Справа № 357/17146/25
3/357/6733/25
20.11.2025 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Тімашова А. С. (в режимі відеоконференції), представника потерпілої - адвоката Ільницької І. В.,
08.10.2025 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та вчинив штовханину, чим завдано шкоду психологічному здоров'ю останньої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КупАП.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явися.
В судовому засіданні захисник - адвокат Тімашов А. С., який діяв в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, служить у військовій частині НОМЕР_1 , має направлення на оперативне втручання (нещодавно зроблена операція, попереду ще одна), у зв'язку з чим перебуває у стресі.
Захисник зазначає, що подружжя перебуває в стані розірвання шлюбу, ініційованого ОСОБА_2 , через майнові суперечки щодо спільної квартири. Переписка в месенджері Signal від 14.09.2025, на думку захисника, демонструє агресивну поведінку саме з боку ОСОБА_2 .
Також, захисник зауважує, що медичні документи (консультативний висновок від 08.10.2025 та експертиза №168 від 09.10.2025) фіксують лише незначні садна та гематоми, які не потребують лікування та могли виникнути внаслідок взаємного конфлікту.
При цьому зазначає, що стан алкогольного сп'яніння не підтверджено жодним медичним освідуванням, а лише припущенням поліції.
Крім цього, у первинній рукописній заяві ОСОБА_2 від 08.10.2025 (додаток до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення) прямо вказано: «видимих тілесних ушкоджень не має». Тілесні ушкодження «з'явилися» лише через декілька годин, після прибуття другої групи поліції та виклику швидкої допомоги, що, на думку захисника, свідчить про можливу симуляцію або інше походження ушкоджень (падіння, самозаподіяння під час конфлікту).
Форма оцінки ризиків домашнього насильства, складена інспектором ОСОБА_3 08.10.2025, містить переважно відмітки «Ні» або «Без відповіді / Невідомо», форма оцінки ризиків заповнена формально, без реальної оцінки. Посилається на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: «Сам факт звернення до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства» (постанови ККС ВС від 28.02.2023 у справі № 725/4683/20, від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20, від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20). «Факт внесення відомостей до ЄРДР чи складання адміністративного протоколу не є безумовною підставою для притягнення до відповідальності без оцінки всіх доказів у сукупності». У матеріалах справи відсутні свідки, відео-, аудіозаписи чи інші об'єктивні докази. Є лише суб'єктивні твердження ОСОБА_2 , які суперечать її ж первинній заяві.
Захисник зазначає, що конфлікт виник на ґрунті взаємних образ та агресії з боку ОСОБА_2 , вона пошкодила майно в квартирі, розбила телефон, нанесла подряпини ОСОБА_1 , який не вчиняв фізичного насильства, а лише захищався. ОСОБА_2 перебувала в стані сильного емоційного збудження, що підтверджується її власними діями (розбиття телефону, пошкодження майна). Згідно з практикою ККС ВС: «Факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факту вчинення домашнього насильства» (висновки Огляду практики КЦС ВС 2023-2024 рр., які застосовуються і в адміністративних справах за ст. 173-2 КУпАП). Відсутні ознаки систематичності чи тяжких наслідків. Це перший випадок документування, і то - без доказів.
Крім того захисник зазначає, що протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, а саме пояснення ОСОБА_1 записані неповно та тенденційно (не відображено всі деталі про агресію з боку ОСОБА_2 ). ОСОБА_1 належним чином повідомлено про права (п. 5-8 пояснень не внесено до протоколу).
Не зафіксовано факт відмови від підпису протоколу, а протокол містить лише підпис поліцейського про відмову, без детального опису обставин відмови та без належного роз'яснення прав, включаючи право на адвоката під час складання протоколу.
Опис правопорушення неконкретний - формулювання «штовхав в груди» та «хапав за волосся» не містить точного часу, місця та характеру дій, що не дозволяє встановити склад правопорушення.
Захисник посилається на відсутність умислу на вчинення домашнього насильства, а дії ОСОБА_1 були реакцією на провокацію з боку ОСОБА_2 в контексті майнового конфлікту щодо спільного майна та розлучення.
Також, захисник зазначив, що ОСОБА_1 наразі оскаржується в апеляційному порядку рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 357/16499/25 про видачу обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк шість місяців.
Представник потерпілої ОСОБА_2 , адвокат Ільницька І. В., в судовому засіданні просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, накласти на нього адміністративне стягнення у максимальному розмірі. При цьому адвокат Ільницька І. В. пояснила, що 08.10.2025 близько 14:30 години ОСОБА_1 спровокував словесну перепалку з ОСОБА_2 , яка виразилась у висловлюванні на адресу потерпілої образ нецензурною лайкою, погроз фізичною розправою, залякуванні та приниженні її гідності, а також у застосуванні фізичного впливу, що виразилось у штовханні заявника, чим спричинив їй емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку, чим спричинив їй емоційну невпевненість та побоювання за свою безпеку.
ОСОБА_2 викликала працівників поліції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області та надала аналогічні пояснення, які наявні в матеріалах справи.
По прибутті працівники поліції з'ясували обставини справи та відносно ОСОБА_1 винесли терміновий заборонний припис, яким кривднику заборонили в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби, тобто до 11.10.2025.
Також працівниками поліції складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.10.2025, відповідно до якої визначено високий рівень небезпеки.
ОСОБА_2 побоюючись за своє життя і безпеку та з огляду на високий рівень вірогідності повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, для забезпечення дієвого та ефективного захисту, звернулась до суду із заявою про застосування обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , оскільки потребувала захисту у порядку, визначеному законом. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 357/16499/25 заяву задоволено та видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк шість місяців, шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав.
Отже, вислухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Тімашова А. С., заслухавши позицію представника потерпілої - адвоката Ільницької І. В., дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд безпосередньо дослідив у судовому засіданні докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 857993 від 08.10.2025, який складено особою, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, його зміст відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення і сумнівів у достовірності занесених у них даних не викликає;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію та письмові поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 08.10.2025, в яких ОСОБА_2 повідомляє, що 08.10.2025 близько 14:30 години ОСОБА_2 повернулась до місця їх спільного проживання з чоловіком. У цей час ОСОБА_1 , словесно ображав її та принижував, а також штовхав у груди руками, чим завдав останній болю та психологічних страждань, у зв'язку з чим ОСОБА_2 викликала працівників поліції;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.10.2025, в яких ОСОБА_1 пояснює, що 08.10.2025 близько 14:30 години він перебував за адресою проживання: АДРЕСА_1 , куди прийшла його дружина ОСОБА_2 , та на запитання де вона була, остання повідомила, що це його не стосується, після чого між ними виникла сутичка, в ході якої він не вчиняв відносно ОСОБА_2 протиправних дій;
- копію термінового заборонного припису від 08.10.2025, складеного відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 3 доби з 15.40 год. 08.10.2025 по 15.40 год. 11.10.2025;
- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 указаного закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Аналізуючи вказані правові норми, можна дійти висновку, що під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного або фізичного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному чи фізичному здоров'ю особи.
Одночасно, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв'язати спір.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 857993 від 08.10.2025 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та вчинив штовханину, чим завдано шкоду психологічному здоров'ю останньої.
Судом враховується наявність термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №465968 від 08.10.2025, згідно якого до ОСОБА_1 , у зв'язку із скоєнням домашнього насильства 08.10.2025, застосовано заходи термінового заборонного припису відносно постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 3 доби з 15.40 год. 08.10.2025 по 15.40 год. 11.10.2025.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Наведене вказує на те, що у працівника поліції були достатні підстави вважати, що на час його винесення 08.10.2025 існувала безпосередня та реальна загроза для потерпілої внаслідок вчинення щодо неї ОСОБА_1 домашнього насильства.
При цьому, згідно відомостей форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.10.2025, інспектором поліції Володимиром Мойсеєнко встановлено, що рівень небезпеки, пов'язаної із повторним вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства, оцінюється як високий.
Описані вище докази та встановлені в засіданні обставини, на думку суду, дають підстави вважати, що ОСОБА_1 08.10.2025 за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 .
Всі інші доводи захисника суддею сприймаються як такі, що мають суто формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, суд приходить до висновку доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме в тому, що він вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилося в словесних образах та штовханині.
Призначаючи стягнення враховуються дані про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого адміністративного правопорушення, обставини його скоєння, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, суддя вважає за необхідне та достатнє за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в межах встановлених санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суддя приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки останній є учасником бойових дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40-1, 173-2 ч. 1, 221, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ