Єдиний унікальний номер: 378/1358/25
Провадження № 2/378/506/25
20 листопада 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Москаленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, ЄДРПОУ 3524236) до ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_1 ), з посиланням на те, що 13.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101627707, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 4000 гривень. 24.09.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір про відступлення права вимоги №112-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101627707 від 13.05.2024 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становить 29639 грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19932,92 грн., сума простроченої заборгованості за комісією - 460,00 грн., сума заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5246,08 грн..
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві зазначив розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не прибула, до суду подала відзив на пощовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не доведено факт відступлення права вимоги за договором факторингу, а також відсутні докази перерахунку первісним кредитором на рахунок відповідача кредиту у вказаному в договорі розмірі, яким чином були перераховані грошові кошти згідно договору, відсутні відомості про успішність виконання такого перерахунку. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними (а. с. 52-55).
Суд, розглянувши справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101627707 (а. с. 7-15). Пунктом 6 кредитного договору встановлено порядок укладення договору, відповідно до якого кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальнику шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, меседжери. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.1- 1.4 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000.00 грн.. Кредит надається загальним строком на 360 днів з 13.05.2024р. (дата надання кредиту). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.05.2025р..
Пунктом 1.5 договору визначені загальні витрати позичальника за кредитом складають 16739,20 грн.. Денна процентна ставка 1.16 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 20739,20 грн..
Проценти за користування кредитом 511,00 грн. (п. 1.5.2 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. (п. 2.1 договору).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за вказаним договором (а. с. 19-20) заборгованість відповідача перед позивачем за період з 25.09.2024 по 08.05.2025 становить 29639 грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 19932,92 грн., сума простроченої заборгованості за комісією - 460,00 грн., сума заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5246,08 грн..
За ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір про споживчий кредит, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 533344, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що вищевказаний договір кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
24 вересня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» укладено договір відступлення права вимоги № 112-МЛТ (а.с. 21-31)., відповідно до якого ТОВ " ТОВ "Мілоан" відступає (передає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» право вимоги, а останній набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Загальний розмір заборгованостей складає 41133914,65 грн. згідно з реєстром боржників (п 6.1. договору).
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» сплатило ТОВ "Мілоан" суму фінансування згідно договору факторингу (а.с. 32).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 112-МЛТ (а. с. 32 зв.) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі під номером 1093 зазначений як боржник за кредитним договором №101627707, заборгованість становить 16864,00 грн., а саме: залишок заборгованості по тілу кредиту - 3520,00 грн., залишок прострочена заборгованість по кредиту - 480,00 грн., залишок по нарахованих процентах за користування кредитом - 689,92 грн., залишок по прострочених нарахованих процентах за користування кредитом - 6468,00 грн., залишок по комісії за надання кредиту 320,00 грн., залишок простроченої комісії за надання кредиту 140,00 грн, залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5246,08 грн, а загалом 16864,00 грн.
Крім того, розмір заборгованості, зазначений в розрахунку заборгованості (а.с. 19-20) та витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 112-МЛТ (а. с. 32 зв.) різняться між собою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» зазначає, що ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за договорами про надання фінансового кредиту виконало, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.
Згідно ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд вважає, що позивачем не надано, а вразі неможливості надати не заявлено клопотання про витребування, належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ "Мілоан" умов вищевказаного договору про надання фінансового кредиту щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 - як позичальника шляхом використання вказаних нею реквізитів електронного платіжного засобу.
Надана позивачем копія платіжного доручення 88859757 від 13.05.2024 (а. с. 16) про перерахування суми кредиту у розмірі 4000 грн. не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки вона не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє суд можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ "Мілоан" коштів в сумі 4000 грн. на картковий рахунок, який належить саме відповідачу та на виконання умов саме договору про надання споживчого кредиту № 101627707 від 13.05.2024, а відповідач заперечує цей факт.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ "Мілоан" договору про надання споживчого кредиту № 101627707 від 13.05.2024р. щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Також, не надано позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК Контрактний дім», яке, згідно доводів позивача, здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені ТОВ "Мілоан".
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум за вищевказаним договором про надання фінансового кредиту.
Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом в постановах від 16.02.2024 у справі № 370/1949/23 , від 20.06.2024 р. у справі № 755/11288/23, від 19,06.2024 у справі № 757/25558/23.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 101627707 від 13.05.2024 у розмірі 29639 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 205, 207, 509, 510, 512, 513, 514, 516, 517, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. В. Гуртовенко