, може бути в подальшому, пов'язано з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов'язків за предметом та можливими правовими наслідками і може стосуватися сфери публічно-правових відносин.
Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Такі норми чинного законодавства судом є перевіреними та встановленими.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов'язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 220 СК України, на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умов
Суд, дослідив і Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини від 24 липня 2024 року виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, у змісті якого вказано, що виконавчий комітет Городищенської міської ради Черкаської області вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам неповнолітньої дитини, усиновлення ОСОБА_5 громадянином ОСОБА_1 . При цьому, суд, звертає увагу, що Висновок про доцільність усиновлення - це документ, який оцінює, чи відповідає процес усиновлення інтересам дитини, і чи готові майбутні батьки забезпечити їй належні умови для розвитку. Цей висновок видається службами у справах дітей і містить аналіз усіх аспектів: соціальних, психологічних, медичних та правових. Він є обов'язковим для подання до суду для прийняття остаточного рішення про усиновлення. На думку суду, зміст Висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини від 24 липня 2024 року не містить достатнього аналізу усіх аспектів: соціальних, психологічних, медичних та правових обставин, які досліджувалися судом і є встановленими та перевіреними, він має виклад загальнодоступної інформації про сторони у справі та не більше. Остільки, Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, то суд у справі, що розглядається, не може погодитися з його змістом через не підтвердження викладених в ньому обставин, вивченими і дослідженими доказами.
У відповідності до статті 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Суд, при прийнятті рішення, вважає за необхідне врахувати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими, що і зазначено в п.79 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (заява № 35991/04).
Проаналізувавши та оцінивши надані письмові докази, суд не вбачає у них, що за своїм змістом вони беззаперечно вказують на підстави для усиновлення неповнолітньої дитини та відповідність такого рішення інтересам дитини. Справи про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, мають особливе значення у контексті захисту прав дітей.
Згода матері на усиновлення її дитини не може бути основою для прийняття такого рішення судом. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини, як зазначено у справі про позбавлення батьківських прав (постанова КЦС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22) на яку орієнтований суд і у справі, що розглядається.
Зібрані заявником письмові докази у справі отримані та сформовані станом на 2024 рік, за місцем реєстрації заявника Дніпропетровська область Криворізький район с.Златоустівка Златоустівським старостинським округом Новопільська сільська рада Криворізький район Дніпропетровська область, в той час як фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2 (а.с.22,23) і тому за своїм змістом вони не є такими, що не доводять певні факти на відповідність обставинам, які вивчалися судом. Суд, з повагою ставиться до права заявника звернутися до суду за захистом прав та інтересів, але схильний до думки, що докази мають бути з ознаками належності, допустимості, достовірності і достатності, як то визначено ст.ст.77,78,79,80 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, приходить до висновку, що у задоволенні вимог заявника ОСОБА_1 , слід відмовити в повному обсязі.
Клопотання про відшкодування понесених судових витрат при зверненні до суду, заявник не заявив.
Керуючись, ст.51 Конституції України, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 4, 5,7, 207 Сімейного Кодексу України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 206, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служби у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про усиновлення дитини - відмовити.
Копію рішення суду надіслати сторонам у справі Службі у справах дітей виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області та Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, для відому, як учасникам процесу, які не приймали участі в судовому засіданні.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду Черкаської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.
Суддя О. М. Савенко
Присяжні Т.В. Ващішіна Є.М. Харенко