Справа № 553/3214/25
Провадження № 2/553/1532/2025
Іменем України
17.11.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою до відповідача з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3415819 від 03.04.2021 в розмірі 34580,00 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,4 грн та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3415819, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Міолан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач, відповідно до графіку, сплату кредитних коштів та сплату комісії і процентів не виконав.
23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №74-МЛ, згідно з яким до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3415819 від 03.04.2021.
Відповідач свої вимоги за договором не виконала та кредит не повернула. У зв'язку із порушенням зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у сумі 34580 грн. Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за вказаними кредитним договором та сплачений при зверненні до суду судовий збір.
Аргументи учасників справи.
10.10.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній зазначає, що позивачем не надано до суду первинних документів в тому числі виписок які б підтверджували розмір заборгованості та факт видачі кредиту. Надане платіжне доручення №42998549 від 03.04.2021 не є належним доказом який би підтверджував видачу кредиту. Саме платіжне доручення не містить абсолютно жодної інформації чи підтвердження, що кредитором було перераховано кредитні кошти саме відповідачу, а не сторонній особі і що номер карткового рахунку, який зазначено, не належить іншій особі. Таким чином, будь - якого документу, який би підтверджував факт видачі кредиту первісним кредитором на ім'я відповідача матеріали справи не містять. В свою чергу, позивач звертаючись до суду із позовною заявою повинен був надати суду усі наявні у нього належні та допустимі докази на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, які суд повинен належним чином дослідити, перевірити, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Зазначає що у п. п. 86, 88 постанови від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
У п. 42 постанови від 23.09.2019 у справі №910/10254/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі - відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Вважає що позивачем не доведено того, що відповідачу видано кредит і що такий кредитний договір дійсно був укладений, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Також, представник відповідача вказує на незаконне нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору. Зазначає, що згідно п. 1.3. Кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 03.04.2021. Згідно п. 1.4. Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.05.2021. Відповідачем не здійснювалося абсолютно жодних дій спрямованих на пролонгацію строку дії Кредитного договору і позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, сторона кредитора здійснювала нарахування процентів за період з 04.04.2021 по 02.07.2021 при тому, що строк дії кредитного договору передбачений сторонами 30 днів до 03.05.2021, тоді як нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору є незаконними.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, а саме п. 54 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, нараховані після 03.04.2021 відсотки є незаконними.
При цьому, звертає увагу на те, що Правила надання фінансових кредитів (послуг), що нібито розміщені на сайті первісного кредитора, не є складовою кредитного договору, оскільки відповідач їх не підписував і не був з ними ознайомлений. Зазначене повністю підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Також, за висновками ВС несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це я підставою для визнання таких положень недійсними. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь - яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина 3 ст. 55 Закону №2121-ІІІ). Банк не може стягувати з позичальника платежі, за дії які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо). Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у відповідних відносинах. Отже, такі умови договору порушують публічний порядок.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зроблено висновок, що відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У зв'язку з вищевикладеними прохає у задоволенні позовних вимог та у стягненні судових витрат відмовити у повному обсязі.
Від позивача відповідь на відзив не надходила.
Рух справи.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 28.08.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.10.2025 о 08:45 годині.
15.10.2025 учасники справи в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судовий розгляд відкладено.
17.11.2025 сторони повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Представник позивача Усенко М.І. в позовній заяві прохав проводити розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідач ОСОБА_3 , надав до суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи без участі сторони відповідача, у задоволенні позову прохав відмовити з підстав викладених у відзиві.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Дослідивши доводи позовної заяви, відзив на позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 03.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3415819, відповідно до якого відповідач мала отримати кредит та зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Кредит надається строком на 30 днів з 03.04.2021. Дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.05.2021. Вказане підтверджується копією договору від 03.04.2021, графіком платежів (додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 3415819 від 03.04.2021), паспортом споживчого кредиту (додаток №2 до договору про споживчий кредит №3415819 від 03.04.2021), довідкою про ідентифікацію. (а. с. 7-12)
Згідно п. 2.1. Договору про споживчий кредит №3415819 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п 7.1 Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному п. 2.1. цього Договору.
Згідно з Анкетою-заявкою на кредит № 3415819 від 02.04.2021 визначено умови кредитного договору та зазначено відомості про позичальника ОСОБА_1 , процес оформлення та розгляду заявки. (а.с.13)
Перерахування коштів за кредитним договором у сумі 7000 грн ОСОБА_1 позивач підтверджує платіжним дорученням ТОВ «Мілоан» № 42998549 від 03.04.2021.(а.с. 14)
23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», було укладено договір відступлення прав вимоги № 23-МЛ, згідно з яким до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а. с. 16-20).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 74-МЛ від 23.07.2021, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 34580 грн (а.с. 24).
З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 3415819 від 03.04.2021 виданої Генеральним Директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вбачається що заборгованість відповідача ОСОБА_1 , станом на 23.06.2025 (включно) складає 34580 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000 грн, прострочена заборгованість за комісіями становить 1330 грн, прострочена заборгованість за відсотками становить 26250 грн. (а. с. 15).
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Таким чином, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3415819 від 03.04.2021, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , в якій містяться відомості про одноразовий ідентифікатор: L52673, дата та час одноразового ідентифікатора: 03.04.2021 о 16:10 год, номер телефону: НОМЕР_1 .
Згідно положень п 7.1 Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному п. 2.1. цього Договору.
Щодо наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 42998549 від 03.04.2021, наданого позивачем на підтвердження виконання кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 7000 грн ОСОБА_1 на її картковий рахунок згідно кредитного договору, суд зазначає наступне.
ТОВ «Мілоан» є фінансовою установою, а не банківською, яка не має права відкривати рахунки позичальникам, а лише перераховує кошти за зазначеними позичальником реквізитами за допомогою сервісів платіжних систем, у зв'язку з чим повний номер платіжної карти на яку перераховано кредитні кошти зберігається у платіжної системи LiqPey.
Суд звертає увагу на те, що у Договорі про споживчий кредит № № 3415819 від 03.04.2021, а також анкеті - заяві не зазначено номеру банківської картки ОСОБА_1 для перерахунку коштів.
Станом на 29.01.2021 здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно додатку 3 до Інструкції , платіжне доручення містить обов'язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.
З Додатку 9 до Інструкції слідує, що датою одержання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
З зазначеного слідує, що платіжне доручення без відміток банку про дату отримання та виконання не є документом, що підтверджує здійснення платіжної операції.
З платіжного доручення № 42998549 від 03.04.2021, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відмітки про дату отримання та виконання банком платіжного доручення ТОВ «Мілоан» відсутні.
Таким чином, платіжне доручення № 42998549 від 03.04.2021 не можна вважати належним доказом надання грошових коштів ТОВ «Мілоан» у розмірі 7000 грн ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме відповідачці.
У Постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18 наведений висновок про те, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі - відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач не підтвердив факту перерахування коштів за договором про споживчий кредит відповідачу та не надав банківських виписок з рахунку позичальника про рух коштів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за таким договором.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, зокрема судовий збір, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.11.2025.
Найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуюча Ю.М. Подмаркова