Справа № 753/14868/25
Провадження № 2/364/464/25
20.11.2025 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуюча суддя Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, телефон: 38(099)-069-81-40, електронна пошта: fintrust@ukr.net )
представник позивача адвокат Столітній Михайло Миколайович ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №9422/10 від 18.09.2020, тел.: НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_4 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
08.07.2025 позивач через електронний кабінет в підсистемі ЄСІТ «Електронний суд» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва. 05 серпня 2025 року суддя ознайомившись з матеріалами справи та отримавши відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача направив цивільну справу за підсудністю.
Безпосередньо до Володарського районного суду Київської області справа надійшла 25.09.2025.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідач порушує грошові зобов'язання за кредитним договором та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст. ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 19, 20, 27, 28, 84, 175-177, 184, 187, 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд:
-прийняти позовну заяву до розгляду;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 33 922,20;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000;
-в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних;
-роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування;
-розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення рішення (заочного) не заперечує.
01.10.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 20.11.2025. Одночасно суд витребував та зобов'язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства) - а саме: кредитний договір та додатки до нього, додаткові угоди до договору, документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо. Одночасно надати оригінал договору факторингу, реєстр боржників.
Позивачу вказано на наслідки не подання до суду витребуваних доказів, які передбачені п. 9 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Окрім того за клопотання позивача суд витребував від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_5 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , а також підтвердження факту зарахування коштів 18.02.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 6500 грн, за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Сторонам роз'яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.
Станом на час розгляду справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.
23.10.2025 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надав інформацію, що містить банківську таємницю щодо відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_1 .
Позивач та його представник про відкриття провадження та про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета позивача та його представника про доставку електронного документа ( а.с.165, 166, 167, 168 ).
Відповідач повідомлялася шляхом направлення на адресу зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи, яке повернулося на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній» ( а.с. 170).
У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, вважає, що така позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Так, станом на 20.11.2025, ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що позивач не виконав ухвалу суду від 01.10.2025 та не надав оригіналів письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог, які стосуються безпосередньо позовних вимог, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду. А саме позивач не надав пакету документів щодо укладеного ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 за умовами якого як стверджує позивач за плату йому відступлено право грошової вимоги за укладеним 18.02.2023 електронним договором № 6381244 про надання споживчого кредиту між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», розмір заборгованості - 15554,5 грн.
Одночасно суд вважає, що слід зазначити та звернути увагу позивача, що за його клопотання судом було витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю. Так, 23.10.2025 на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» , якою повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 , емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 18.02.2023 здійснено переказ коштів на суму 6500,00 гривень, інформація про платника відсутня ( а.с.171).
12.11.2025 представник позивача надіслав до суду в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» електронні копії письмових (електронних) доказів, оригінали яких було витребувано судом.
З наведеного випливає, що наразі позивачем належними та допустими доказами не доведено перехід права вимоги за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості достовірно встановити, що позивачу було передано право вимоги саме за кредитними зобов'язаннями відповідача. Не надання позивачем належних і допустимих доказів, щодо переходу права грошової вимоги ( договору факторингу (портфеля документів) вказує на не виконання ухвали суду від 01.10.2025 та відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Як зазначалося вище, заявник звернувся до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
У свою чергу, п.п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (за змінами) визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС визначено, що:
- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Отже, подані представником позивача (долучені до позовної заяви) при зверненні до суду та надіслані 12.11.2025 докази є електронною копією електронного доказу, засвідчені електронним підписом представника позивача, що не є допустимим в розумінні положень ст. ст. 95, 100 ЦПК України, а тому вважати їх належними копіями чи тим паче оригіналами у суду правових підстав не має.
Таким чином, накладення представником позивача електронного цифрового підпису під час формування самої позовної заяви підсистемі «Електронний суд» не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»), з огляду на що, суд, ухвалою про відкриття провадження, зобов'язав позивача надати для огляду оригінали письмових (електронних) доказів на які позивач посилається у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.
З наведеного випливає, що наразі позивач не надав оригіналів доказів які б стверджували наявність грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність такого звернення до суду, окрім того не надання позивачем належних і допустимих доказів, щодо кредитних зобов'язань вказує на не виконання ухвали суду від 01.10.2025 та позбавляє суд можливості перевірити достовірність таких правовідносин.
Згідно з статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Письмові докази - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).
Окрім наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.
Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що витребувані судом оригінали електронних доказів (електронний договір, заявка на кредит, підтвердження авторизації користувача, відомості про перерахування коштів) позивачем не подані, а клопотань про продовження строку або пояснень щодо причин неможливості їх надання до суду не надходило.
Ненадання таких доказів унеможливлює встановлення дійсності волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору, автентичності електронного підпису. Відсутність такого підтвердження є істотною перешкодою для з'ясування наявності або відсутності грошового зобов'язання, а отже, суд не має можливості встановити обставини справи, що підлягають доказуванню згідно зі статтями 12, 76, 81 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, будучи професійним учасником цивільного обігу та стороною, на яку покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається, не забезпечив належного подання доказів, витребуваних судом, чим порушив вимоги статей 13, 77, 83, 84 ЦПК України.
Так, стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 20.11.2025 ухвала від 01.10.2025 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових (паперових, електронних) доказів, які містяться в кредитній справі ОСОБА_1 позивачем надані не були, належні обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових (електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак в силу наведених положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун