Справа № 564/3039/25
21 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Грипіч Л. А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати в розмірі 3 549,78 та трьох процентів річних в сумі 904,38 грн., а також судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 31.08.2023 року Костопільським районним судом Рівненської області було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 15 970 грн. 00 коп. та судових витрат.
На виконання вище вказаного судового рішення 01.07.2025 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78496946. Однак станом на сьогоднішній день рішення суду відповідачем не виконане, заборгованість за рішенням суду непогашена.
Таким чином, він як стягувач, має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №564/1595/23 - 01.09.2023 року до дня подання позовної заяви до суду - 20.07.2025 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 3 549,78 грн. Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 01.09.2023 по 20.07.2025 складає 904,38 грн.
Враховуючи вищевикладене, просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25.07.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомлено сторони.
Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.
Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не скористався.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 31.08.2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 15 970 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 320/4938/17).
На виконання даного рішення суду був виданий виконавчий лист №564/1595/23 від 16.06.2025 року, на підставі якого 01.07.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д. А. відкрите виконавче провадження №78496946.
Як зазначено позивачем, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 31.08.2023 року по даний час відповідачем ОСОБА_2 не виконане.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Невиконання умов, визначених змістом зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що «оскільки за своєю правовою природою зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України щодо стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат».
За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Отже, між сторонами було наявне грошове зобов'язання, яке відповідач вчасно належним чином не виконував, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення коштів.
Як встановлено судом, рішення суду від 31.08.2023 року відповідачем не виконується, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 549,78 грн та 3 % річних у розмірі 904,38 грн за період із 01.09.2023 по 20.07.2025.
Відповідачем не надано суду будь - яких доказів, які б спростовували розрахунок позивача, як і не надано власного розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних, а тому наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних приймається судом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У прохальній частині позову позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи: договір про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022 року, додаткову угоду до нього №93 від 13.03.2025 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2025 року, копію свідоцтва адвоката Самойленка П. М. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6314 від 24.01.2019 року, копію посвідчення адвоката Самойленка П. М., виданого 24.01.2019 року, копію платіжної інструкції №Р24А4044194714D0041 від 13.03.2025 року.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати є співмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення розміру витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн., який сплачений згідно платіжної інструкції № А56Х-А8КР-34Т1-ОС19 від 21.07.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 263-264, 265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) інфляційні втрати у розмірі 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 78 коп. та 3 % річних в розмірі 904 (дев'ятсот чотири) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені останнім витрати по сплаті судового збору у розмірі - 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі - 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_3 (житель АДРЕСА_2 ,), РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повне рішення складено
21 листопада 2025 року.
СуддяЛ. А. Грипіч