532/2786/25
2/532/1436/2025
21 листопада 2025 р. м. Кобеляки
Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Мороз Т.М. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної транспортно-радіологічної МСЕК про визнання захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби,-
Встановив:
19.11.2025 до мого провадження надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полтавської обласної транспортно-радіологічної МСЕК про визнання захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби, а саме посилаючись на норми Цивільного процесуального кодексу України прохав суд визнати захворювання, пов'язане з виконанням військової служби при захисту територіальної цілісності України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.05.2018 позивач був оглянутий медико-соціальною експертною установою повторно і йому була встановлена друга група інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби безтерміново.
Однак позивач вважає, що він отримав це захворювання під час виконання обов'язків військової служби при захисті територіальної цілісності України та виконання особливо важливих завдань.
Оскільки це є різними причинами інвалідності ОСОБА_1 і звернувся до суду для встановлення цього факту.
Судом встановлено, що обласна транспортно-радіологічна МСЕК входить до структури Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради». Підприємство є юридичною особою публічного права та перебуває в стадії припинення.
Відповідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників суб'єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.
Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Такий правовий висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17.
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак правовідносини, пов'язані з оскарженням рішення щодо визначення захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, внаслідок чого встановлена група інвалідності, не підпадають під визначення приватноправових. Законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення причини захворювання, що є підставою для встановлення групи інвалідності і обласна транспортно-радіологічна МСЕК як структурний підрозділ Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» у даних спірних відносинах, як орган державної влади, виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Тому спір щодо оскарження рішення щодо визначення захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, внаслідок чого встановлена 2 група інвалідності є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 20 КАС України розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду - Полтавського окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -
Постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавської обласної транспортно-радіологічної МСЕК про визнання захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя