Дата документу 12.11.2025Справа № 554/14059/25
Провадження № 2-о/554/351/2025
12 листопада 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді -Материнко М.О.
за участю секретаря судового засідання -Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності трудової книжки,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визначивши заінтересованою особою Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
У заяві ОСОБА_1 просила встановити факт , що має юридичне значення, а саме факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я « ОСОБА_2 », належть їй, « ОСОБА_3 », 1965 року народження.
У заяві зазначила,що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою для призначення пенсії, їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що у трудовій книжці на ім'я « ОСОБА_3 », вказано інше написання її імені, ніж у паспорті - « ОСОБА_4 ». Фактично трудова книжка заповнена на ім'я « ОСОБА_2 », належить їй - ОСОБА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 26.09.2025 року відкрито провадження по справі за правилами окремого провадження.
Заявник ОСОБА_1 надіслала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через підсистема «Електронний суд», направив до суду письмові пояснення, в яких при розгляді заявлених вимог покладалися на розсуд суду, справу розглядати без участі представника.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, прийшов до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами глави 6 розділу IV ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч.1ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зп.6ч.1ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Судом встановлено,трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 01.07.1982 року видана російською мовою на ім'я « ОСОБА_1 » , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,прізвище у трудовій книжці змінено на« ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 .
З копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_3 виданого Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 30.09.2010 року вбачається, що його видано на ім'я ОСОБА_1 .
З копії картки фізичної особи платника податків вбачається, що її видано на ім'я ОСОБА_1 .
З копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.09.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Із вказаного рішення вбачається, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви , до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці ім'я заявниці ОСОБА_6 , що не відповідає паспортним даним на сторінці №2 ОСОБА_6 заявниці російською мовою.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Судом встановлено, що із наданої заявником трудової книжки вбачається, що вона заповнена на російській мові, де прізвище « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_8 » російською мовою, що не відповідає паспортним даним заявниці, оскільки на титульній сторінці ім'я заявниці ОСОБА_6 , що не відповідає паспортним даним на сторінці №2 ОСОБА_6 заявниці російською мовою, що зумовило необхідність звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності трудової книжки.
Розбіжності в документальних записах прізвища українською мовою виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при його міжмовному (російсько-українському) перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.
Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Згідно ч. 3ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.
Відповідно до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При таких обставинах, судом встановлено те, що заявником було доведено та не викликає сумніву факт належності ОСОБА_1 , 1965 року народження, рнокпп НОМЕР_5 , трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.1982 року, виданої російською мовою на ім'я « ОСОБА_7 »,прізвище змінено, вище записано « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ».
Згідно ч. 1ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Судом встановлено, що метою встановлення факту належності заявнику трудової книжки є необхідність в оформленні передбаченого законом державного пенсійного забезпечення.
Приймаючи до уваги те, що заявник позбавлена можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт належності трудової книжки, суд приходить до висновку, що надані заявником докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для задоволення даної заяви.
Керуючись ст.ст. 4,263,265,293,294,315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності трудової книжки - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , трудової книжки серія НОМЕР_1 , заповненої 01.07.1982 року.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 , місце проживання : АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул.. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ - 13967927.
Суддя М.О.Материнко