Справа № 287/2305/25
3/287/3028/25
19 листопада 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовий квиток серії НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №465533 від 16.09.2025 року вбачається, що 16.09.2025 року, о 16 год. 15 хв., за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , перебуваючи в нетверезому стані вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського, висловлювався нецензурною лайкою на адресу поліцейських, намагався уникнути від відповідальності шляхом втечі з місця, на прохання припинити правопорушення не реагував.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, коли кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Незважаючи на виклики суду, ОСОБА_1 станом судового провадження не цікавився, в судове засідання не з'явився.
Отже, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а особа може бути піддана заходам адміністративного впливу лише на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 254 КУпАП саме у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою посадовою особою фіксуються обставини порушення, що фактично формулюють обвинувачення, у межах якого й здійснюється подальший розгляд справи.
Як вбачається зі змісту ст. 279 КУпАП судовий розгляд справи розпочинається з оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, і лише після цього досліджуються докази та заслуховуються пояснення. Така послідовність відповідає загальному принципу процесуальної визначеності обвинувачення.
Отже, суд не наділений повноваженнями змінювати фабулу адміністративного правопорушення, викладену в протоколі, або доповнювати її іншими фактичними обставинами. Повноваження суду обмежуються оцінкою доведеності саме тих діянь, які вказані у протоколі, без розширення предмета доказування за межі сформованого обвинувачення. Самостійне уточнення чи зміна фабули протоколу суперечило б принципу розподілу процесуальних функцій та праву особи на захист.
Цей підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Mattoccia v. Italy (2000), Суд наголосив, що зміна обвинувачення або доведення вини особи на підставі обставин, з якими вона не була ознайомлена та не могла належно підготувати захист, порушує право на справедливий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції. Подібну позицію викладено і в рішенні у справі Pelissier and Sassi v. France (1999).
Отже, дотримання судом меж фабули, викладеної у протоколі, є не лише процесуальним обов'язком, визначеним КУпАП, але й гарантією реалізації права особи на справедливий і неупереджений розгляд справи.
Згідно з положеннями ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, який перебуває при виконанні службових обов'язків, а також у разі вчинення аналогічних дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції й ускладнює виконання представниками влади їхніх завдань з охорони суспільного порядку та забезпечення громадської безпеки.
Це правопорушення полягає у свідомій відмові підкорятися законним розпорядженням чи вимогам працівника поліції, яка може виявлятися: у наполегливій, неодноразово повтореній відмові виконати вимогу; у зухвалій формі дій, що свідчать про явну зневагу до органів та осіб, відповідальних за охорону громадського порядку. Форма відмови може бути словесною, проявлятися через жести, демонстративну мовчанку тощо.
Виходячи з диспозиції цієї статті, для наявності в діях особи складу вказаного правопорушення необхідна сукупність таких обов'язкових елементів, як: перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків; законність висунутого розпорядження або вимоги; злісна непокора (неодноразовість вимоги, відмова у зухвалій формі тощо).
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою вважається відмова від виконання неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції (поліції) при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до цих осіб.
Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції та в чому конкретно полягає злісність непокори.
З аналізу протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №465533 від 16.09.2025 року вбачається, що особі ставиться у вину «злісна непокора законній вимозі працівника поліції», яка, на думку уповноваженої особи, виразилася у вживанні нецензурної лексики на адресу поліцейських.
Разом з тим, у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягала законна вимога, висунута працівником поліції до особи, чи була вона сформульована чітко і зрозуміло, чи мала місце її неодноразовість, а також як саме особа висловила відмову її виконувати. Відсутні також посилання на те, які саме службові обов'язки поліції були порушені або ускладнені внаслідок такої поведінки.
Наявна у протоколі оцінка поведінки особи є загальною і не охоплює об'єктивних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. З огляду на це, протокол не може бути визнаний достатнім для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість ухвалення постанови про притягнення особи до відповідальності.
Крім того, дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення документи, суд встановив, що жоден із наданих документів також не містить конкретної інформації про те, які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції до ОСОБА_1 , у чому саме полягала його злісна непокора, чи була вона повторною, зухвалою або демонстративною, а також яким чином така поведінка перешкоджала виконанню службових обов'язків поліцейськими.
Зокрема, у рапорті працівника поліції ОСОБА_2 не міститься конкретизації змісту законних вимог, а наведені формулювання мають загальний оціночний характер.
При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а).
Також, доданий до матеріалів справи диск з відеозаписом події стосується складання відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за порушення Правил дорожнього руху. Оглянутий під час розгляду справи відеозапис, не містить даних, які б беззаперечно доводили наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
У сукупності наведені обставини не дозволяють суду дійти переконливого висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Всі сумніви при оцінці доказів, згідно з принципом in dubio pro reo та вимогами ст. 7 КУпАП, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд наголошує, що розгляд справи здійснюється в межах фактичних обставин, викладених у протоколі. Суд не наділений повноваженнями змінювати фабулу правопорушення чи доповнювати її доводами сторони обвинувачення. Це узгоджується з принципом рівності сторін та змагальності процесу.
Протокол про адміністративне правопорушення виконує функцію обвинувачення, і саме його зміст, у поєднанні з іншими допустимими доказами, має забезпечити підтвердження вини особи у вчиненні правопорушення.
З огляду на викладене, матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП. Обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви тлумачаться на користь особи.
Такий підхід узгоджується із сталою судовою практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доказування має ґрунтуватися на сукупності ознак або неспростовних презумпцій, що є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими між собою. Якщо такі ознаки відсутні, винуватість особи не може бути визнана доведеною поза розумним сумнівом (п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).
Згідно з позицією ЄСПЛ, «розумний сумнів» - це сумнів, що ґрунтується на конкретних обставинах і здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих доказів або їх відсутності, та є таким, що змусив би розсудливу особу утриматися від ухвалення рішення у важливому для неї питанні.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, якщо суд встановив, що в діях особи, щодо якої складено протокол, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, дані, що містяться у протоколі серії ВАД № 465533 від 16.09.2025 року, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а отже, існують підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Разом з тим, під час розгляду вказаної справи судом, встановлені обставини, які ймовірно можуть свідчити про перевищення своїх службових повноважень інспектором СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Садовніковим В.В. під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та є підставою для звернення до керівництва відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області з метою вжиття відповідних заходів реагування та запобігання виникнення подібних ситуацій у майбутньому.
Відповідно до ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Ст. 19 вказаного Закону визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
У ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
На диску з відеозаписом події зафіксовано процедуру складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху. З вказаного диску вбачається, що на місці події, крім ОСОБА_1 , перебувала також особа жіночої статі, яка з її слів є матір'ю ОСОБА_1 та особа чоловічої статті, яка за зовнішніми ознаками є особою похилого віку. На відеофайлі під назвою «export-apov.mp4» у проміжку часу з 01 хв. 10 сек. по 02 хв. 30 сек. відображено, як працівники поліції помістили ОСОБА_1 до салону службового автомобіля працівників поліції з метою доставлення до відділення поліції, на що особа жіночої статті повідомила, що вона має намір проїхати разом з сином. Проте, інспектор СРПП ОСОБА_2 почав висловлювати свої заперечення, застосував фізичну силу спочатку до особи чоловічої статті, яка як зазначено вище за зовнішніми ознаками є особою похилого віку, вдаривши його ногою, а потім намагався силою випхати із автомобіля особу жіночої статті, яка є матір'ю ОСОБА_1 . При цьому, поліцейський хапав її за одяг та намагаючись витягнути з салону автомобіля «тягнув» руками за шию та голову. Жінка почала кричати та повідомляла інспектору, що вона нещодавно «перенесла інсульт», проте поліцейський не реагував. У подальшому учасники події направилися до відділення поліції.
Вид та інтенсивність застосованої поліцейським фізичної сили вочевидь є неспівмірною із характером правопорушення та індивідуальними особливостями осіб, які не чинили опору останнім, не виявляли загрози особистій безпеці працівників поліції та іншим громадянам та є особами похилого віку.
При цьому, інспектор поліції який перебував у наряді з поліцейським СРПП відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області на вказані події жодним чином не відреагував.
Вищезазначені дії поліцейських є неприпустимими та такими, що підривають авторитет працівників патрульної поліції, а також не можуть залишатись поза увагою.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що виявлені обставини не можуть залишатися без реагування, суддя вважає за необхідне інформувати начальника відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про обставини викладені у постанові, для відповідного реагування та прийняття процесуальних рішень в межах своєї компетенції.
Керуючись ст. 7, 9, 185, п. 1 ст. 247, ст. 251, 252, 256, 260, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Обставини, викладені у постанові, довести до відома начальника відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області для вжиття заходів реагування в межах повноважень з метою недопущення в подальшому зазначених порушень норм законодавства, усунення подібних порушень в майбутньому.
Про розгляд постанови повідомити Олевський районний суд Житомирської області впродовж місяця з дня отримання копії даної постанови та роз'яснити, що залишення посадовою особою без розгляду постанови суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на постанову суду тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену ст.185-6 КУпАП.
Копію постанови направити начальнику відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар