провадження № 1-кп/294/77/25
справа № 294/317/24
19 листопада 2025 року м Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,за участі
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5 ,
законних представників потерпілого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024062000000001 від 03.01.2024 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Іжевці Старожинецького району Чернівецької області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою загальною освітою, офіційно не працюючої, неодруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
14.12.2023 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись навпроти зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна, 1, в с Кілки Житомирського району Житомирської області, перебуваючи з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в неприязних відносинах, які виникли внаслідок образи її сина останнім, діючи умисно і цілеспрямовано, з метою заподіяння останньому фізичного болю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, кулаком правої руки нанесла ОСОБА_5 один удар в область лоба та носа, в результаті чого ОСОБА_4 завдала малолітньому ОСОБА_5 фізичного болю та не спричинила тілесних ушкоджень.
З приводу нанесення другого удару потерпілому рукою та парасолькою в область правого плеча не пам'ятає.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 126 КК України.
ІІ. Позиція учасників судового провадження
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором 17.02.2024.
З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне заподіяння ударів потерпілому, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченою своєї вини, прокурор в судовому засіданні просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням її характеризуючих даних.
В судових дебатах прокурор просив суд призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала у повному обсязі, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а також правову кваліфікацію не оспорювала, однак з приводу кількості нанесених ударів зазначила, що точно пам'ятає про завданий один удар потерпілому.
Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що неприязні відносини між нею та неповнолітнім потерпілим виникли у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 у школі періодично ображає її дитину, називає його дурним, у зв'язку з чим син відмовляється ходити до школи. Намагалась вияснити ситуацію з бабусею неповнолітнього ОСОБА_5 , дзвонила їй, однак та в телефонному режимі повідомила, що «...дай йому раз під вухо». 14.12.2024 коли побачила ОСОБА_5 , який сидів в автомобілі, її взяли емоції, та вона вдарила його у лоб, щодо нанесення інших ударів зазначила, що вона не пам'ятає про них, оскільки умисел був спрямований лише на один удар. Про вчинене жалкує, вважає, що вийшла за межі дозволеного. Щодо виду покарання підтримала позицію прокурора.
Показання ОСОБА_9 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні надала показання, що її в Україні не було у час, коли сталась подія. В телефонному режимі син подзвонив та розповів, що обвинувачена вдарила його двічі, коли він сидів в автомобілі, а вона забирала рюкзак з багажника цього автомобіля. Після події водила сина до лікаря, оскільки в нього боліла голова. З сином також проводила бесіду щодо недопустимості образ відносно менших дітей. Зазначила, що примирення з обвинуваченою є неможливим.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 вважала за необхідне покарати обвинувачену суворіше, аніж штраф, однак щодо виду покарання послалась на розсуд суду.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що коли їхав в автомобілі додому зі школи, автомобіль зупинився і обвинувачена почала з багажника діставати рюкзак. Коли побачила його, вдарила двічі, а потім парасолькою. Зазначив, що обвинувачена після події вибачилась.
ІІІ. Межі судового розгляду кримінального провадження
Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, законного представника та представника потерпілого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані ними обставини, які не досліджувались судом, в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважав за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, законного представника потерпілого та потерпілого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
ІV. Висновки суду
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями, які виразились в нанесенні удару неповнолітньому потерпілому в область голови, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України.
V. Мотиви суду при призначенні покарання
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона має середню загальну освіту, офіційно не одружена, однак проживає в сім'ї, яка складається з чоловіка та двох синів 2004 та 2016 років народження, таким чином маючи на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно ніде не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, трудолюбива та ввічлива, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до вимог, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Окрім того, суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої, вибачення обвинуваченої перед неповнолітнім потерпілим.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність кількох пом'якшуючих покарання обставини та однієї обтяжуюючої покарання обставини, дані про особу винної, зазначені вище, а також враховуючи мотиви, з яких остання виходила, а саме: захист честі та гідності своєї неповнолітньої дитини, яка постраждала від неправомірних дій неповнолітнього потерпілого, у зв'язку з чим діяла емоційно, а тому вважає за доцільним призначити обвинуваченій покарання у межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як найменш можливого виду покарання, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої а також запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, а також таким, що спроможна виконати обвинувачена, враховуючи його розмір.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді у штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень 00 коп.
Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_10