Рішення від 03.11.2025 по справі 368/258/25

Справа № 368/258/25

2/368/470/25

Рішення

Іменем України

"03" листопада 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М. ,

з участю представника позивача - адвоката Кіпчука Я.С.

представника відповідача - адвоката Липського М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за Договором про надання безпроцентної поворотної позики

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року та розписки від 19.11.2020 року та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за Договором про надання безпроцентної поворотної позики в сумі 272 191 грн. 76 коп. , інфляційні втрати від простроченої суми боргу за період з лютого 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 121 805 грн. 94 коп., три відсотки річних від простроченої суми боргу за період з лютого 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 23 378 грн. 66 коп., штрафні санкції в розмірі 2 135 344 грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 15 140 грн. 00 коп. .

Мотивував позов тим, що 19 листопада 2020 року, між мною, ОСОБА_1 (далі-Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) укладено договір про надання безпроцентної поворотної позики (надалі - Договір). Відповідно до Договору, Позивач передав Відповідачу грошові кошти в розмірі 6 562 долари 00 центів США, і що на момент передачі відповідно до курсу НБУ (28,13 грн. за один долар США) склало 184 589 грн. 00 коп. На підтвердження укладення Відповідачем договору та отримання коштів була надана розписка, підписана останнім.

Відповідно до Розписки, яка є невід'ємною частиною договору про надання безпроцентної поворотної позики. Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 19 лютого 2022 року.

До моменту звернення до суду Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, відповідні кошти не повернув, про причини невиконання не повідомив, що змушує мене звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів для стягнення з Відповідача отриманих ним грошових коштів у сумі 6 562 долари 00 центів США, відповідно до курсу НБУ (41,48 грн.) становить 272 191 грн. 76 коп., 3 % річних за час прострочення заборгованості у сумі 23 378,66 грн., інфляційних витрат у сумі 121 805,94 грн. та штрафних санкцій відповідно до Договору в сумі 2 135 344,36 грн.

Інфляційні нарахування у розмірі від простроченої суми заборгованості розраховувались наступним чином:

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) по Україні за період з лютого 2022 року по грудень 2024 року за даними сайту https://index.minfm.com.ua/ua/economy/index/inflation/.

Індекс споживчих цін за період з лютого 2022 року по грудень 2024 року включно становить: лютий 2022 = 101,6; березень 2022 = 104,5; квітень 2022 = 103,1; травень 2022 = 102,7; червень 2022 = 103,1;липень 2022 = 100,7;серпень 2022 = 101,1; вересень 2022 = 101,9; жовтень 2022 = 102,5; листопад 2022 = 100,7; грудень 2022 = 100,7; січень 2023 = 100,8; лютий 2023 =100,7; березень 2023 = 101,5; квітень 2023 = 100,2; травень 2023 =100,5; червень 2023 = 100,8; липень 2023 = 99,4; серпень 2023 = 98,6; вересень 2023 = 100,5; жовтень 2023 = 100,8; листопад 2023 = 100,5; грудень 2023 = 100,7; січень 2024 = 100,4; лютий 2024 = 100,3; березень 2024 = 100,5; квітень 2024 = 100,2; травень 2024 = 100,6; червень 2024 = 102,2; липень 2024 = 100,0; серпень 2024 = 100,6; вересень 2024 = 101,5; жовтень 2024 = 101,8; листопад 2024 = 101,9; грудень 2024 = 101,4.

Сукупний індекс інфляції за період з 20.02.2022 року по 31.12.2024 року становить = 1.44750047.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розрахунок: Інфляційні витрати = 272 191,76 х 1.44750047- 272 191,76 = 121 805,94 грн.

Розрахунок 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України здійснюється наступним чином:

Період прострочення 20.02.2022 року по 31.12.2024 року

Сума заборгованості = 272 191 грн. 76 коп.

Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] х [Процентна ставка (%)] / 100% х [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Період розрахунку: з 20.02.2022 року по 31.12.2022 року - 365 днів

[Проценти] = 272 191, 76 грн. (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% х 315 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 7 047,16 грн. - кількість днів -315; - проценти 7 047,16.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - 365 день. [Проценти] = 272 191,76 грн. (сума боргу) х 3,000%; (процентна ставка) / 100% х 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8 165,75 грн.; - кількість днів - 365; - проценти 8 165,75.

Період розрахунку: з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - 366 день;[Проценти] = 272 191,76 грн. (сума боргу) х 3,000%; (процентна ставка) / 100% х 366 (кількість днів) /366 (днів у році) = 8 165,75 грн.; - кількість днів - 366; - проценти 8 165,75.

20.02.2022 - 31.12.2022 - 315 днів - сума боргу 272191,76; процентна ставка - 3,000%; - проценти - 7047,16.

01.01.2023 - 31.12.2023 - 365 днів - сума боргу 272191,76; процентна ставка - 3,000%; - проценти - 8165,75.

01.01.2024 - 31.12.2024 - 366 днів - сума боргу 272191,76; процентна ставка - 3,000%; - проценти - 8165,75. Разом становить 1046 - кількість днів; проценти 23378,66.

Сума нарахованих 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України становить 23 378,66 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору про надання безпроцентної поворотної позики у разі прострочення (невчасно та/або неповного) повернення позики (її частини) Позичальник сплачує Позичкодавцю договірну санкцію у розмірі 0,75% від простроченої суми за кожен календарний день такого прострочення та за весь період прострочення.

Розмір договірної санкції, зазначений у договорі:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Договірна санкція = С х РС х Д : 100, де С - Сума заборгованості за період,

РС - розмір санкції, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),

Д - Кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов'язання: з 20.02.2022 року до 31.12.2024 - 272 191,76 х 0.75 х 1046 : 100 - 1046 днів; - 21350344,36 грн.

Розмір договірних санкцій відповідно до Договору становить 2 135 344,36 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.

Вищезазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст. 1046 ЦК України

Частина 2ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ч. 1ст. 1049 ЦК України.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та подав зустрічний позов в якому просив визнати недійсними Договір про надання безпроцентної поворотної позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 19.11.2020 року та розписку від 19.11.2020 року у зв'язку із повним виконанням.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. Мотивував зустрічний позов тим, що Між мною, ОСОБА_2 (первісний Відповідач, Позивач у даній справі) та ОСОБА_1 (первісний позивач, Відповідач по даній справі) 19.11.2020 року було укладено Договір про надання безпроцентної поворотної позики (копія Договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020року, копія розписки від 19.11.2020 року - додаються).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, надає Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі, а Позичальник приймає позику та зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути отриману позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строку.

Згідно з п. 3.1 Договору, розмір позики за цим Договором становить 184 589 грн., що еквівалентно 6 562,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України (28,13 грн. за один долар США) станом на день укладення Сторонами цього Договору.

Розмір позики, який має бути повернутий Позикодавцю, повинен бути відкоригований з урахуванням зміни курсу НБУ гривня-долар на дату оплати / повернення коштів Позикодавцю і проводиться Позичальником за графіком згідно п. 3.3 Договору, а саме:

3.3.1. до 19.12.2020 року еквівалент в гривнях 104 дол.

3.3.2 до 19.01.2021 року еквівалент в гривнях 104 дол.

3.3.3. до 19.02.2021 року еквівалент в гривнях 104 дол.

3.3.4. до 19.03.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.5. до 19.04.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.6. до 19.05.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.7. до 19.06.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.8. до 19.07.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.9. до 19.08.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.10. до 19.09.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.11 до 19.10.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.12. до 19.11.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.13. до 19.12.2021 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.14. до 19.01.2022 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів

3.3.15. до 19.02.2022 року еквівалент в гривнях 520 дол. 83 центів.

Порядок надання позики регулюється розділом 4 Договору. Позикодавець надає позику Позичальникові в день підписання Сторонами цього Договору. Позика надається в готівковому порядку, шляхом передачі відповідних коштів Позикодавцем Позичальнику під розписку останнього. Позика вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту передання грошей, що підтверджує оформлена належним чином розписка, написана власноручно Позичальником.

Згідно з п. 6.1 Договору, строк повного повернення позики становить до 19.02.2022 року включно.

Відповідно до п. 6.2 Договору, позика повертається Позичальником готівкою (або в безготівковому розрахунку) не пізніше строку, вказаного в п. 6.1. Договору.

Згідно з п. 6.7 Договору, після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку.

Аналогічна норма передбачена п. 7.1.2 Договору.

Розділом 9 Договору передбачено відповідальність Позичальника.

Згідно з п. 9.1 Договору, у разі прострочення (невчасного та/або неповного) повернення позики (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю договірну санкцію у розмірі 0,75 % від простроченої суми за кожен календарний день такого прострочення та за весь період прострочення.

Я своєчасно та у повному обсязі повернув всю суму боргу, у тому числі платежами:

15.01.2021 року - 104 дол. США,

15.02.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 416 дол. США,

16.04.2021 року - 104 дол. США,

16.04.2021 року - 416 дол. США,

17.05.2021 року - 104 дол. США,

17.05.2021 року - 416 дол. США,

18.06.2021 року - 104 дол. США,

18.06.2021 року - 416 дол. США,

19.07.2021 року - 104 дол. США,

19.07.2021 року - 3 336 дол. США тощо.

Таким чином, станом на 19.07.2021 року я повністю достроково повернув суму боргу 6 562,00 доларів США.

Умовами Договору позики не передбачено, що Позикодавець має складати розписки про отримання боргу.

Саме тому я передавав готівкові кошти Позикодавцю нарочно.

Однак ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений пунктами 6.7 та 7.1.2 Договору, та не повернув розписку.

Свою бездіяльність він пояснив тим, що забував розписку, постійно під різними приводами відкладав це на інший час.

У зв'язку з військовими діями, які розпочалися після повномасштабної війни, ОСОБА_1 казав, що не може привезти розписку та зробить це пізніше. Але до сьогоднішнього дня він не повернув розписку.

Вказане підтверджується тим, що ОСОБА_1 протягом всього часу з моменту укладення Договору позики 19.11.2019 року не пред'являв мені жодних претензій та вимог про повернення боргу як частково, так і повністю. Пред'явлення позову до мене про повернення боргу за договором позики стало для мене повною несподіванкою.

Крім того, в особистому листуванні ОСОБА_1 неодноразово підтверджував, що отримав від мене всю суму боргу (копіяпереписки -додається).

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують те, що я повністю повернув борг за Договором позики та доводять факт належного та повного виконання мною боргових зобов'язань за розпискою.

Зважаючи на те, що оригінал розписки за Договором позики досі знаходиться у ОСОБА_1 , а останній у свою чергу звернувся до суду із необґрунтованими позовними вимогами про стягнення боргу, я вимушений звернутися до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року та розписки від 19.11.2020 року у зв'язку із повним виконанням, стягнення моральної шкоди.

Вважаю, що також необхідно звернути уваги на наступні обставини.

Я, ОСОБА_2 , є засновником, а з 01.10.2024 року - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС РІТЕЙЛ». Попереднім директором ТОВ «ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС РІТЕЙЛ» з 07.06.2019 року і до 30.09.2024 року була ОСОБА_3 , яка являється дружиною первісного позивача ОСОБА_1 .

Окрім цього, існують встановлені факти у вчиненні колишнім директором ОСОБА_3 , у тому числі, у змові зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , ряду кримінальних правопорушень.

Щодо підтверджених фактів розкрадання я вже звернувся до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та подав відповідні заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, я готую відповідну заяву до поліції щодо шахрайських дій ОСОБА_1 по вимаганню з мене неіснуючого боргу, які вчинені за попередньою змовою ОСОБА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_3 .

Вказані обставини хоча і не мають прямого відношення до предмету розгляду даної справи, тим не менше можуть пояснити мотиви пред'явлення до мене необґрунтованої позовної заяви первісним позивачем та його спроби відволікти увагу від розслідування обставин незаконних дій його дружини.

Договір від 19.11.2020 року у своїй назві містить вказівку на його правову природу: «Договір про надання безпроцентної поворотної позики».

Однак згідно з п. 9.1 Договору, у разі прострочення (невчасного та/або неповного) повернення позики (її частини) Позичальник сплачує Позикодавцю договірну санкцію у розмірі 0,75 % від простроченої суми за кожен календарний день такого прострочення та за весь період прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Передбачення в договорі такого високого розміру штрафних санкцій у вигляді 0,75 % від простроченої суми за кожен календарний день такого прострочення та за весь період прострочення, порушує принцип рівності сторін договору, тим самим порушує права Позичальника, тому не відповідає передбаченим п. 6ст. 3 ч. 3 ст. 509 та ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для Позичальника та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків Позикодавцем.

Наявність у Позикодавця можливості стягувати із Позичальника надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Вказане рішення Конституційного суду підлягає застосуванню і при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення грошового зобов'язання.

У постанові Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі № 920/437/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020року у справі № 902/417/18).

П. 9.1 Договору передбачає можливість у разі несвоєчасного / неповного виконання основного боргового зобов'язання стягнення штрафу у розмірі, що значно перевищував би розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Таким чином, умова п. 9.1 Договору позики є несправедливою, недобросовісною та нерозумною, та такою, що суперечить правовій природі договору безпроцентної поворотної позики.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Всупереч зазначеним нормам чинного законодавства України первісний позивач нарахував та вимагає стягнути з мене штрафні санкції відповідно до Договору про надання безпроцентної поворотної позики в розмірі 2 135 344,36 грн. за період прострочення з 20.02.2022 року по 31.12.2024 року.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 135 344,36 грн. за період прострочення з 20.02.2022 року по 31.12.2024 року є незаконною та безпідставною.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Для дійсності розписки обов'язковим є дотримання певних правил його складання, а саме: розписка повинна містити таку інформацію

• найменування документа;

• прізвище, ім'я, по батькові сторін;

• реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта тощо (для ідентифікації осіб);

• суму коштів, які надали в позику;

• термін позики;

• зобов'язання повернути отриману суму;

• дату і місце складання розписки;

• особистий підпис сторін;

• підписи мінімум двох свідків.

Проте розписка від 19.11.2020 року не містить підпису ОСОБА_1 , вказівку на місце її складання, а також підписів свідків, які могли б підтвердити дійсну передачу грошових коштів.

Відповідно до п. 13.11 Договору позики, строк позовної давності про стягнення штрафу, пенсі, процентів, інфляційних нарахувань становить три роки.

Сума

Строк повернення

Термін спливу позовної давності

104 дол.

19.12.2020

19.12.2023

104 дол.

19.01.2021

19.01.2024

104 дол.

19.02.2021

19.02.2024

520 дол. 83 центів

19.03.2021

19.03.2024

520 дол. 83 центів

19.04.2021

19.04.2024

520 дол. 83 центів

19.05.2021

19.05.2024

520 дол. 83 центів

19.06.2021

19.06.2024

520 дол. 83 центів

19.07.2021

19.07.2024

520 дол. 83 центів

19.08.2021

19.08.2024

520 дол. 83 центів

19.09.2021

19.09.2024

520 дол. 83 центів

19.10.2021

19.10.2024

520 дол. 83 центів

19.11.2021

19.11.2024

520 дол. 83 центів

19.12.2021

19.12.2024

520 дол. 83 центів

19.01.2022

19.01.2025

520 дол. 83 центів

19.02.2022

19.02.2025

Таким чином, по всім позовним вимогам минув встановлений чинним законодавством України та Договором позики трирічний строк позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статей 256, 267 ЦК України, суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону».

Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Така ж позиція у схожих правовідносинах висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, по всім основним та додатковим зобов'язанням сплили строки позовної давності.

Протягом всього строку дії Договору позики Відповідач не заявляв будь - яких вимог або претензій до мене, що підтверджує повне виконання мною боргових зобов'язань.

Позивач не тільки пред'явив позовну заяву про стягнення з мене грошових коштів за договором позики у сумі 272 191,76 грн., які я раніше вже повністю повернув, а й неправомірно нарахував додаткові санкції: інфляційні витрати у сумі 121 805,94 грн., 3 % річних - 23 378,66 грн., штрафні санкції - 2 135 344,36 грн., всього - 2 552 720,73 грн.

Внаслідок пред'явлення до мене необґрунтованих та незаконних грошових вимог у розмірі 2 552 720,73 грн. я пережив сильний стрес та душевні хвилювання, у мене почалася безсоння, постійний підвищений тиск, головні болі.

У мене виникли проблеми зі здоров'ям. З численними скаргами я звернуся до лікаря терапевта. Терапевт пояснив, що у мене гостра реакція на стрес, та направив мене на консультацію зі спеціалістом.

16.02.2025 року я відвідав лікаря невролога та пройшов обстеження. Відповідно до довідки невролога № П-2/130 від 16.02.2025 року, лікар встановив, що головний біль, підвищений артеріальний тиск, відчуття оніміння правої половини обличчя, виникли на фоні психоемоційного перевантаження. Діагноз: гостра реакція на стрес. Рекомендовано консультацію психіатра (копія довідки невролога № П-2/130 від 16.02.2025року - додається).

Крім того, у мене була підозра на гострий мозковий інсульт, тому лікар порекомендувала невідкладно провести комп'ютерну томографію для візуалізації судин голови та шиї (копія квитанції від 17.02.2025 року про проведення КТ - додається).

Крім того, 20.02.2025 року я також відвідав лікаря психіатра.

Через погіршення мого психоемоційного стану я кожного дня зазнаю моральних та психологічних переживань, страждаю безсонням, не можу нормально працювати та продовжувати звичний ритм життя.

Я являюся засновником та директором ТОВ "ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС (Код ЄДРПОУ: 41494705, Україна, 04080, місто Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 1306), ТОВ "ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ: 43050180, Україна, 04080, місто Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 1310), ТОВ «АДВАЛЕР» (код ЄДРПОУ 37037565, Україна, 04123, м. Київ, вул. Краснопільська, буд. 11/33, кв. 42).

Зазначені Товариства ведуть активну господарську діяльність та справно сплачують всі податки та збори.

Так, за 2024 рік ТОВ "ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС" сплатило податків та зборів на суму 69 808,70 грн., ТОВ «АДВАЛЕР» - 782 399,39 грн., ТОВ "ЕКЮ ДЖІ ПІ ЕС РІТЕЙЛ" - 546 868,08 грн. (копія відомостей про сплачені податки і збори - додаються).

Погіршення стану мого здоров'я та гостра реакція на стрес призвели до зниження працездатності та ділової активності, що може призвести до матеріальних збитків та упущеної вигоди.

Крім того, я був вимушений залишати своє робоче місце і виконання своїх службових обов'язків через необхідність відвідування лікарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з цим, внаслідок окреслених порушень моїх прав, в порядку ст. 23 ЦК України, я маю право на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене вважаю, що моральна шкода у розмірі 150 000,00 грн. є мінімальною для відшкодування моїх душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Кіпчук Я.С. позов підтримали та просили задоволити з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, де просять стягнути з ОСОБА_2 за Договором про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року : борг в сумі 272 191 грн. 76 коп. , інфляційні втрати від простроченої суми боргу по 23.02.2022 року в розмірі 9 637 грн. 86 коп., три відсотки річних від простроченої суми боргу починаючи з наступного дня за днем платежу і по 23.02.2022 року включно в розмірі 2 705 грн. 04 коп., договірні санкції в розмірі 246 867 грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 5 314 грн. 01 коп. Зустhічний позов позивач та його представник не визнали. Після перерви позивач не з'явився в судове засідання і розгляд справи закінчено у його відсутність.

Позивачем подано відзив на зустрічний позов, де зазначено, що зустічний позов не визнають з наступних підстав.

Відповідач стверджує у відзиві, що умовами Договору не передбачено, що Позикодавець має складати розписки про отримання коштів. Однак, відповідно до п.6.7. Договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 (надалі - договір), після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку. Таким чином, передача розписки Позичальнику до повного повернення ним всієї суми боргу Договором не передбачена.

Крім того, положення ст. 545 ЦК України визначають, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

1.2 Відповідач зазначає, що нібито повертав якість кошти позивачу і вказує платежі на с.2, де ним зазначені числа в доларах США, та стверджує, що повернув позивачу власне суму в доларах США в розмірі 6562 дол. США.

Однак, п. 3.2. Договору передбачає, що всі розрахунки проводяться в гривнях. А в п.6.3. Договору, повторно зазначено, що повернення позики відбувається в гривнях, з урахуванням відкоригованої зміни курсу НБУ гривня-долар на дату повернення коштів Позикодавцю. Таким чином, повернення позики в іноземній валюті не передбачено умовами Договору в принципі.

Зазначене правило міститься і в ч.1, ст. 1049 ЦК України: за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

1.3 Щодо заяви Відповідача про звернення до Вишгородського районного суду Київської області про визнання недійсним договору про надання безпроцентної поворотної позики та розписки від 19.11.2020 року, у зв'язку із повним виконанням.

Так, дійсно, Відповідач звертався з відповідною позовною заявою, однак Вишгородський районний суд по справі № 363/925/25 в ухвалі від 04.03.2025 та від 12.03.2025 (копії додаються) звернув увагу на відсутність предмета спору, який унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а також підкреслив, що «вимога позивача ( ОСОБА_4 ) про визнання недійсним договору про надання безпроцентної поворотної позики, що був укладений між позивачем та відповідачем 19.11.2020 і розписки від 19.11.2020, у зв'язку із повним виконанням, за своїм змістом є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки, що пов'язано не із захистом порушеного права позивача, а лише з тією метою, щоб, у майбутньому, унеможливити звернення Відповідача ( ОСОБА_5 ) до суду з позовом до позивача про стягнення коштів за договором позики.

Тобто позивач ( ОСОБА_6 ), звернувшись до суду з цим позовом, фактично просить суд встановити певні обставини, які мали місце, та надання їм правової оцінки судом, при тому, що задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту права, яке не порушено.

У даному випадку, позовна заява не містить обґрунтування щодо порушення відповідачем прав позивача та способу їх захисту.»

Позивачу ОСОБА_7 судом був наданий строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а ухвалою від 12.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року та розписки від 19.11.2020 року, у зв'язку із повним виконанням постановив вважати неподаною та повернути позивачу.

В рамках партнерських відносин між сторонами, Позивач неодноразово надавав Відповідачу безпроцентні поворотні позики у 2019-2020 рр.

Зокрема, 3 червня 2019 року Позивачем була надана Відповідачу безпроцентна поворотна позика на суму 543 712,5 грн. (еквівалент 20 250 дол. США), що підтверджується відповідним договором та власноручно написаною Відповідачем розпискою (завірена копія надається).

А 3 грудня 2019 року Позивачем була надана Відповідачу безпроцентна поворотна позика на суму 258 660 грн. (еквівалент 10 800 дол. США), що підтверджується відповідним договором та власноручно написаною Відповідачем розпискою (завірена копія надається).

Кошти по зазначеним двом позиками на суму 20 250 дол. США та 10 800 дол. США Відповідач повернув Позивачеві, на підтвердження чого, Позивач повернув Відповідачеві оригінали написаних ним розписок. Таким чином, розрахунки між сторонами в рамках лише цих двох позик у 2019-2021 роках становили понад 31 000 дол. США.

Відповідач у відзиві на с.5 посилається на рішення Конституційного Суду України щодо умов договору споживчого кредиту, його укладення та виконання.

Мусимо зазначити, що відносини в сфері споживчого кредитування регулюються спеціальним законом «Про споживче кредитування». Відповідно до умов зазначеного закону, сторонами договору про споживчий кредит є: кредитодавець та споживач, а також кредитний посередник (за наявності).

Згідно ст. 1 цього закону: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; кредитодавцем може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.

Позикодавцем (Позивачем) же по справі № 368/258/25 виступає фізична особа, громадянин України, який звичайно не є фінансовою установою в розумінні цього закону зокрема та чинного законодавства взагалі.

Крім цього, в п. 2 ч. 2 ст. З цього закону зазначена пряма норма про те, що цей Закон не поширюється на договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами. Власне, сам договір позики, укладений між Відповідачем та Позивачем, так і називається - Договір про надання безпроцентної поворотної позики, про що, звичайно, Відповідач не міг не знати, викладаючи свою позицію з цього питання для суду.

Таким чином, Відповідач свідомо вводить суд та Позивача в оману, завідомо додаючи у свій відзив якомога більше посилань на норми законодавства, які не регулюють відносини між Позивачем та Відповідачем, ні в момент їх виникнення, ні в процесі розгляду даної справи, тим самим обтяжуючи для суду та інших учасників судового процесу розуміння суті, предмету відзиву та самих заперечень Відповідача.

Видами забезпечення виконання зобов'язання згідно ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, право довірчої власності, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд України у справі від 08.02.2017 № 3- 1217гс 16, та зазначає: «Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою ст. 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону».

Крім того, як було зазначено вище, Відповідач не однократно раніше підписував аналогічні договори з Позивачем про надання йому позик та беззаперечно погоджувався з умовами договірної санкції (в розмірі 0.75%) по раніше виданим йому позикам, зокрема згідно Договору про надання безпроцентної поворотної позики на суму 10 800 дол. США (додається) від 3 грудня 2019 року, в якому міститься аналогічний вид відповідальності Позичальника як договірна санкція і в такому ж розмірі 0.75% від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Відповідно, ні в момент підписання Договору та позики 19.11.2020, ні по раніше оформленими між сторонами Договорів позик (більше чотирьох Договорів), у Відповідача ніяких питань чи заперечень щодо договірної санкції як способу забезпечення виконання зобов'язань та/або її розміру чи порядку нарахування ніколи не виникало, ніяких принципів чи засад ЦК України для Відповідача це не порушувало, і Відповідач з такими умовами погоджувався без зауважень та в повному обсязі.

Водночас, на виконання вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, Позивач надав суду уточнений розрахунок договірної санкції, який обмежений періодом її нарахування по 23 лютого 2022 року включно, тобто до запровадження воєнного стану в Україні 24.02.2022.

Твердження Відповідача, що інфляційні витрати Позивача пораховані у валюті, а не у гривні не відповідає дійсності, умовам договору, та змісту позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно із частиною другою ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання

боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

п. 3.2. Договору передбачає, що всі розрахунки проводяться в гривнях.

Згідно п. 3.3. Договору, розмір позики, який має бути повернутий Позикодавцю, повинен

бути відкоригований з урахуванням встановленого курсу НБУ гривня - долар на дату оплати/повернення коштів Позикодавцю. Всього разом до 19.02.2022 Позичальник повинен повернути еквівалент 6 562 доларів США в гривнях по курсу НБУ на дату повернення коштів.

А в п. 6.3. Договору, повторно зазначено, що повернення позики відбувається гривнях, у

урахуванням відкоригованої зміни курсу НБУ гривня-долар на дату повернення коштів Позикодавцю.

Таким чином, в договорі чітко та однозначно передбачений порядок повернення позики в

гривні.

У позовній заяві Позивач вказав, що Відповідач заборгував суму коштів, еквіваленту сумі 6 562 долари 00 центів США, що відповідно до курсу НБУ на день підготовки позовної заяви до суду (на 07.02.2025 року курс становив 41,48 грн. за 1 дол. США) становить 272 191 грн. 76 коп.

На виконання вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, Позивач надав суду уточнений розрахунок інфляційних витрат, який обмежений періодом нарахування по 23 лютого 2022 року включно, тобто до запровадження воєнного стану в Україні 24.02.2022.

Звертаємо увагу на те, що інфляційні нарахування розраховувались за кожен прострочений платіж (згідно графіку п. 3.3. Договору) окремо, в гривнях, починаючи з наступного дня за днем платежу і по 23.02.2022 включно, тобто до запровадження воєнного стану в Україні (24.02.2022).

Відповідно до п. 4.3. Договору, позика вважається наданою Позичальнику з моменту передання грошей, що підтверджує належним чином розписка, написана власноручно Позичальником. Таким чином, після отримання коштів від Позивача, Відповідач передав власноручно написану та підписану розписку про отримання коштів.

Розписка написана та підписана Відповідачем власноручно, в ній чітко зазначено Відповідачем, що вона є невід'ємною частиною Договору позики.

З моменту оформлення розписки 19.11.2020, Відповідачем ні разу не була заявлена претензія щодо змісту чи форми розписки. Крім того, Відповідач не заперечував і не заперечує сам факт отримання коштів від Позивача на підставі своєї ж розписки від 19.11.2020.

Окремо відзначимо, що 3 червня 2019 року та 3 грудня 2019 року Позивачем були надані Відповідачу позики на схожих умовах на суму 543 712,5 грн. (еквівалент 20 250 дол. США), та на суму 258 660 грн. (еквівалент 10 800 дол. США) відповідно, і на підтвердження отримання зазначених коштів Відповідачем були власноручно написані та підписані розписки про їх отримання (завірені копії додаються), зазначені розписки Відповідача є тотожними до розписки, яку Відповідач оскаржує у своєму відзиві.

Таким чином, заява Відповідача щодо форми та змісту власноручно написаної ним розписки про отримання коштів (при чому факт отримання коштів Відповідач підтверджує повністю) є безпідставною та необгрунтованою.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 13.11 Договору позики, строк позовної давності про стягнення штрафу, пені, процентів, інфляційних нарахувань становить три роки.

Згідно п. 6.1. Договору, строк повного повернення позики становить до 19 лютого 2022 року включно.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна заява з додатками відправлена до суду засобами поштового зв'язку 18 лютого 2025 року.

Крім того, відповідно до вимог п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, востаннє - Указом Президента України № 4220-ІХ від 15.01.2025 було продовжено строк дії воєнного стану до 9 травня 2025 року).

Ураховуючи те, що закінчення строку позовної давності щодо заявлених вимог припадало на період дії воєнного стану, позовні вимоги слід вважати такими, що заявлені в межах строку позовної давності, оскільки такий строк продовжено відповідно до закону.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Стаття 4 ЦПК України встановлює право на звернення до суду за захистом: «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».

Як вже було зазначено вище, керуючись положенням ст. 545 ЦК України та п. 6.7 Договору, належним підтвердженням повного виконання боржником своїх зобов'язань, є повернення кредитором боржнику боргового документу, а у разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Відповідно, наявність оригіналу боргової розписки у Позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.

Вищезазначена позиція відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

У зв'язку з викладеним, вважаю, що позовні вимоги залишаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача - адвокат Липський М.І. пояснили , що позов не визнають та просять відмовити повністю. Просили задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

Подано відзив на позов, де зазначили наступне. Між мною, ОСОБА_2 (Відповідач у даній справі) та ОСОБА_1 (Позивач по даній справі) 19.11.2020 року було укладено Договір про надання безпроцентної поворотної позики.

Я своєчасно та у повному обсязі повернув всю суму боргу, у тому числі платежами:

15.01.2021 року - 104 дол. США,

15.02.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 416 дол. США,

16.04.2021 року - 104 дол. США,

16.04.2021 року - 416 дол. США,

17.05.2021 року - 104 дол. США,

17.05.2021 року - 416 дол. США,

18.06.2021 року - 104 дол. США,

18.06.2021 року - 416 дол. США,

19.07.2021 року - 104 дол. США,

19.07.2021 року - 3336 дол. США

Таким чином, станом на 19.07.2021 року повернув суму боргу в доларах США , а саме 6 562,00 доларів США.

Повне та належне виконання відповідачем обов'язку по поверненню позичених коштів підтверджується перепискою між відповідачем та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 6.7 Договору про надання безпроцентної поворотної позики від

19.11.2020 року, після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку.

Згідно з п. 7.1.2 Договору про надання безпроцентної поворотної позики від

19.11.2020 року, Позикодавець, виконуючи умови цього Договору, зобов'язаний після повернення Позичальником всієї суми позики (та, у разі прострочення повернення позики, штрафу, процентів тощо) повернути йому розписку.

Однак ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений пунктами 6.7 та 7.1.2 Договору, та не повернув мені розписку.

Крім того, ОСОБА_1 протягом всього часу з моменту укладення Договору позики 19.11.2019 року і до останнього часу, коли він почав досудову підготовку та звернувся до суду із позовної заявою не пред'являв мені жодних претензій та вимог про повернення боргу як частково, так і повністю.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують те, що я повністю повернув борг за Договором про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року та доводять факт належного та повного виконання мною боргових зобов'язань за розпискою.

Зважаючи на те, що оригінал розписки за Договором позики досі знаходиться у ОСОБА_1 , я вимушений був звернутися до суду із позовною вимогою про визнання недійсним Договору про надання безпроцентної поворотної позики від

19.11.2020 року та розписки від 19.11.2020 року у зв'язку із повним виконанням.

На розгляді у Вишгородському районному суді Київської області знаходиться цивільна справа № 363/925/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року та розписки від 19.11.2020 року, у зв'язку із повним виконанням.

Крім того, я готую відповідну заяву до поліції щодо шахрайських дій ОСОБА_1 по вимаганню з мене неіснуючого боргу.

Договір про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року у своїй назві містить вказівку на його правову природу: «Договір про надання безпроцентної поворотної позики».

Передбачення в договорі такого високого розміру штрафних санкцій у вигляді 0,75 % від простроченої суми за кожен календарний день такого прострочення та за весь період прострочення, порушує принцип рівності сторін договору, тим самим порушує права Позичальника, тому не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3 ч. 3 ст. 509 та ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для Позичальника та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків Позикодавцем.

Всупереч зазначеним нормам чинного законодавства України Позивач нарахував та вимагає стягнути з мене штрафні санкції відповідно до Договору про надання безпроцентної поворотної позики в розмірі 2 135 344,36 грн. за період прострочення з 20.02.2022 року по 31.12.2024 року.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 135 344,36 грн. за період прострочення з 20.02.2022 року по 31.12.2024 року також є незаконною та безпідставною.

У позовній заяві Позивач просить стягнути інфляційні витрати у сумі 121 805,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, грошове зобов'язання за Договором про надання безпроцентної поворотної позики від 19.11.2020 року визначено в еквіваленті іноземної валюти.

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання безпроцентної поворотної позики від

19.11.2020 року, розмір позики за цим Договором становить 184 589 грн., що еквівалентно 6562 доларів США, за офіційним курсом Національного банку України (28,12 грн. за один долар США) станом на день укладення Сторонами цього Договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, а також у правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 686/18697/14, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки предметом грошового зобов'язання за договором позики є грошові кошти, визначені у валюті долари США і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час вирішення справи про стягнення боргу, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення позики відсутні, що відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), вказано, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 361/4822/18 (провадження № 61-12756св19), зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з позичальника інфляційних втрат дійшов правильного висновку, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

З огляду на викладене, позовна вимоги про стягнення інфляційних витрат у сумі 121 805,94 грн. за період прострочення з лютого 2022 року по грудень 2024 року також є незаконною та безпідставною.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Для дійсності розписки обов'язковим є дотримання певних правил його складання, а саме: розписка повинна містити таку інформацію • найменування документа;

• прізвище, ім'я, по батькові сторін;

• реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта тощо (для ідентифікації осіб);

• суму коштів, які надали в позику;

• термін позики;

• зобов'язання повернути отриману суму;

• дату і місце складання розписки;

• особистий підпис сторін;

• підписи мінімум двох свідків.

Сума Строк повернення Термін спливу позовної давності

104 дол.

19.12.2020

19.12.2023

104 дол.

19.01.2021

19.01.2024

104 дол.

19.02.2021

19.02.2024

520 дол. 83 центів

19.03.2021

19.03.2024

520 дол. 83 центів

19.04.2021

19.04.2024

520 дол. 83 центів

19.05.2021

19.05.2024

520 дол. 83 центів

19.06.2021

19.06.2024

520 дол. 83 центів

19.07.2021

19.07.2024

520 дол. 83 центів

19.08.2021

19.08.2024

520 дол. 83 центів

19.09.2021

19.09.2024

520 дол. 83 центів

19.10.2021

19.10.2024

520 дол. 83 центів

19.11.2021

19.11.2024

520 дол. 83 центів

19.12.2021

19.12.2024

520 дол. 83 центів

19.01.2022

19.01.2025

520 дол. 83 центів

19.02.2022

19.02.2025

Оскільки позовна давність до основної вимоги сплила до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність сплила і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута пеня, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Така ж позиція у схожих правовідносинах висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.

Таким чином, по всім основним та додатковим зобов'язанням сплили строки позовної давності.

Протягом всього строку дії Договору позики Відповідач не заявляв будь- яких вимог або претензій до мене, що підтверджує повне виконання мною боргових зобов'язань.

Також в письмових поясненнях від 31.07.2025 року відповідач зазначив перелік оплат, що підтверджується перепискою між позикодавцем і позичальником.

15.01.2021 року - 104 дол. США,

15.02.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 104 дол. США,

19.03.2021 року - 416 дол. США,

16.04.2021 року - 104 дол. США,

16.04.2021 року - 416 дол. США,

17.05.2021 року - 104 дол. США,

17.05.2021 року - 416 дол. США,

18.06.2021 року - 104 дол. США,

18.06.2021 року - 416 дол. США,

19.07.2021 року - 4170 дол. США

Судом встановлено.

19 листопада 2020 року, між ОСОБА_1 (далі-Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) укладено договір про надання безпроцентної поворотної позики (надалі - Договір). Відповідно до Договору, Позивач передав Відповідачу грошові кошти в розмірі 6 562 долари 00 центів США, і що на момент передачі відповідно до курсу НБУ (28,13 грн. за один долар США) склало 184 589 грн. 00 коп. На підтвердження укладення Відповідачем договору та отримання коштів була надана розписка, підписана останнім.

Відповідно до Розписки, яка є невід'ємною частиною договору про надання безпроцентної поворотної позики Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 19 лютого 2022 року.