Справа № 948/945/25
Номер провадження 2/948/572/25
21.11.2025 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю: секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
у жовтні 2025 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.03.2025 року, мають двох спільних синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка стверджує, що на утримання сина ОСОБА_3 відповідач сплачує аліменти відповідно до рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 у розмірі частки всіх видів заробітку, але після народження другого сина в неї виникла потреба у матеріальній допомозі, оскільки відповідач належної матеріальної допомоги на утримання та потреби сина добровільно не бажає надавати.
Також повідомила, що вона після закінчення перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, соціальній та щорічній відпустці має намір перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення ним трьох років, у зв'язку з чим самостійно не має можливості повністю забезпечити потреби сина ОСОБА_4 , оскільки крім щомісячних соціальних виплат на дитину у розмірі 860 грн іншого доходу вона не має.
За вказаних обставин, позивачка вважає, що наявні законні підстави для зміни способу стягнення аліментів з відповідача присуджені за рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 року, так як у відповідача змінився сімейний стан, через народження другої дитини, що пов'язано із збільшенням витрат на утримання та забезпечення потреб малолітньої дитини.
Також позивачка зауважила, що відповідач має працездатний вік, спроможний надавати матеріальну допомогу, так як проходить військову службу, що підтверджує гарантії грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ, а тому вважає, що відсутність в неї самостійного доходу має бути компенсований через втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.
На підставі вищевикладеного, позивачка просить:
- змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених згідно рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 року по цивільній справі №540/205/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 16.06.2017 року і до досягнення дитиною повноліття;
- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в єдиній частці в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття;
- відкликати виконавчий лист виданий Машівським районним судом Полтавської області від 15.01.2018 року по цивільній справі №540/505/17, який перебуває на примусовому виконанні у Карлівському ВДВС;
- стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку (а.с.1-3).
Ухвалою від 21.10.2025 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.31,32).
У судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином та завчасно, зокрема, позивач шляхом доставки повідомлення у додаток «Вайбер» (а.с.35), відповідач - рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, яке не було вручено та повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.38,39).
Позивачка у заяві від 30.10.2025 року просила розглянути справу без її участі та позовні вимоги підтримала в повному осбязі (а.с.36).
Відповідач у судове засідання не з'явився, натомість направив заяву у якій просить розгляд даної справи призначений на 21.11.2025 року проводити без його участі, також зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову (а.с.40).
Виходячи з викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності сторін та дослідивши письмові докази у справі, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 15.03.2025 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 15.03.2025 року (а.с.7).
Сторони є батьками малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 від 17.11.2016 р.н. та серія НОМЕР_3 від 17.07.2025 (а.с.6,8).
За Витягами з реєстру Полтавської територіальної громади №2025/004770256 від 11.04.2025, №2025/010318781 від 28.07.2025 та №2025/010566388 від 31.07.2025 року позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
Відповідно до акта обстеження від 23.09.2025 року проведеного комісією у складі депутата Машівської селищної ради Полтавської області Кучми Ю.А. та сусідів: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було встановлено, що ОСОБА_1 , 1987 р.н., ОСОБА_10 ,2009 р.н., ОСОБА_6 ,2016 р.н. та ОСОБА_7 ,2025 р.н. фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).
За інформацією наданою Сахнівщинським старостинським округом Машівської селищної ради Полтавської області відомо, що ОСОБА_2 - відповідач по справі зареєстрований по АДРЕСА_3 з 10.12.2007 року і по теперішній час (а.с.30).
Відповідно до довідки виданої т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_11 №1259 від 23.10.2025 року відомо, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_4 АДРЕСА_2 з 11.03.2023 року по теперішній час (а.с.41).
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018 р. вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини певного віку, починаючи з 16.06.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Також вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку. Дане рішення 15.02.2018 року набрало законної сили (а.с.17,18).
За інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження від 07.10.2025 року вбачається, що 19.01.2018 року органами ВДВС було відкрито примусове виконання ВП 55580871, де боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем є ОСОБА_5 (а.с.19).
Відповідно до наданих позивачкою наказів виданих директором закладу дошкільної освіти №4 «Пролісок» Горобець Світланою, ОСОБА_1 , як асистенту вихователя закладу дошкільної освіти було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 15.04.2025 року по 18.08.2025 рік, потім було надано щорічну основну відпустку з 19.08.2025 по 13.10.2025 рік та оплачувану соціальну відпустку з 14.10.2025 року по 23.10.2025 рік (а.с.20-22).
На а.с.23-25 надано інформацію Пенсійного фонду України форми ОК-5, Реєстр застрахованої особи Державного реєстру загальнообов'язковго державного соціального страхування зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 - позивачку по справі.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (чч.1- 3 ст. 181 СК України).
Як зазначено в ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до чч.1,2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.183 Сімейного кодексу України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Вказана норма напряму визначає порядок дій сторін у справі та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за умови досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зокрема, якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання іншої дитини (дітей) повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом 21 березня 2023 року по справ 591/3056/18.
Частиною 5 статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Частиною 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки діти проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні, натомість мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання та виховання дітей, відповідач сплачує на користь позивачки аліменти на утримання першої дитини, але добровільно коштів на утримання іншої дитини та утримання позивачки не надає, при цьому є працездатним, перебуває на військовій службі, наразі змінилися обставини, що впливають на розмір стягнення аліментів.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, визначені позивачкою частки від його доходів не перевищує визначеного законодавством розміру аліментів, що підлягають стягненню з боржника на утримання дітей, атому суд уважає що з відповідача на користь позивачки потрібно стягнути аліменти на утримання двох малолітніх синів в єдиній частці в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідач є молодою працездатною особою, є військовослужбовцем і тому спроможний надавати утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині, а відтак суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, як на дружину, яка доглядає малолітню дитину до трьохрічного віку.
Проте, досліджуючи такий критерій як матеріальне становище платника аліментів, суд зауважує, що з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх синів в єдиній частці в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтак, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, суд уважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів на дружину у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно є дещо завищеним та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дня подання позову 15.10.2025 р. і до досягнення сином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років.
Такі розміри аліментів, на думку суду, є розумними, не суперечить нормам матеріального права, а також будуть справедливим балансом між захистом прав малолітніх дітей, обов'язок по утриманню яких покладений також і на відповідача, та захистом прав відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачка звільнена від сплати судового збору за заявлені дві вимоги майнового характеру про стягнення аліментів на утримання двох дітей та своє утримання, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті на момент подання цього позову за ці вимоги, тобто 1211,20 грн, а інші 50 відсотків судового збору, тобто 1211,20, компенсувати за рахунок держави, що відповідає вимогам статей 141, 142 ЦПК України.
Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1-18, 81, 141,142, 206, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в єдиній частці в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 жовтня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2025 р. і до досягнення сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років.
Виконавчий лист, виданий Машівським районним судом Полтавської області від 15.01.2018 № 540/505/17 відкликати з 15.10.2025 року без подальшого виконання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу на один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя С.М.Косик