Справа № 366/3355/25
Провадження №3/366/1999/25
13 листопада 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №3 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 285721 від 11.10.2025: « 11.10.2025 о 15:50 год. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на місці події відмовився та в Іванківській ЦРЛ також у визначеному законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.»
Протокол склав інспектор ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ст.лейтенант поліції Юхименко Б.В.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, головуючим
суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 13.11.2025.
З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 20.10.2025 було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури щодо необхідності організації участі представника в якості сторони обвинувачення у цій справі.
05.11.2025 до суду, через підсистему «Електронний суд», надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 , адвоката Полянчука В.Б., який вступив у справу на підставі Ордеру про надання правничої допомоги серія АР № 1268285 від 04.11.2025, про ознайомлення із матеріалами даної справи та про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
13.11.2025 на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката Полянчука В.Б. про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , яке обґрунтовано тим, що згідно з відеозаписом, наявним у матеріалах справи, ОСОБА_1 на момент висловлення вимоги про проходження огляду перебував на КПП «Дитятки» Вишгородського району. Найближчим закладом охорони здоров'я, якому надано право на проведення медичних оглядів з метою виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння та наркотичного сп'яніння, враховуючи місце зупинки транспортного засобу, яке зазначене в протоколі серії ААД №285721 від 18.10.2025 року, є Державний заклад «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров'я України» (м. Чорнобиль, вул. Кірова, 21), оскільки згідно з інформацією, що міститься у навігаційному сервісі «Google maps» відстань від місця зупинки транспортного засобу до вказаного медичного закладу складає 21 км. Водночас, з наявного в матеріалах справи направлення та відеозапису з портативних нагрудних відеореєстраторів вбачається, що ОСОБА_1 направлявся працівниками поліції не до найближчого закладу охорони здоров'я, а до Комунальне некомерційне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківська центральна районна лікарня» (вул. Поліська, б. 65, смт Іванків). Відстань від місця зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , до КНП ІСР «Іванківська центральна районна лікарня», становить від 32 км.
Таким чином адвокат вважає, що за вказаних вище обставин, відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан нібито сп'яніння в КНП ІСР «Іванківська центральна районна лікарня» не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий заклад охорони здоров'я не є найближчим у розумінні приписів ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, що свідчить про неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Крім того, посилаючись на норми ст.266-1 КУпАП, адвокат звертає увагу суду на неможливість проведення співробітниками органів національної поліції огляду на стан сп'яніння військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби. Зазначає, що поліцейським було відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконує обов'язки військової служби, оскільки він повідомив інспектору поліції, що в момент складання протоколу про адміністративне правопорушення він виконував розпорядження безпосереднього командира по забезпеченню переміщення особового складу.
Також адвокат зауважує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в момент зупинки співробітниками поліції виконував обов'язки військової служби, тому огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не інспектором поліції, через що вважає, що вимога щодо проходження огляду ОСОБА_1 є безпідставною та протиправною, а результати проведеного огляду є недійсними, що свідчить про неприпустимість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Окрім того, зазначає, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями метолом газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізанійннм детектором, результати яких зафіксовані в акті та висновку. Натомість, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився. Проте, замість того, щоб забезпечити проведення відповідного огляду в медичному закладі охорони здоров'я, інспектори патрульної поліції почали провокувати його до відмови від проходження огляду в медичному закладі шляхом роз'яснення того, що при проведенні огляду в закладі охорони здоров'я використовується такий саме прилад Драгер, що підтверджується відеозаписом. Вказана обставина свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає таку інформацію, отриману від суб'єкта владних повноважень, як правдиву та може відмовитись від проведення огляду у встановленому законом порядку.
Звертає увагу суду на те, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків порушили вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України, від 18.12.2018 № 1026, оскільки примусово вимикали відеореєстратори, а також не зафіксували всі обставини події, зокрема: не зафіксовано всього процесу спілкування співробітників поліції з ОСОБА_1 та всього процесу оформлення адміністративних матеріалів, що свідчить про недопустимість відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу.
При цьому, захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, також не може бути визнаний судом, як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а всі докази, що є додатками до вказаного протоколу є неприпустимими.
Зважаючи на вищевикладене, в силу допущених працівниками поліції порушень під час складання та оформлення матеріалів, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адвокат вважає, що провадження у справі відносно його підзахисного підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Окрім того, посилається на те, що керування транспортним засобом необхідне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому у разі його притягнення до відповідальності, просить суд вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
13.11.2025 постановою судді Іванківського районного суду Київської області задоволено клопотання представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Полянчука В.Б. про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на особистий номер телефону, текст якого доставлено.
Адвокат Полянчук В.Б. з приводу відсутності свого підзахисного зазначив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебуває у зоні виконання бойових дій, тому прибути у судове засіданні не має змоги, просив визнати його неявку до суду поважною.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, для захисту свої прав звернувся за правничою допомогою до адвоката, що свідчить про його обізнаність щодо розгляду справи відносно нього у Іванківському районному суді Київської області, із заявами щодо його безпосередньої участі у судовому засіданні не звертався, тому, у відповідності до статті 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.
Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено вчасно, належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи, що відповідно до норм КУпАП відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, судом прийнято рішення проводити розгляд даної справи без участі прокурора.
Поліцейський Відділення поліції №3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ст.лейтенант поліції Юхименко Б.В., який викликався до суду, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, у телефонному режимі повідомив, що прибути до суду не має можливості, оскільки перебуває у добовому чергуванні.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Полянчук В.Б. підтримав подане ним до суду клопотання та просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з підстав, вказаних у клопотанні.
У судовому засіданні було оглянуто долучений до матеріалів справи оптичний диск, який містить два відеозаписи: «КПП Дитятки» та «export-br7rc», на яких, на службові нагрудні камери поліцейських зафіксовано, що автомобіль білого кольору був зупинений на КПП «Дитятки» для перевірки документів та під час перевірки, у водія, яким після встановлення особи виявився ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння «запах алкоголю з порожнини рота», на підставі чого йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 , який повідомив, що є військовослужбовцем та займається перевезенням особового складу, на такий огляд погодився, проте, під час проведення огляду прилад «Драгер» не зафіксував результату, оскільки ОСОБА_1 не достатньо дув у мундштук, про що поліцейські повідомили йому. Замінивши мундштук поліцейські запропонували ОСОБА_1 подути ще раз, проте останній, послухавши поради зі сторони від своїх товаришів, які порадили їхати до лікарні, погодився поїхати для освідування до медичного закладу, поліцейські йому повідомили, що це Іванківська ЦРЛ. У подальшому на відеозаписі зафіксовано рух службового поліцейського автомобіля до медичного закладу, за кермом якого був поліцейський, поруч з ним сидить ОСОБА_1 та між ними відбувається розмова. Під час цієї розмови ОСОБА_1 , повідомляє поліцейському, що сьогодні, з 8:00 год. ранку до 11:00 год. він вживав спиртне «3 по 50 гр», разом 150 гр. Також у процесі розмови, він повідомляє, що є військовослужбовцем, виконував бойові завдання у різних напрямках та пропонує поліцейському якось вирішити питання, при цьому погоджується, що у нього дійсно є «запах». Крім того, після того як поліцейський наголосив ОСОБА_1 , що боді-камера працює безперервно, останній захвилювався з приводу того, що наговорив «зайвого». Приїхавши до приміщення Іванківської ЦРЛ, ОСОБА_1 зволікає та не погоджується проходити до нього, потім, прислухавшись до порад товаришів, які підійшли до нього, повідомляє поліцейському, що він відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та що він взагалі безробітній, цивільний, «ухилянт».
У судовому засіданні також досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №285721 від 11.10.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення та який містить в собі підпис ОСОБА_2 ;
- розписка ОСОБА_3 , відповідно до якої останній зобов'язується доставити автомобіль ВАЗ2105 днз НОМЕР_1 до постійного місця парковки;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 направляться до Іванківської ЦРЛ маючи ознаки сп'яніння, виявлені поліцейським: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, відповідно до якого: від проходження огляду відмовився;
- копія рапорту поліцейського взводу №2 роти 1 батальйону 1 ППОП ГУНП в Київській області ст.сержанта поліції О. Лакіса від 11.10.2025, про обставини виявлення на КПП «Дитятки» ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та повідомлення про дану подію ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області;
- рапорт інспектора ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ст.лейтенанта поліції Юхименка Б.В. від 12.10.2025 про обставини виявлення на КПП «Дитятки» ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та подальший його огляд на стан алкогольного сп'яніння від проходження якого останній відмовився;
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського СРПП ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, старшого лейтенанта поліції Б. Юхименка від 12.10.2025, доручення керівника ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 12.10.2025 та лист про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги пояснення сторони захисту, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, національні суди, оцінюючи докази, повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти рф» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, яка ставиться у провину ОСОБА_1 , передбачена відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 285721 від 11.10.2025: вбачається, що 11.10.2025 о 15:50 год. на КПП Дитятки, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2105 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на місці події та в Іванківській ЦРЛ відмовився у визначеному законом порядку.
Відповідно до розписки, долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 був відсторонений від керування автомобілем ВАЗ 2105 н.з. НОМЕР_1 та вказаний автомобіль передано ОСОБА_3 , який зобов'язався доставити його до постійного місця парковки.
Зі згаданого відеозапису вбачається, що автомобілем ВАЗ 2105 н.з. НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_1 , оскільки під час складання протоколу співробітниками поліції він не заявляв про те, що не він був за кермом даного транспортного засобу та підписав протокол як водій вказаного транспортного засобу. Крім того, відеозаписом підтверджено, що інспектор поліції відсторонює від керування ОСОБА_1 та передає право керування автомобілем ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських, які вбачали у нього ознаки алкогольного сп'яніння та повідомили про це, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я - КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» - відмовився. При цьому, ОСОБА_1 спочатку погодившись на проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, почав проходити огляд за допомогою приладу «Драгер», та у подальшому, прислухаючись до порад своїх товаришів, проходити огляд на місці зупинки відмовляється, погоджується пройти огляд у медичному закладі, який поліцейський йому зазначає як Іванківська ЦРЛ, що чітко зафіксовано на відеозаписі, який оглянуто у судовому засіданні.
Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім'я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп'яніння, від проходження якого останній у подальшому відмовився.
При цьому, суд відхиляє доводи захисника з приводу того, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, а саме у Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерств охорони здоров'я України» у м. Чорнобиль, який територіально є ближчим до місця зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зокрема оглянутого відеозапису, ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень з приводу проходження ним такого огляду саме у Іванківській ЦРЛ. Також, знаходячись поряд з приміщенням Іванківської ЦРЛ, під час озвучення поліцейському свого не бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння саме у цьому закладі, ОСОБА_1 теж не зазначає.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що судом не беруться до уваги посилання представника позивача на те, що відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я Київської ОДА від 12.02.2024 №161-адм Про внесення змін до переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надано право проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який затверджений наказом департаменту охорони здоров'я КОДА від 08.07.2020 №667-адм, Державний заклад «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерств охорони здоров'я України» у м. Чорнобиль має право на проведення такого огляду, оскільки наказом департаменту охорони здоров'я КОДА від 04.02.2025 №99-адм, наказ від 08.07.2020 №667-адм (зі змінами) скасовано та, відповідно до нового Переліку закладів, Державний заклад «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерств охорони здоров'я України» у м. Чорнобиль не входить до вказаного переліку.
Там чином, доставка поліцейським Данильчука Д.В. до найближчого від місця зупинки транспортного засобу закладу охорони здоров'я, а саме Іванківської ЦРЛ в с-ще Іванків, була правомірною.
З досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , всупереч п.2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів відеозапису.
При цьому, доводи захисника, з приводу неправомірності проведення огляду ОСОБА_1 у відповідності до ст.266 КУпАП у зв'язку із тим, що він є діючим військовослужбовцем та підлягає огляду на стан сп'яніння у відповідності до порядку передбаченого ст.266-1 КУпАП, є хибними з огляду на таке.
Так, огляд водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП не залежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб'єктом даного правопорушення є саме водій.
Огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин чи у заборонених місцях у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Крім того, на момент виявлення водія ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, останній дійсно зазначав, що він є діючим військовослужбовцем та що виконує наказ командування щодо переміщення особового складу, проте жодних доказів, які б це підтверджували, поліцейським не надав, навпаки, після своєї відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, наголосив поліцейському, що він цивільна особа та безробітній, що поліцейський і вказав у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, докази, які долучені адвокатом Полянчуком В.Б. до клопотання про закриття провадження у даній справі та які, на думку захисника, підтверджують, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та в момент зупинки, виконував обов'язки військової служби, судом не беруться до уваги, оскільки Довідка (форма 5) №1014, відповідно до якої, сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 16.03.2023 по теперішній час у військовій частині НОМЕР_2 , датована 09.06.2025, датою ж коли ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції є 11.10.2025. Копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, виданого на ім'я ОСОБА_1 не містить ні дати видачі, ні номера. Службова характеристика, видана на сержанта ОСОБА_1 датована 05.04.2025, при цьому, не містить підпису особи, яка її видала.
Таким чином, жодних належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби на момент його зупинки працівниками поліції, до суду не надано.
Жодних доводів стосовно поважності причин, з яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння під час розгляду даної справи стороною захисту наведено не було.
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 був зупинений на КПП «Дитятки», який є головним контрольно-пропускним пунктом до Чорнобильської зони відчуження.
Згідно п. 8 розділу ІІ додатку 6 «Положення про в'їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення» постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, для забезпечення контрольно-пропускного режиму зона відчуження на території України обгороджена по периметру, а на в'їздах у зону безумовного (обов'язкового) відселення встановлені КПП. Пропуск в зону та із зони громадян, транспортних засобів і вантажів здійснюється через КПП. Дане Положення обов'язкове для виконання всіма громадянами, службовими особами, підприємствами, установами та організаціями. (пункт 7).
Відповідно до ч.2 ст.14 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції.
Таким чином, у поліцейських батальйону №1 ППОП ГУНП в Київській області були всі підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на КПП «Дитятки», з метою перевірки перепустки, документів, що посвідчують особу та документів на транспортний засіб.
Саме під час перевірки документів, що посвідчують особу, поліцейським взводу №2 роти 1 батальйону 1 ППОП ГУНП в Київській області ст.сержантом поліції О. Лакісом і були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 та викликано поліцейських ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, що підтверджується відеозаписом під назвою КПП «Дитятки» та рапортом поліцейського взводу №2 роти 1 батальйону 1 ППОП ГУНП в Київській області ст.сержантом поліції О. Лакіса від 11.10.2025.
Також у ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, повокували ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Навпаки, як вбачається із відеозапису під назвою «export-br7rc», поліцейський щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння декілька разів наголошує ОСОБА_1 , що: «можемо до лікаря, можемо на місці» - 00:36:20 хв. запису, «пройдеш огляд у лікарні, врач скаже п'яний чи не п'яний…» з 00:13:50 по 00:13:41 хв. запису. На 00:13:20 хв. запису ОСОБА_1 повідомляє поліцейському, що йому написали та сказали відмовлятись від проходження огляду у лікарні, на що поліцейський відповідає «як бажаєте».
При цьому, суд зауважує, що поліцейський, який пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та намагався його провести за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, та який у подальшому доставляв останнього до Іванківської ЦРЛ, поводився ввічливо, коректно, врівноважено та спокійно по відношенню до ОСОБА_1 .
Стороною захисту не надано до суду доказів на підставі яких можливо прийти до висновку, що зміст відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідає обставинам його складання.
Таким чином, доводи адвоката Полянчука В.Б. щодо провокації поліцейськими ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Згаданий відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст.16 вказаного Закону, водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Отже ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов'язки щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від його проходження.
На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак останній постійно звертався до своїх товаришів з питаннями погоджуватись проходити огляд чи ні.
Аналізуючи вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 був безпосередньо ознайомлений з його змістом про що свідчить його власноручний підпис у протоколі та жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративного правопорушення у своїх поясненнях у протоколі не зазначив, зазначивши, що пояснення надасть у суді.
Судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - до суду не скеровував.
Щодо доводів сторони захисту про те, що відеозапис, доданий до протоколу, є неповним, оскільки на ньому не зафіксовано відображення всієї інформації, суддя ставиться критично та зазначає наступне.
Згідно з п. 3.1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Із переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейським, який пропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та намагався його здійснити на місці зупинки транспортного засобу та який у подальшому доставив ОСОБА_1 до Іванківської ЦРЛ, не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписі зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Cуд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
Захисник Полянчук В.Б. не надав суду обґрунтованих доводів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.
Щодо інших доводів захисника, то такі, на думку суду, не впливають на факт вчинення правопорушення, не є тими істотними порушеннями законодавства та не є вирішальними у даній справі, а тому до уваги судом не приймаються.
Суд розцінює доводи про невинуватість ОСОБА_1 як обраний спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Об'єктивних причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння судом не встановлено.
Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось в порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.
Суддя зазначає, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є умисним та грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами.
Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
З приводу доводів захисника щодо застосування положень ст.69 КК України, суд зазначає, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Законодавцем, у примітці до ст.22 КУпАП, навіть окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначністю, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.
З огляду на викладені обставини, твердження захисника про застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом, є необґрунтованими та суперечать положенням КУпАП, оскільки при накладенні стягнення в справах про адміністративні правопорушення, застосовуються приписи саме КУпАП.
Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028, 00 грн.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 х 0,2).
Керуючись ст.ст. 24, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік
реквізити для оплати штрафу: отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ