Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 532/2514/25
Провадження № 2-а/542/9/25
Іменем України
20 листопада 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.
за участю:
секретаря судових засідань - Карась В.Р.,
представника позивача - Андрейка О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Андрейка Олександра Тарасовича про відвід судді Шаровій-Айдаєвій О.О. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, зобов'язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії: постанови від 08 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5890357 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та матеріалів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, а також відеозаписів адміністративного правопорушення.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним.
У судове засідання з'явився представник позивача за довіреністю - Андрейко О.Т.
Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечило, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином.
19 листопада 2025 року від Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП надійшла заява, за змістом якої представник відповідача просив залучити у якості належного відповідача по справі ГУНП в Полтавській області (вул. Ю. Матвійчука, 83, м. Полтава, 36039) (а.с. 42).
В судовому засіданні 20 листопада 2025 року представником позивача оголошена заява про відвід судді Шарової-Айдаєвої О.О., який мотивований наступними аргументами.
Представником позивача вказано, що суддя Шарова-Айдаєва О.О. протягом останніх п'яти років заявляла заяви про самовідвід або була відведена іншими суддями від розгляду скарг і позовних заяв ОСОБА_2 . Підставою відводів судді Шарової-Айдаєвої О.О. було те, що її чоловік працював в прокуратурі та перевіряв заяви ОСОБА_2 про зловживання в онкодиспансері лікарні ім. Скліфасовського. З того часу, як зазначено представником позивача, у його відносинах із суддею Шаровою-Айдаєвою О.О. нічого не змінилось. У заяві представника позивача зазначено, що у нього не виникає сумнівів в неупередженості судді Шарової-Айдаєвої О.О. при розгляді даної справи. Поряд з цим, він розповсюджував у мережі Фейсбук статтю «Новосанжарські судді творять беззаконня», в якій він вказав на незаконні дії судді Шарової-Айдаєвої О.О. та інших. З огляду на це заявив судді Шаровій-Айдаєвій О.О. відвід від розгляду даної справи.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.
За приписами частин 3, 4 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід судді подана в день судового засідання 20 листопада 2025 року, отримана суддею за п'ять хвилин до засідання та оголошена представником позивача в судовому засіданні, отже, пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання. Таким чином, вищевикладена заява підлягає вирішенню судом, що розглядає справу, а саме суддею Шаровою-Айдаєвою О.О.
Частиною 11 статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до частин 1, та 2 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
У частині 3 статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 КАС України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
У цьому світлі необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко та Мартиненко проти України" у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).".
Слід зауважити, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості чи зацікавленості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Так із заяви про відвід слідує, що на думку представника позивача, суддя підлягає відводу оскільки заявляла самовідводи у справах за позовами та скаргам ОСОБА_2 . Підставою для відводів було те, що чоловік судді, працюючи в органах прокуратури Полтавської області неодноразово приймав участь у розгляді скарг гр. ОСОБА_2 щодо можливих незаконних дій медичних працівників Полтавського обласного онкологічного диспансеру та експертів ОКЗ БСМЕ м. Дніпропетровська, щодо порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» в діяльності Головного управління охорони здоров'я Полтавської ОДА, щодо законності дій медичних працівників Кобеляцької ЦРЛ та з інших питань.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що суддя Шарова-Айдаєва О.О. заявляла собі самовідводи саме за заявами і скаргами ОСОБА_2 , а не за заявами його сина, який є позивачем, у даній справі.
Виключенням була справа, № 542/1745/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Офісу генеральної прокуратури України, Прокуратури Полтавської області, Кобеляцького відділення Решетилівської прокуратури, Прокуратури Козельщинського району, Кобеляцького відділення поліції №2 Полтавського районного управління поліції, Новосанжарського відділення поліції, Автозаводського районного відділу поліції м. Кременчука, Прокуратури Новосанжарського району, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій та бездіяльності працівників прокуратури і поліції, міліції, що виразилася у створенні тяганини, при проведенні слідства та дослідчої перевірки, приховуванні особливо тяжкого злочину проти дитини народного депутата України, завданню шкоди здоров'ю цією бездіяльністю та відшкодування моральної шкоди, де чоловік судді, як начальник відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді Полтавської обласної прокуратури, був уповноважений довіреністю Офісу Генерального прокурора від 04.08.2022 № 15/1/2-236-22 представляти в судах Офіс Генерального прокурора у справі № 542/1745/21. З цією метою йому були делеговані права, передбачені ст.ст. 43,49, 58, 64, ЦПК України, у тому числі право на оскарження рішень.
Поряд з цим, необхідно зазначити, що на даний час чоловік судді не працює в органах прокуратури більше року, з огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для відводу чи самовідводу за аналогічних підстав у даній справі.
Отже, повідомлені заявником у поданій заяві про відвід обставини - не є такими, які можуть вплинути на неупередженість або об'єктивність судді Шарової- Айдаєвої О.О.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в цілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду чи об'єктивності при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не виявлено.
Більше того, у такій заяві представник позивача чітко зазначає, що у нього не виникає сумнівів в неупередженості судді Шарової-Айдаєвої О.О. при розгляді даної справи.
Заява представника позивача про відвід судді не містить доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді ШаровоїАйдаєвої О.О. як з погляду "суб'єктивного критерію", так і "об'єктивного критерію".
Отож, підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь судді Шарової-Айдаєвої О.О. у розгляді цієї справи та викликали необхідність її відводу, немає.
З урахуванням наведеного у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Шарово-Айдаєвої О.О. у справі № 532/2514/25 належить відмовити, у зв'язку з її необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 40, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Андрейка Олександра Тарасовича - про відвід судді Шарової-Айдаєвої О.О. у справі № 532/2514/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Повний текст ухвали складений 20 листопада 2025 року о 14 год 00 хв.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва