Справа № 524/14606/25
Провадження № 1-кс/524/2761/25
19.11.2025 року слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не маючого на утримані малолітніх і неповнолітніх дітей, працюючого не офіційно, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12025170500002217 від 16.11.2025 року,
Слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025170500002217 від 16.11.2025 року. Клопотання погоджено прокурором Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання зазначає, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що 16.11.2025 близько 02.00 год ОСОБА_5 , проходячи біля 2-го під'їзду будинку № 9 по вул. Небесної Сотні у м. Кременчуці, побачив раніше невідомого йому ОСОБА_8 .
В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний протиправний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_8 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, умисно, відкрито, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив напад на ОСОБА_8 , 1987 р.н. із застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесенні ударів руками стиснутими в кулак по обличчю, голові, тулубу потерпілого ОСОБА_8 , який знаходився в лежачому положенні на спині, на поверхні асфальту.
Після цього, ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном марки «SamsungA51» в корпусі чорного кольору, який знаходився в правій руці потерпілого, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень.
Згідно довідки з КНМП ЛІЛ Кременчуцька № 4609 від 16.11.2025 року при огляді ОСОБА_8 виявлено наступні тілесні ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій лобної ділянки голови, параорбітальна гематома справа, закритий перелом решітчатої кістки справа, закрита травма грудної клітини справа, забій м'яких тканин грудної клітини справа.
Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 4000 гривень.
16.11.2025 о 15 год. 58 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Заслухавши прокурора, який підтримав внесене слідчим клопотання, підозрюваного ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_6 , які заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, що відноситься до особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В пункті «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Вирішуючи питання про застосування тримання під вартою слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Войкін та інші проти України» (сaseOfVoykinandothersv.Ukraine), заява №47889/08,Страсбург,27березня 2018року,остаточне 27/06/2018,§136 Суд нагадує, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв'язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов'язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 частково визнає свою причетність до вчинення даного злочину, що йому інкримінується.
Обґрунтованість підозри підтверджується документами, долученими до клопотання.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення останнім злочину та тяжкість покарання, що йому загрожує, у підозрюваного наявні підстави застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його проживання, а саме те, що він офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов'язаний із застосуванням насильства шляхом нанесення тілесних ушкоджень. Враховуються також вік та стан його здоров'я. Об'єктивних даних щодо стану здоров'я, які перешкоджають у перебуванні в місці попереднього ув'язнення слідчому судді не надано. Особа не позбавлена можливості звертатися до лікаря та отримати об'єктивні дані для зміни запобіжного заходу чи звільнення за станом здоров'я.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
Сторона захисту не позбавлена можливості ініціювання питання щодо зміни запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_5 з певним злочином на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
-Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 16.11.2025 року;
-протоколами огляду предмета від 16.11.2025 року;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 16.11.2025 року;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 16.11.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 16.11.2025 року;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.11.2025 року;
-протоколами допиту неповнолітнього (малолітнього свідка) ОСОБА_11 від 16.11.2025 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 16.11.2025 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 16.11.2025 року;
-протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2025 року;
-речовими доказами у кримінальному провадженні;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Зважаючи на зазначені вище обставини, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, впливати на потерпілого та свідків, яких знає, а для запобігання вказаних ризиків, з урахуванням наведених обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде не достатнім.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
За наведених обставин, застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, такого як домашній арешт суд вважає на даній стадії досудового розслідування недоцільним так як він не зможе гарантувати забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства. Таким чином, слідчий суддя вважає можливим не застосовувати до ОСОБА_5 заставу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372-374 КПК України, слідчий суддя?
Клопотання слідчого СВ Кременчуцького районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 14 січня 2026 року, відраховуючи з часу фактичного затримання 16.11.2025 року 15 год. 58 хв.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 14 січня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 21.11.2025 року о 10.30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1