Справа № 569/21815/25
21 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , головного спеціаліста ОІС 5 відділу 6 управління ДВКР СБ України, майора, РНОКПП _____________,
за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,
В протоколі про адміністративне правопорушення №9/16-4 від 09.10.2025 зазначено, що головний спеціаліст ОІС 5 відділу 6 управління ДВКР СБ України майор ОСОБА_1 , у період з 14.08.2025 по 15.08.2025 та з 18.08.2025 по 22.08.2025, безпідставно була відсутня на військовій службі за місцем дислокації вказаного підрозділу в АДРЕСА_3 та не виконувала службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їй за посадою, чим порушила вимоги ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала на адресу суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, вказала, що вину в скоєному адміністративному правопорушенні визнає повністю.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідальність за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП настає за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Тобто, факультативні ознаки об'єктивної сторони (воєнний стан, бойова обстановка) нормою цієї статті не передбачені.
Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 15 КУпАП передбачено, що за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Частиною 5 статті 407 КК України передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Таким чином, із аналізу зазначених норм слідує, що самовільне залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби вчинене в умовах воєнного стану або бойовій обстановці містить склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та виключає адміністративну відповідальність передбачену статтею 172-11 КУпАП.
Статтею 253 КУпАП визначено, що якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
Тобто, зміст наведеної вище статті дає підстави вважати, що суддя вправі повідомляти компетентні державні органи про ймовірні порушення закону, встановлені під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення.
Обмеження судді у такому праві є неприпустимим, оскільки суперечитиме завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема зміцненню законності і запобіганню правопорушенням, а також порушуватиме принцип рівності громадян перед законом і судом.
З матеріалів провадження вбачається, що головний спеціаліст ОІС 5 відділу 6 управління ДВКР СБ України майор ОСОБА_1 , у період з 14.08.2025 по 15.08.2025 та з 18.08.2025 по 22.08.2025, безпідставно була відсутня на військовій службі за місцем дислокації вказаного підрозділу в АДРЕСА_3 та не виконувала службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їй за посадою, чим порушила вимоги ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що може свідчити про наявність в її діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
За таких обставин суд вважає необхідним закрити провадження в даній справі про адміністративні правопорушення та передати її до Рівненської обласної прокуратури для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.5 ст. 407 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 253, 283, 284, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП - закрити.
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП передати до Рівненської обласної прокуратури для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 5 ст. 407 КК України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК