Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3210/24
Провадження № 2/935/1164/24
Іменем України
18 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді - Рибнікова М.М.
зі секретарем - Бондаренко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач звернувся до суду з позовом до Старосілецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належний ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок та земельну ділянку, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
У зв'язку з цим, просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що по АДРЕСА_2 .
В судове засідання позивач, подано заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.
Відповідач - Старосілецька сільська рада в судове засідання свого представника не направили, подано заяву відповідно до якої просили здійснювати розгляд справи у відсутність їх представника, не заперечують щодо задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті справи сторін, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
За ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 рахується житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно виписки з погосподарської книги № 6 за 2016- 2024 роки, і вказана обставина підтверджується випискою із погосподарської книги, видано виконавчим комітетом Старосілецькою сільською радою № 11 від 07.02.2024.
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 22.11.2016, характеристики на будинок, встановлено, що житловий будинок 1967 року побудови.
Відповідно до довідки про наявність (відсутність) зареєстрованого майна № 640 КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради вбачається, що згідно наявних даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 180 станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, не зареєстровано.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті за цією адресою ніхто не був зареєстрований і не проживав, що підтверджується матеріалами справи а саме довідкою за № 10 від 28.01.2025 видана старостою Старосілецької сільської ради Р.Ю.Грищенко.
Відповідно до архівної довідки від 21.02.2024 №66/1 у протоколах засідань виконавчого комітету Гуменницької сільської Ради народних депутатів Коростишівського району Житомирської області за 1993-1994 роки рішень про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) не виявлено.
ОСОБА_2 , 1932 року народження на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що належні їй на праві особистої власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Гуменники а також земельна ділянка 0,58 га і все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме за законом право. Земельну частку (пай) земельний пай розміром 3,68 га сертифікат ЖТ №0294386. Майновий сертифікат ЖИ-6 №106460 від 2.10.2001 заповідає ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи а саме копією заповіта від 02.11.2004.
Єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи а саме довідкою від 08.02.2024 за №4/02-14 видана приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Самойленко А.Г. та копією спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .
Згідно з постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину № 41/02-31 від 22.10.2024 року, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Самойленко А.Г. постановив, відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначені житловий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, у відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Зважаючи на вимоги ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст. 1221 ЦК України).
Згідно ч.ч.1,2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства яке діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999р. № 12/5-126 роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05.08.1992р., при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку, що складається БТІ.
Тобто громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992р., могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.
Беручи до уваги зазначені нормативно правові акти, ВССУ у вищезгаданому листі № 24-753/0/4-13 робить висновок, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності, в порядку спадкування, на спірні будинки, збудовані до 05.08.92р., на які спадкоємець не отримав правовстановлюючі документи.
Таким чином по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Враховуючи вищезазначені норми Закону, беручи до уваги те, що спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 побудований до 05.08.1992 року, та відповідно до даних, які містяться в матеріалах справи, належав померлій ОСОБА_2 , за наявності на такий будинок відповідної технічної документації БТІ, суд вважає за можливе, за наявності відповідних доказів, визнати право власності, в порядку спадкування, на такий будинок, на який спадкодавець не отримав правовстановлюючі документи.
Прийняття в експлуатацію таких будівель на час побудови житлового будинку не вимагалось, а записи в погосподарських книгах визнавалися як такі, що підтверджують право власності особи на майно.
При цьому, позивач, будучи спадкоємцем за законом, спадщину прийняв, однак позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок.
Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості оформити спадкові права на вказаний житловий будинок, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, а також в межах заявлених позовних вимог до даного відповідача, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що знайшов своє обґрунтування в ході судового розгляду.
В частині позовних вимог, щодо визнання права власності на земельну ділянку за адресо. АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.( ст.1218 ЦК України ) . Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України ,право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. При цьому Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рішенні від 18,03.2019 року по справі №342/1048/17 викладено такий правовий висновок : «Умовою для переходу у спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцями зазначеного права у встановленому законом порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцям на час відкриття спадщини.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.» Пунктом в ) ч.1 ст.81 Земельного Кодексу України визначено ,що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Доказів, що ОСОБА_2 за життя набула права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 не надано, клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено, а тому в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 13, 19,35,200, 258,259,263-265,2268,271- 273,354,355 , ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 392, 1222, 1223, 1268, 1269 ЦК України, суд,-
Позов - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено: 18.11.2025 р.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідачі: Старосілецька сільська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 20А, село Старосільці, Житомирського району, Житомирської області, ЄДРПОУ: 04348705.
Суддя М.М. Рибнікова