Єдиний унікальний номер: 378/1232/25
Провадження № 2/378/472/25
21 листопада 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Юніт Капітал» з посиланням на те, що 1 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 834819695 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; за допомогою ІТС товариства заповнив і подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшов належну перевірку (верифікацію); ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору та перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті товариства; отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання виконало, надало останньому грошові кошти в розмірі 22000 грн. шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6634.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, та в подальшому, додаткові угоди до даного договору факторингу, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 3010.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги.
4 червня 2025 року ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, яка згідно реєстру боржників до вказаного договору факторингу становить 23062,60 грн..
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань утворилася заборгованість, яка момент подання позовної заяви становить 23062,60 грн., з яких 22000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1062,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Зазначив, що ТОВ «Юніт Капітал» було надано професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір якої становить 7000 грн..
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23062,60 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 19 вересня 2025 року відкрито провадження, постановлено справу розглядами в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 109-111).
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Юніт Капітал» в позовній заяві зазначило, що просить справу розглядати без участі їх представника (а.с. 2-9).
Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останньої (а.с. 112, 125), повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 121, 131).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, відповідача було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 126).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 1 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 834819695 (а.с. 34 зв.- 37).
Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 22000 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 03.03.2022 (п. 1.3. договору).
Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання(п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 03.03.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах. описаних в цьому пункті не обмежена (п. 1.8. договору).
Пунктом 1.9 договору погоджено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 40,15 процентів річних, що становить 0,11 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1); за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 процентів річних, що становить 1,05 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.9.2).
Відповідно до п. 1.9.3 договору, якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Пунктом 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2).
Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13 договору).
Продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що має наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін до цього договору та укладання додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору (п. 1.15 договору).
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця (п. 5.1. договору).
Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору(після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 5.4 договору).
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий ідентифікатор № MNV4YV75.
На підтвердження укладення договору ТОВ «Юніт Капітал» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 834819695 від 01.02.2022 був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора № MNV4YV75, направленого останній 01.02.2022 о 18:26:08, на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 . Відразу (01.02.2022 о 18:26:32), після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що останній прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 13).
Позивачем до позовної заяви також додано заявку на отримання грошових коштів в кредит від 01.02.2022 (а.с. 21); Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 22-28), Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» (а.с. 14-20), Алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 11-12), копію паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 834819695 від 01.02.2022 (а.с. 33-34).
Відповідно до копії платіжного доручення від 01.02.2022 (а.с. 10), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору № 834819695 від 01.02.2022 на рахунок ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6634 в розмірі 22000 грн..
Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 06.10.2025, наданої на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 19 вересня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 01.02.2022 здійснено переказ коштів на суму 22000 грн. (а.с. 128).
Відповідачем за вказаний період жодних платежів на погашення заборгованості не здійснено.
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 46), станом на 05.05.2022 заборгованість за кредитним договором № 834819695 становить 22609,40 грн., з яких 22000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 609,40 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір кредитної лінії № 834819695 від 01.02.2022 (а. с. 34зв. - 37) підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що договір кредитної лінії № 834819695 від 01.02.2022 підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 70-73).
Згідно п. 1.3 договору факторингу, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.п. 8.4., 8.6. даного Договору Даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою Сторін. Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід'ємною частиною.
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с. 75 зв.).
31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме, що згідно п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 76-80).
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (п. 1 додаткової угоди) (а.с. 81).
31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (п. 1 додаткової угоди) (а.с. 81 зв.).
31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв'язку із чим погодили внести зміни до п. 8.2 договору, змінивши в ньому попередню дату новою - «31 грудня 2024 року» (п. 1 додаткової угоди) (а.с. 82).
ТОВ «Таліон плюс» сплатило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 67).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 22609,40 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 22000 грн., заборгованість по відсоткам 609,40 грн. (а. с. 68-69).
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 45) станом на 30.10.2023 заборгованість за кредитним договором № 834819695 від 01.02.2022 становить 23062,60 грн., з яких 22000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1062,60 грн. - заборгованість за процентами.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» уклали договір факторингу № 30/1023-01 (а.с. 62-66).
Відповідно до п. 2.1. договору факторингу клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» сплатило ТОВ «Таліон плюс» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 та договору факторингу № 30/1023-01 від 10.10.2024 (а.с. 59).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2023 до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 23062,60 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 22000 грн., заборгованість по відсоткам 1062,60 грн. (а. с. 60-61).
4 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (а.с. 54-58).
Пунктом 1.1. розділу 1 якого передбачено, фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вказаного договору факторингу, під правом вимоги розуміється права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договорів позики.
В той же час, відповідно до зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр боржників - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору.
ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 04/06/25 від 04.06.2025, (а.с. 47-50).
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників від 4 червня 2025 року за вказаним Договором факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт капітал» прийняло реєстр боржників (а. с. 51).
Відповідно до реєстру боржників від 4 червня 2025 року до договору факторингу № 04/06/25-Ю, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 23062,60 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 22000 грн., заборгованість по відсоткам - 1062,60 грн. (а. с. 52-53).
Відповідно до виписки з особового рахунку за вищезазначеним кредитним договором за період з 04.06.2025 по 25.06.2025 (а.с. 44) заборгованість за кредитним договором № 834819695 від 01.02.2022 становить 23062,60 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 22000 грн., заборгованість по відсоткам - 1062,60 грн..
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нарахували проценти за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» проценти за користування кредитом не нараховувалися.
Надані розрахунки заборгованості, які узгоджуються з умовами кредитного договору і є достатніми та допустимими доказами розміру заборгованості відповідача за цим договором.
Вказані розрахунки відповідачем не спростовано, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 23062,60 грн., яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь ТОВ « Юніт Капітал».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи
У позовній заяві позивач просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422,4 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.
Адвокат Тараненко А.І. представляв інтереси позивача ТОВ «Юніт Капітал».
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача - адвокат Тараненко А.І. на підтвердження витрат ТОВ «Юніт Капітал» на правничу допомогу надав копії договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 5 червня 2025 року (а.с. 42-43), додаткової угоди № 25770575246 від 05.06.2025 до договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 (а.с. 41), акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, який є невід'ємною частиною до договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 (а.с. 40), відповідно до яких розмір гонорару за надані послуги (складання позовної заяви - 5000 грн., вивчення матеріалів справи - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту - 500 грн., підготовка та подача клопотання - 500 грн.) становить 7000 грн..
Відповідач ОСОБА_1 не ставила питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідачки відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Таким чином, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 834819695 від 01.02.2022 у розмірі 23062 грн. (двадцять три тисячі шістдесят дві) гривні 60 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено 21 листопада 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход