Справа № 356/311/25
Провадження № 2/355/746/25
19 листопада 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Старенької С. М., Верби Ю. О., Бережної Ю. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», кредитодавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , клієнт, боржник).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (надалі також товариство) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №35170-03/24 (надалі також договір №35170-03/24 від 28.03.2024, кредитний договір, договір), який відповідачем укладено/підписано за допомогою одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору (із додатком № 1 від 28.03.2024 до нього) товариство надає клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на таких умовах: сума виданого кредиту (у загальному розмірі) - 7000,00 гривень; строк кредиту 100 днів; валюта кредиту UAH; стандартна процентна ставка 2,5% в день, застосовується у межах строку кредитування.
За загальними умовами договору товариство надало ОСОБА_1 у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак в подальшому відповідач не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі щодо повернення наданих йому коштів, а саме не здійснював погашення заборгованості у повному обсязі за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн.
29.08.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №01.02-26/24, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за договором №35170-03/24 від 28.03.2024.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС», станом на дату подачі позову, складає 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.
Відповідач у судовому засіданні доводів та аргументів позовної заяви не спростував, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
27 травня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області з Березанського міського суду Київської області надійшли матеріали справи № 356/311/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», за підписом представника позивача Петренко Наталії Сергіївни (а.с. 2-7).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.06.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 15.08.2025. Судом встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 72-73).
У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 7).
Зважаючи на означене клопотання, представник позивача у судові засідання не з'являлася.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі та судову повістку відповідач отримав особисто 21.06.2025 (а.с. 82).
У судове засідання 15.08.2025 сторони та/або їх представники не з'явилися. Відповідач не повідомив про причини неявки, клопотань або заяв не надходило.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.08.2025 розгляд справи відкладено на 12.09.2025.
У судове засідання 12.09.2025 з'явився відповідач, зазначив, що про судове провадження дізнався випадково, судову повістку особисто не отримував, заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення. За рещультатми судового засідання розгляд справи відкладено на 22.10.2025.
Судове засідання, призначене на 22.10.2025, не відбулось (справа знята з розгляду), у зв'язку із відсутністю в приміщенні суду електроенергії. Розгляд справи відкладено на 19.11.2025.
У судове засідання 19.11.2025 сторони та/або їх представники не з'явилися. Відповідач не повідомив про причини неявки, клопотань або заяв не надходило.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 28 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №35170-03/24 (а.с. 9-13).
Означений договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора W8232 (а.с. 12) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а.с. 17-20).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.п 1.1 - 1.4.1 договору №35170-03/24 від 28.03.2024 сума кредиту складає 7000,00 грн; строк кредиту - 100 днів; денна процентна ставка - 2,50 %.
За умовами п. 1.5 договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.
Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки №5167-80ХХ-ХХХХ-6339 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6 договору).
За користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 кредитного договору).
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на його веб-сайті та до укладення цього договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п. 7.6-7.7 договору).
У реквізитах позичальника у договорі №35170-03/24 від 28.03.2024 зазначено паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце прописки, номер банківської картки ОСОБА_1 : 5167-80ХХ-ХХХХ-6339 та контактні номери мобільного зв'язку.
У підписаному ОСОБА_1 електронним підписом графіку платежів, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 (а.с. 12(зворот)-13), сторони погодили графік розрахунків, у якому зазначено: дату видачі кредиту-28.03.2024; дату повернення кредиту - 05.07.2024; загальну вартість кредиту - 24500,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума кредиту, 17500,00 грн - проценти за користування кредитом.
До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний позичальником, відповідно до якого сума кредиту становить 7000,00 грн; строк кредитування - 100 днів; мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються шляхом переказу на банківську карту споживача) протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту; процентна ставка відсотків річних - 2,50% в день, що становить 912,50% річних; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом 17500,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 24500,00 грн; реальна річна процентна ставка-136333,96%; кількість та розмір платежів - проценти сплачуються кожні 25 днів, кількість платежів - 4, тіло кредиту сплачується в останній день строку кредитування (а.с. 14-15).
Надана позивачем заявка-анкета на отримання фінансового кредиту також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви (а.с. 8).
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_250318181638 від 18.03.2025, яке повідомило, що надає послуги з переказу грошових коштів в національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії НБУ №21/788-рк від 01.05.2023. Між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 28.03.2024 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 363932459 (а.с. 24).
При цьому, відповідно до п. 4.1.4 кредитного договору товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги з даним договором третій особі, в зв'язку з чим відбудеться заміна сторони-кредитодавця за цим договором, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
29 серпня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-26/24 (а.с. 25-32) (надалі також договір факторингу), відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені договором факторингу.
Права вимоги переходять до фактора з моменту підписання договору факторингу, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 3.1.3 договору факторингу).
Як вбачається із реєстру боржників до договору факторингу, підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками (а.с. 34-36), ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 у сумі 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн.
Платіжною інструкцією №9731 від 30.08.2024 підтверджується факт перерахування ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на рахунок ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» грошових коштів у сумі 3827017,94 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №01.02-26/24 від 29.08.2024 (а.с. 33).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 вбачається, що станом на 18.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн (а.с. 21-23).
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит, зокрема, зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Суд при цьому зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (надалі також Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ). Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 укладено між сторонами в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір (із усіма додатками до нього) підписано електронним підписом позичальника (відповідача), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики.
Договір про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу також заборгованість за відсотками.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 з дати укладення договору та станом на 18.03.2025 становить 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Водночас, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.
Щодо стягнення суми основного боргу.
Як встановлено судом, відповідачу як кредит були перераховані кошти у загальному розмірі 7000,00 грн на виконання умов договору про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024.
Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідача. Перерахування суми кредиту на платіжну картку відповідача підтверджується матеріалами справи.
Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 7000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024.
Належних доказів того, що відповідач повернув кошти у сумі 7000,00 грн за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 7000,00 основного боргу.
Щодо заборгованості зі сплати процентів.
За розрахунками позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідач за кредитним договором, становить 13125,00 грн.
Водночас, відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 строк кредиту - 100 днів.
Розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем з дати укладення кредитного договору по 05.07.2024, що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем за відповідною денною процентною ставкою за період з 28.03.2024 по 05.07.2024, що відповідає умовам договору.
Разом з тим, з огляду та на підставі норм Закону №3498-ІХ, які набрали чинності 24.12.2023, розмір денної процентної ставки із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.
Відтак, з огляду на дату укладення договору - 28.03.2024 - визначена у кредитному договорі денна процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 2,50% відповідає пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону №3498-ІХ.
Суд зазначає, що денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. Протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит процентна ставка залишається незмінною за умови, що до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту) (при цьому, суд бере до уваги лист-роз'яснення Національного банку України щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування за №14-0004/12907 від 19.02.2024).
Зважаючи, що матеріали справи не містять доказів щодо внесення означених змін до кредитного договору, суд зазначає, що за користування кредитними коштами, в межах строку кредитування - 100 днів з дати надання кредиту (тобто, з 28.03.2024 по 05.07.2024) відповідач мав сплатити проценти в розмірі 17500,00 грн (7000 грн х 2,5% х 100 днів).
Водночас, позивачем до стягнення з відповідача заявлена менша сума процентів, а саме - 13125,00 грн (вочевидь, з огляду на дані розрахунку заборгованості щодо погашення відповідачем сум заборгованості за кредитним договором), що є правом позивача та не погіршує становище відповідача, зважаючи на що суд констатує відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості по процентам умовам кредитного договору, а також означеним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за вищевказаним договором, матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 в сумі 13125,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 в сумі 20125,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 13125,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 1667 від 08.04.2025 (а.с. 1).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №35170-03/24 від 28.03.2024 в сумі 20125,00 грн (двадцять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 13125,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19.11.2025.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»
код ЄДРПОУ: 37616221
місцезнаходження: б-р Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124.
Дані відносно відповідача:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
РНОКПП: НОМЕР_2
АДРЕСА_1 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА