Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/2222/25
Справа № 279/4961/25
11 листопада 2025 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Ковальчук Х.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/4961/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості зазначивши, що 02.07.2008 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір №11367119000, відповідно до укладеного кредитного договору позичальник отримав грошові кошти в іноземній валюті 23000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день видачі кредиту становило 111533 грн. 90 коп., з кінцевим терміном погашення до 02.07.2015 року. Між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" 13.02.2012 року було укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ "УкрСиббанк" відступив ТОВ "Кей-Колект" усі права за кредитним договором №11367119000. Тобто, ТОВ "Кей-Колект" набуло прав кредитора. У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості ТОВ "Кей-Колект" звернулось до суду щодо примусового стягнення заборгованості. Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2013 року справа №2-556/12 задоволено позов ТОВ "Кей-Колект". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект": - 249954 грн. 92 коп. боргу за кредитним договором; - 2499 грн. 55 коп. понесених судових витрат за оплату судового збору. На сьогоднішній день відповідачем рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 249 954,92 грн. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 157 962,68 грн ., з яких: - сума 3% річних, в розмірі 36753,65 грн.; - сума нарахованих інфляційних втрат, в розмірі 121209,03 грн. та суму сплаченого судового збору.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник позивача просила розглядати справу без участі представника, про що зазначила в поданій позовній заяві.
Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи (шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади), відзив на позов та інших заяв, клопотань не подав.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
02.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11367119000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 23000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 111533,90 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, зі сплатою 15% відсотків річних протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий цим договором у попередньому місяці. Також 02.07.2008 року між сторонами укладено договір іпотеки за вищезазначеним договором.
13.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" з іншої укладено договір факторингу, згідно умов якого ТОВ "Кей-Колект", що виступило як фактор, зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ "УкрСиббанк" - клієнт.
Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.02.2013 року по справі №2-556/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" 249954 грн. 92 коп.; 2499 грн. 55 коп. понесених судових витрат за оплату судового збору.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" вих. №31/07/2025/736050 від 31.07.2025 року на момент виготовлення даної довідки ОСОБА_1 не було погашено заборгованість за вище вказаним рішенням, та наявний залишок заборгованості станом на 31.07.2025 року становить 249954,92 гривень.
Загальна сума 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму простроченого зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором згідно прийнятого заочного рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.02.2013 року по справі №2-556/12 складає 157962,68 грн., з яких 36753,65 грн - сума 3% річних та 121209,03 грн - сума нарахованих інфляційних втрат.
Відповідач розрахунок позивача про нарахування вказаних витрат не оспорив.
Предметом позову у даній справі є стягнення боргу на підставі ст.625 ЦК України, а саме 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду.
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
За змістом положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З прийняттям Коростенським міськрайонним судом Житомирської області заочного рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №204/3530/17 (провадження №61-10592св20), від 17.02.2021 року у справі №303/7132/18 (провадження №61-8487св20).
З 17 березня 2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вимоги позивача про застосування ст.625 ЦК України заявлені за період, який не стосується періоду дії в країні воєнного стану.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає суду підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у аналогічній цивільній справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) зробила такий правовий висновок: «Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення».
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому суд вважає, що по заявлених вимогах строк позовної давності позивачем пропущено не було, зважаючи на положення п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків, визначених ст.257, 258 ЦК України, під час дії карантину, який було встановлено постановою КМ України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено послідуючими постановами КМА України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року.
У постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив, що автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягненню на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.509, 525-526, 530, 610-611, 625, 631 ЦК України
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" суму заборгованості в розмірі 157962 (сто п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 68 копійок, з яких 36753 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 65 копійок сума 3% річних, 121209 (сто двадцять одна тисяча двісті дев'ять) гривень 03 копійки сума нарахованих інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект", місце знаходження: 01103, м.Київ, вул.Менделєєва, буд.12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 37825968.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 12.02.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Волкова Н.Я.