Справа № 524/5155/23
Провадження №1-кп/524/133/25
20.11.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12022170500002122, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина РФ, має посвідку на постійне проживання в Україні, освіта вища, до затримання не працював, одружений, на утриманні має малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 301-1, ч.1 ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.4 ст. 302, ч.2 ст. 149, ч.3 ст. 149, ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 153, ч.4 ст. 301 КК України,
В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває обвинувальний акт у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 301-1, ч.1 ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.4 ст. 302, ч.2 ст. 149, ч.3 ст. 149, ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 153, ч.4 ст. 301 КК України.
В судовому засіданні прокурор подала суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема є об'єктивні причини вважати, що обвинувачений буде переховуватися від суду, незаконно впливатиме на свідків та потерпілих по справі, а також буде продовжувати вчиняти злочини.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 01.10.2025 року ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 29 листопада 2025 року включно.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховую вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, судом встановлено, що доводи прокурора є обґрунтованими, заявлені в клопотанні ризики не зменшилися та існують на даний час.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у ряду епізодів особливо тяжких злочинів, р яду епізодів тяжких злочинів та ряду епізодів нетяжких злочинів волі, що свідчить про його схильність до злочинної діяльності та можливість вчинення обвинуваченим нових злочинів. Крім того, на переконання суду існують ризики, що цей обвинувачений може ухилятися від явок до суду з огляду на тяжкість покарання, передбачени санкціями ч.1 ст. 301-1, ч.1 ст. 156, ч.2 ст. 156, ч.4 ст. 302, ч.2 ст. 149, ч.3 ст. 149, ч.1 ст. 155, ч.3 ст. 153, ч.4 ст. 301 КК України, та зважаючи на відсутність у обвинуваченого сталих соціальних зв'язків, постійної роботи, а також постійного доходу.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що також підтверджується тим, що 29.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, 386 КК України, тобто у примушуванні потерпілої до відмови від давання показань шляхом розголошення відомостей, що її ганьблять, вчинене за попередньою групою осіб, за раніше дані нею показання під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022170500002122.
Крім цього, ОСОБА_5 відомі анкетні дані інших потерпілих та свідків у цьому кримінальному, він обізнаний про місце їх мешкання та може незаконно впливати на них, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені діяння обвинувачений.
Окрім цього, ризик того, що обвинувачений може чинити тиск на потерпілих та свідків знайшов своє підтвердження в судовому заіданні, в зв'язку з тим, що до потерпілої ОСОБА_6 застосовано Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
З огляду на викладене, клопотання про застосування до цього обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обгрунтованим та підставним, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтвердилось у судовому засіданні, а підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу суд не вбачає.
Тяжкість злочинів не є єдиною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики на даний час втратили свою актуальність.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, з метою повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, подальшої доставки обвинуваченого до судового засідання, запобіганню перешкоджанню розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого необхідно продовжити.
Суд констатує, що по справі не допитані свідки, потерпілі, сам обвинувачений, оцінюючи в сукупності всі вищеперераховані обставини, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, відсутність сталих соціальних зв'язків, оскільки наявні підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , на даний час об'єктивних даних, або документальних підтверджень про зміну підстав та виключення ризиків щодо запобіжного заходу з часу його обрання з 01.10.2025 року ні захисником, ні обвинуваченим суду не надано, в зв'язку з вище викладеним суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, що забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12022170500002122 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 січня 2026 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7