Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/1751/25
Справа № 279/3860/25
18 листопада 2025 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Ковальчук Х.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/3860/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 15 вересня 2007 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрованим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, актовий запис №378. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 грудня 2024 року по справі №279/3864/24, їх шлюб було розірвано. 01.11.2022 року, їй ОСОБА_1 відповідно до Довідки МСЕК встановлено з 01.11.2022 року третю групу інвалідності. 27.12.2022 року відповідно до Довідки МСЕК, встановлено з 27.12.2022 року третю групу інвалідності. 17.06.2025 року відповідно до Витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, п.17.1.6 їй було продовжено третю групу інвалідності до 01.07.2026 року. Станом на сьогоднішній день вона ніде не працює. Інших доходів, не має. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, так як є особою працездатного віку. Матеріальну допомогу на її утримання відповідач відмовляється надавати. З врахуванням того, що відповідач відповідно до судового Наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області по справі №279/127/25 сплачує аліменти на утримання їх спільної дитини в розмірі 1/4 від всіх видів доходу, вважає за можливе призначити їй аліменти в розмірі 1/6 частки від доходів відповідача.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками отримав 19.08.2025 року), подав відзив на позов, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Посилаючись на подоження статтей 75,77,79,80,82 СК України, правову позицію Верховний суду у справі №6-3066цс15, постанова від 13.04.2016 року, зазначив, що за положеннями ч.2 ст.75 СК України право та утримання аліменти мас той із подружжя, який потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (ст.76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Тож право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Позивачкою не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення аліментів на своє утримання. Зокрема, на підтвердження того, що він має реальну можливість надавати матеріальну допомогу. Відсутня обов'язкова умова для виникнення обов'язку з його боку - можливість надавати утримання. На сьогоднішній день він не може знайти роботу та немає жодного джерела доходу, тож його фінансова спроможність не дозволяє йому утримувати не лише дитину, а й позивачку, що підтверджується формою ОК-5 та довідкою про відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (копії додає до відзиву).
Щодо викладеної позиції позивачки з приводу того, що він має працездатний вік, може працювати, то вказане твердження наводиться виключно з їх слів.
Окрім того, позивачка не надала доказів, які б підтверджували її непрацездатність або інші обставини, що об'єктивно перешкоджають їй працювати та самостійно забезпечувати власні потреби. Посилання позивачки на необхідність у фінансовій допомозі, не можуть самі по собі безумовно свідчити про її непрацездатність чи потребу в утриманні з огляду на те, що чинне законодавство не звільняє осіб, які мають групу інвалідності і отримують пенсійні виплати, від обов'язку доведення необхідності в отриманні матеріальної допомоги у формі аліментів.
Потреба позивачки у матеріальній допомозі будь-якими доказами не підтверджується. Відсутність будь-яких документів, що підтверджують її незадовільний матеріальний стан, чи стан здоров'я, чи неможливість працевлаштування, чи інші виняткові обставини, які б виправдовували звернення за утриманням.
Сам факт непрацездатності позивача не може автоматично створювати обов'язок щодо сплати аліментів, якщо інший з подружжя об'єктивно не має матеріальної можливості це робити (правова позиція КЦС ВС у справі №759/6629/19).
Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідь на відзив позивачем не подано.
Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.12.2024 року у справі №279/3864/24 розірвано, мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.02.2025 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області по справі №279/127/25 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не меньше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.01.2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12-ААВ №587483, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12-ААГ №074208, витягу №90/25/987/В від 17.06.2025 з рішення експерної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 з 19.10.2021 року по 01.07.2026 року.
Відповідно до ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Згідно положень ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності, у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі №6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі №161/16931/16-ц).
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Посилання позивача про необхідність матеріальної допомоги, оскільки вона ніде не працює та інших доходів не має, а також можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, допустимими та належними доказами не підтверджено.
Суд враховує ті обставини, що сторони після розірвання шлюбу не підтримують сімейних відносин, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, судовим рішенням присуджено щомісячне стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної дитини.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення аліментів на своє утримання. Зокрема, на підтвердження того, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу. Відсутня обов'язкова умова для виникнення обов'язку з його боку - можливість надавати утримання. Відповідач не працює, джерела доходу немає. Позивач не надала підтверджень, що за станом здоров'я, незважаючи ан наявність інвалідності, вона є непрацездатною особою або інші обставини перешкоджають їй працювати, також не надано доказів у потребі матеріальної допомоги.
Разом із тим, суд зазначає, що сам факт наявності інвалідності ІІІ групи не є безумовною підставою для стягнення аліментів на утримання одного з подружжя після розірвання шлюбу. Відповідно до змісту статей 75, 76 Сімейного кодексу України, необхідною умовою для виникнення права на аліменти є не лише непрацездатність, а й наявність стану матеріальної потреби, тобто ситуації, коли особа не має достатніх засобів для існування, а інший з подружжя має реальну можливість надавати матеріальну допомогу.
При цьому позивачем не подано до суду жодних підтверджень наявності витрат на лікування, придбання медикаментів, які б свідчили про істотне погіршення її матеріального становища.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність потреби в матеріальній допомозі, а також реальної можливості відповідача сплачувати аліменти на її утримання.
Враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Судовий збір, від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.75,76 Сімейного кодексу України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 23.11.2007 року, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 від 17.11.1997 року, РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Волкова Н.Я.