провадження № 1-кп/294/1/25
справа № 294/3/25
18 листопада 2025 року м Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:
- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
- прокурора ОСОБА_3 ,
- обвинуваченого ОСОБА_4 ,
- захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Чуднів обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024060470000340 від 11.12.2024 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних немає, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та правова кваліфікація дій обвинуваченого
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, який перебуває на військовому обліку з 20.02.2020 в ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, 04.11.2024 пройшов військово-лікарську комісію, згідно якої визнаний придатним до військової служби.
04.11.2024 близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , начальником відділення обліку з організаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 вручено повістку та оголошено її зміст про необхідність явки ОСОБА_4 08.11.2024 на 07 годину 30 хвилин для направлення в команду № НОМЕР_1 ОМБР та подальшого проходження військової служби, при цьому попередивши ОСОБА_4 про наслідки неявки за повісткою.
У подальшому, військовозобов'язаний ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, діючи в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, ст.ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за№ 3 543-ХІІ, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65-2022 від 24.02.2022, не маючи поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, підлягаючи призову на військову службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у визначений в повістці день та час, а саме 08.11.2024 на 07 годину 30 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час загальної мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, органом досудового розслідування кваліфіковано за ст. 336 КК України.
ІІ. Позиція учасників судового провадження
2.1.Позиція сторони обвинувачення
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений 31.12.2024.
Під час судового розгляду прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення, зазначивши, що докази на підтвердження винуватості останнього отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. Наголосив, що призов на військову службу відбувається не у мирний час, а в особливий період, коли відбувається відсіч збройної агресії російської федерації, яка супроводжується масовими обстрілами та вбивствами мирного населення, а тому ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України.
У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим за ст. 336 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, які передбачають звільнення від його відбування. При цьому, прокурор вважав, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердились під час судового розгляду дослідженими в судовому засіданні доказами, показаннями свідків та не спростовані самим обвинуваченим.
2.2. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред'явленим обвинуваченням категорично заперечив, суду пояснив, що він є священнослужителем релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», його внутрішні переконання не дозволяють перебувати у статусі військовослужбовця, носити військову форму, зброю, отримувати заробітну плату військового, приймати присягу військового, оскільки він послідовно уже дев'ять років дотримується релігійного віровчення. При цьому він не відмовляється виконувати свій громадянський обов'язок перед державою в інший прийнятний для нього спосіб, такий як, наприклад, відбудова будинків та споруд. З відповідним проханням про заміну йому військової служби на альтернативну добросовісно звертався до районної адміністрації.
У судових дебатах ОСОБА_4 просив його виправдати, додатково пояснивши, що веде високоморальний спосіб життя, виконує богослужіння, регулярно навчає зі сцени осіб, хто приходить на зібрання. Для нього віра в Бога не є формальністю, він не може відмовитись від своїх переконань навіть за тих обставин, що відбуваються, зацитувавши слова з Біблії: «Вклади меча свого назад у його місце, бо всі, хто візьме меча, - від меча і загинуть». (Мт 26:52).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Свою позицію мотивувала тим, що держава Україна визнала існування Бога та верховенство права на конституційному рівні. З точки зору обвинувачення, якщо віруюча людина хоче скористатись закріпленим Конституцією України правом на сумлінну відмову від військової служби в силу своїх релігійних переконань, то вона порушує законодавство щодо мобілізації. При цьому, упускається той момент, що в державі відсутній механізм реалізації такого права під час дії воєнного стану. Разом з тим, виконання обов'язку для віруючої людини у альтернативний спосіб передбачено прямою нормою ч. 4 ст. 35 Конституції України, Положенням про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженим постановою КМУ від 10.11.1999 №2066, а також підтримується у рішеннях Європейського суду з прав людини, постановах Верховного Суду України №344/12021/22 від 02.05.2024 та №601/2491/22 від 13.06.2024, які передбачають сумлінну відмову від військової служби. Вважає, що на обвинуваченого як людину щиро віруючу поширюються гарантії ст. 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Звернула увагу суду, шо релігійна організація «Свідки Єгови» є офіційно зареєстрованою та не забороненою на території України. У судових дебатах зазначила, що ОСОБА_4 не з'явився за повісткою на військову службу в силу своїх глибоких релігійних переконань, змістом яких є повна відмова навчанню військовій справі, а також від носіння військової форми, зброї, підпорядкування військовому командуванню, отримання заробітної плати військовослужбовця. Релігійні переконання обвинуваченого сформовані внаслідок ґрунтовного вивчення Біблії задовго до повномасштабного вторгнення російської федерації. Таким чином, не прибувши за повісткою, обвинувачений не мав наміру ухилення від військової служби. Факт звернення ОСОБА_4 , до компетентних органів з проханням замінити йому військову службу на альтернативну також підтвердився під час судового розгляду.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який працює заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду повідомив, що ОСОБА_4 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , був викликаний 04.11.2024 до відділу для уточнення даних, цього ж дня пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, про що свідчить довідка ВЛК. Законних підстав для його відстрочки не було, а тому 04.11.2024 особисто ним орієнтовно о 18 год 30 хв ОСОБА_4 була виписана та вручена під його особистий підпис повістка про явку на 08.11.2024. По повістці ОСОБА_4 не з'явився, а тому про даний факт було повідомлено органи Національної поліції. Під час вручення повістки 04.11.2024 ОСОБА_4 відмовлявся від військової служби через свої релігійні переконання, однак йому було роз'яснено, що під час воєнного стану альтернативної служби немає та наголошено про його обов'язок з'явитись за повісткою 08.11.2024. Про будь - які письмові звернення ОСОБА_4 щодо заміни йому військової служби на альтернативну свідку невідомо.
Свідок ОСОБА_7 , який працює начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив, що 04.11.2024 приблизно о 18 год 30 хв ОСОБА_6 вручив ОСОБА_4 повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.11.2024, однак останній на зазначену дату та час не з'явився. При цьому йому відомо, що ОСОБА_4 пройшов ВЛК. Також повідомив, що ОСОБА_4 стояв на обліку призовників, користувався альтернативною службою приблизно у 2019 році, точно не пам'ятає. Однак, у воєнний стан альтернативної служби не передбачено, відстрочку мають право лише особи, які підпадають під вимоги ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Свідок ОСОБА_8 , який працює головним спеціалістом - психологом ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що, окрім іншого, проводить тестування, вивчення призовного ресурсу, роботу з родичами осіб, які загинули, а також з іншими особами, які потребують психологічної допомоги. Свідок проводив психологічне тестування ОСОБА_4 , повідомив, що він є стійким до стресових ситуацій. За результатами вивчення свідок заповнює лист - вивчення, який передається в мобілізаційне відділення. Щодо ОСОБА_4 інформацію про його релігійні погляди також ним було внесено до листа - вивчення. У подальшому, як правило, пакет документів щодо особи, в тому числі лист - вивчення, направляється до військової частини, в яку скеровується військовозобов'язаний.
Свідок ОСОБА_9 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_4 , повідомила, що не бажає давати показання щодо свого сина, відмова свідка від дачі показань прийнята судом.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_4 належить до релігійної організації як мінімум дев'ять років. Свідки Єгови намагаються дотримуватись Біблії, вони не можуть належати до військової служби, оскільки це є вимога Бога, яка записана у Біблії. ОСОБА_4 притримується своїх переконань увесь цей час, це не миттєве використання поглядів з метою уникнення якихось обов'язків, це є способом його життя. Знає, що ОСОБА_4 після початку бойових дій приймав безпосередню участь у відбудові інфраструктури країни, опікується переселенцями. При цьому зазначив, що сама організація не закликає нікого щодо тих чи інших дій, не нав'язує не брати чи брати до рук зброю, це є сумління кожного, особисте рішення кожного. Тобто людина приходить в організацію вивчати Біблію, а як уже використати свої знання, вирішує кожен сам.
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що станом на 04.11.2024 працював начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.11.2024 обвинувачений прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, після чого був направлений на медичне обстеження до обласного ВЛК в м Житомир, оскільки Чуднівська ВЛК на той час не була укомплектована спеціалістами. Після проходження ВЛК та прийнятого рішення про придатність ОСОБА_4 йому було запропоновано бойову повістку про направлення до Збройних сил України, яку він отримав, однак відмовився від військової служби за своїми релігійними переконаннями. Також пояснив, що у випадку, коли особа не служила раніше, то вона спочатку зараховується до навчального центру та проходить підготовку там, після чого розподіляється до тилової чи бойової військової частини в залежності від отриманого досвіду та особливостей військовослужбовця. Також повідомив суд, що обвинувачений ОСОБА_4 повідомляв щодо його релігійних переконань, однак йому було роз'яснено про можливість отримання посади у Збройних Силах України, яка не пов'язана з безпосереднім виконанням бойових завдань.
Свідок ОСОБА_12 повідомила, що працює на посаді офіцера відділення контролю організації проведення військово - лікарської комісії медичного управління Збройних Сил України, станом на 04.11.2024 була головою обласної ВЛК. Огляд військовозобов'язаних станом на листопад 2024 року проводився, як правило, за направленням ТЦК та стосувався осіб, які перебувають в розшуку або порушників військово - облікової дисципліни. Перед проходженням ВЛК військовозобов'язаний має зробити флюрографію, кардіограму, якщо йому до 40 років, здати загальний і біохімічний аналізи крові. Після цього військовозобов'язаний проходить членів ВЛК (невролога, терапевта, психіатра, за необхідності - дерматолога, стоматолога, лора, окуліста). За результатами проходження ВЛК виноситься висновок (заключення), що відображається у «формі 13», яку має при собі військовозобов'язаний. На основі «форми 13» формується довідка ВЛК, у якій відображається діагноз та рішення, що підписується головою комісії, та одним чи двома членами комісії , а також секретарем.
Окрім того, судом досліджено:
- заяву про вчинення кримінального правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 , надіслану супровідним листом №3/5452 від 11.12.2024 на ім'я начальника ВП № 5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 , в якій повідомляється про те, що ОСОБА_4 не прибув 08.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України;
- корінець повістки, яку отримав ОСОБА_4 04.11.2024 о 18 год 30 хв щодо призову до НОМЕР_1 ОМБР, про що розписався;
- довідку військово-лікарської комісії № 4723/20 від 04.11.2024, згідно з якою ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби;
- поіменний список військовозобов'язаних № 1324 від 08.11.2024 з рекомендацією до проходження військової служби, відповідно до якого ОСОБА_4 не прибув;
- лист - вивчення ОСОБА_4 від 12.09.2023, згідно якого останній не проходив раніше службу, цивільна спеціальність останнього - маляр;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_4 від 20.02.2020;
- мобілізаційне розпорядження ОСОБА_4 ;
- картку обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 , відповідно до якої останній придатний до військової служби;
- витяг з журналу вручення повісток військовозобов'язаним солдатам, сержантам запасу, призначеним у команди та на ВЛК, розпочатого 02.07.2024, в якому під номером 524 відображено відомості про отримання 04.11.2024 ОСОБА_4 «бойової» повістки на 08.11.2024, про що він розписався;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.12.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, яка ухилилася від мобілізації;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.12.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, яка ухилилася від мобілізації;
- заяву ОСОБА_4 від 04.11.2024, адресовану начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 , в якій ОСОБА_4 просить замінити йому військовий обов'язок невійськовою цивільною службою;
- відповідь на заяву ОСОБА_4 від 05.12.2024 щодо відсутності права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та роз'яснення законодавства з цього приводу;
- довідку релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» від 31.10.2024 за №17232 про те, що ОСОБА_4 з 20.03.2016 є присвяченим охрещеним служителем релігійного об'єднання, а з 12.10.2024 - священнослужителем - старійшиною (єпископом) збору;
- інформацію ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/5760 від 19.12.2024 про те, що ОСОБА_4 в період з 24.11.20216 по 14.02.2020 проходив альтернативну службу, 20.02.2020 йому було видано тимчасове посвідчення за номером НОМЕР_2 , з 01.01.2022 перебуває на обліку військовозобов'язаних;
- строковий трудовий договір від 10.01.2016, укладений між Рачківською ЗОШ І-ІІ ступенів та ОСОБА_4 , відповідно до якого останній прийнятий на роботу в якості прибиральника службових приміщень строком на 26 місяців;
- витяг зі справи №162 ІНФОРМАЦІЯ_4 (розпочато 02.01.2020, закінчено 27.02.2020), відповідно до якого ОСОБА_4 20.02.2020 видано військово - обліковий документ, а саме: тимчасове посвідчення за номером НОМЕР_2 ;
- копію листа Житомирської РДА №Д-1420/14 від 19.11.2024 про результатів розгляду звернення ОСОБА_4 , в якому останньому роз'яснено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень, проте служителі релігійних організацій у разі мобілізації можуть звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням надати їм можливість виконувати військовий обов'язок у формі альтернативної (невійськової) служби.
Зазначені вище докази не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
Дані, які характеризують особу обвинуваченого, відображені в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому 10.12.2021 Чуднівським сектором УДМС у Житомирській області, інформації щодо судимостей, характеристиці та довідках з місця проживання.
IV. Оцінка доводів сторін та мотиви суду
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Відповідальність за статтею 336 КК України настає за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Об'єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини, що стосуються мобілізації та комплектування Збройних Сил України, забезпечення їх необхідними ресурсами під час особливого періоду з метою забезпечення національної безпеки та населення.
Шкода, що спричиняється вказаному об'єкту посягання, характеризується протиправною поведінкою особи, яка підпадає під призов за мобілізацію до лав Збройних Сил України, однак в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу укомплектування збройних або інших військових формувань.
Суспільна небезпека такого правопорушення полягає в тому, що ефективність дати відсіч агресору чи виконати зобов'язання по спільній обороні країни від агресора без належної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних Сил України військовозобов'язаними громадянами саме в особливий період, під час воєнних дій, створює загрозу не лише для безпеки держави, а й для самого її існування.
Об'єктивна сторона правопорушення виявляється в свідомій бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
Суб'єктом правопорушення є громадяни України (у тому числі й ті, які під час мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жіночої статі - військовозобов'язані, що перебувають у запасі першої (військовозобов'язані, які проходили військову службу й отримали під час її проходження військово-облікову спеціальність) або другої (військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили її взагалі, а також військовозобов'язані-жінки) категорій.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом, направленим саме на уникнення від призову на військову службу, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При цьому, мотив та мета на кваліфікацію не впливають.
Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 є присвяченим охрещеним служителем релігійного об'єднання Свідків Єгови в Україні з 20.03.2016, про що свідчить відповідна довідка релігійної організації № 17232 від 31.10.2024, наявність у ОСОБА_4 особистих глибоких, щирих і послідовних релігійних переконань знайшло своє підтвердження під час судового розгляду та судом приймається до уваги.
Однак, поведінка ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про спрямованість його умислу на ухилення від призову на військову службу, враховуючи таке.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Обов'язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісності України закріплено також статтею 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Положеннями Закону України від 12.12.1991 № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» унормовано правові підстави та порядок заміни військової служби альтернативною (невійськовою), однак можливості такої заміни військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.
Таким чином, Україна запровадила альтернативу військовій службі лише у мирний час і саме у цей період громадянин України може безперешкодно скористатись таким правом. Проте, у воєнний час обов'язок захисту країни, яка зазнала агресивного нападу, покладається на усіх громадян України, незалежно від їх внутрішніх переконань.
Отже, українське законодавство не передбачає законної можливості військовозобов'язаного відмовитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за релігійними переконаннями.
Однак, ОСОБА_4 , який є військовозобов'язаним та який перебуває на військовому обліку з 20.02.2020, що стверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/5760 від 19.12.2024 та витягом зі справи №162, відповідно до якого ОСОБА_4 видано військово - обліковий документ, а саме: тимчасове посвідчення за номером НОМЕР_2 , пройшовши 04.11.2024 військово - лікарську комісію та будучи придатним до військової служби, отримавши «бойову» повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.11.2024 для відправки у складі 155 ОМБР, у зазначений в повістці день та час не з'явився, мотивуючи таку неявку своїми релігійними переконаннями.
Зі змісту ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов'язані та резервісти) зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).
Вказаних обставин судом не встановлено та обвинувачений на них в судовому засіданні не посилався.
Суд зважає на те, що на конституційному рівні держава гарантує право особи на свободу совісті та віросповідання, що передбачено ст. 35 Конституції України. Одним з аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби, зокрема, у разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, у зв'язку з чим виконання цього обов'язку має бути замінене людині альтернативною (невійськовою) службою.
Статтею 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
Однак, свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень частини 2 цієї статті підлягає законним обмеженням, які є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У розумінні частини 2 ст. 9 ЄКПЛ, законними цілями, які можуть виправдовувати втручання у сповідування особою своєї релігії або своїх переконань, є громадська безпека, громадський захист порядку, здоров'я і моралі або ж захист прав і свобод інших осіб. Цей перелік законних цілей є суворо вичерпним, а визначення цих винятків - обмежувальним; для того, щоб бути сумісним з Конвенцією, обмеження цієї свободи має, зокрема, мати перед собою мету, яка може бути поєднана з однією з цілей, перелічених у цьому положенні (рішення ЄСПЛ «Свято-Михайлівська парафія проти України», 2007, §§ 132 і 137).
Отже, практика ЄСПЛ формується таким чином, що право людини сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене державою за таких умов: законність; легітимна мета, зокрема інтереси громадської безпеки; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право особи і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення визначених законних цілей.
На даний час очевидним є той факт, що держава Україна бореться за своє існування проти значно більшої за площею, кількістю населення та озброєння країни, а тому українське суспільство гостро потребує захисту від небезпеки, збереження не лише державних інституцій та демократичного суспільства, а самої держави вцілому.
За таких обставин суд вважає, що обмеження права на свободу совісті та релігії обвинуваченого ОСОБА_16 є таким втручанням у його право, що відповідає законній цілі, а саме: для захисту громадської безпеки, прав і свобод інших людей, включаючи цивільних осіб; є необхідним у демократичному суспільстві та пропорційним переслідуваній меті.
Таким чином, позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо неможливості в силу свого віросповідання виконувати будь - яку роботу у складі Збройних Сил України, в тому числі носити військову форму та отримувати заробітну плату від Міністерства оборони України, суд розцінює як ухилення від виконання обов'язку із захисту України загалом.
Щодо посилань обвинуваченого на приписи Біблії яка нібито за будь - яких обставин забороняє йому виконувати будь - яку роботу військовослужбовця, у час, коли гине мирне населення, діти, жінки, люди, які не здатні себе захистити, суд вважає неспівмірними та такими, що є надмірним формалізмом та буквалізмом, який не має нічого спільного з живими людьми, а намагання обвинуваченого скористатися правом держави, яка сама опинилась під загрозою знищення та потребує захисту, - цинічними. Більше того, суд наголошує, що перед обвинуваченим не стояв вибір взяти до рук зброю, чи ні, ОСОБА_4 повністю відмежував себе від будь - якої діяльності у складі Збройних Сил України, не розглядаючи жодних можливих компромісних варіантів для себе, та незважаючи на те, що сама релігійна організація не закликає нікого щодо тих чи інших дій, оскільки, як зазначив свідок ОСОБА_10 , це є сумлінням та особистим рішенням кожного.
Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ у своїй практиці дійсно сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби за релігійними переконаннями, які є щирі, глибокі та послідовності, є важливою, та поширення встановлених ст. 9 ЄКПЛ гарантій на такі випадки, однак, посилання сторони захисту на численні рішення ЄСПЛ суд вважає незастосовними до виниклих правовідносин, оскільки жодна з країн Європейського Союзу не зазнавала такого широкомасштабного агресивного нападу на свою державу з метою повного її знищення, як зазнала держава Україна, а тому жодне з цих рішень не окреслює бодай подібної ситуації.
Не приймається судом до уваги також посилання сторони захисту на висновки Верховного Суду, які містяться у постановах №344/12021/22 від 02.05.2024 та №601/2491/22 від 13.06.2024, оскільки Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду 27.10.2025 у справі №573/838/24 виснувала, що релігійні переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, а дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
V. Мотиви суду при призначенні покарання
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має базову середню освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, в побуті доброзичливий, чуйний, підтримує добрі стосунки як у сім'ї, так і в спілкуванні з сусідами, офіційно ніде не працює, однак на обліку як безробітний не перебуває, раніше не судимий.
Також, суд враховує досудову доповідь, складену за дорученням суду Житомирським районним сектором № 10 філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, відповідно до якої ймовірність вчинення повторно ОСОБА_4 кримінального правопорушення оцінюється як середнє, однак виправлення останнього можливе без позбавлення або обмеження волі.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним нетяжким злочином, відсутність пом'якшуючих чи обтяжуючої покарання обставини, дані про особу винуватого, викладені вище, а також те, що злочин ним вчинено вперше у зв'язку з чим призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ст. 336 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Встановлені судом обставини в їх сукупності, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , досудова доповідь, відповідно до якої виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину і ступінь небезпечності ОСОБА_4 для суспільства, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення його від призначеного покарання із випробуванням.
Відтак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливим є застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Разом з тим, серед обов'язків, які необхідно покласти на обвинуваченого, суд вважає доцільним застосувати пункт 6 ч. 3 ст. 76 КК, який буде полягати у перегляді кінофільму американського актора і режисера ОСОБА_17 », знятий 2016 року, заснований на реальних подіях часів Другої світової війни.
Застосовуючи зазначений вид покарання, суд вважає таку його форму найбільш етично і морально вдалою для розуміння обвинуваченим можливої користі людини з непохитними релігійними переконаннями для військових формувань з метою захисту своєї країни, що могло б узгоджуватись з біблійними приписами.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70, 75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю у 2 (два) роки, якщо він протягом вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 6 ч. 3 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, а саме переглянути художній фільм американського актора і режисера ОСОБА_17 », знятий 2016 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_18