Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/3707/25
Провадження № 2/279/1691/25
21.11.2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Пацко О.О.
при секретарі Селюк К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради, треті особи: Відділ №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, приватний нотаріус Кравець Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Зіневич Сергій Олександрович, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 1822380600:05:000:0589, площею 0.6599 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться у Житомирській області Коростенського району Бехівської сільської ради та з обов'язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Коростенської міської ради внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1822380600:05:000:0589, площею 0.6599 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у Житомирській області Коростенського району Бехівської сільської ради.
В підтвердження своїх вимог посилається на те, що, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із майна, що було розподілено за договором поділу майна від 28.01.2025 між позивачем, дружиною померлого та донькою померлого ОСОБА_4 . У власність дружини, серед іншого майна переходить земельна ділянка площею 0,66 га, кадастровий номер 1822380600:07:000:0589 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у Житомирській області Коростенського району Бехівської сільської ради. При зверненні до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що за документами спадкової справи №11/2024 встановлено, що у Свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Зіневич Сергієм Олександровичем від 17 липня 2013 року за реєстровим номером 986 на ім'я померлого ОСОБА_3 , та у витязі з Державного земельного кадастру на вищезазначену земельну ділянку від 25.07.2024 року № НВ-9944613812024, створеного за допомогою програмного забезпечення, містяться розбіжності в площі земельної ділянки та описі меж земельної ділянки
Тому, з метою захисту своїх законних прав та інтересів на реєстрацію свого нерухомого майна позивачка звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка підтвердила обставини викладені в позовній заяві з посиланням на додатково долучені до проведення судового засідання докази, просила задовольнити позовні вимоги з урахуванням її заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача Коростенської міської ради подала відзив на позов в якому просить відмовити з задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивачка у позовній заяві не навела жодних аргументів, не надала жодних доказів, що її право власності на земельну ділянку оспорюються, не визнається іншими особами, або не підтверджене відповідними доказами.
Представник третьої особи головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи приватний нотаріус Кравець Н.В., ОСОБА_5 надіслали заяви в яких просять проводити судові засідання без їх участі при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засідання проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд прийшов до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , а.с.15).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із майна, що було розподілене за Договором про поділ спадкового майна від 28 січня 2025 року , між позивачем - дружиною померлого ОСОБА_1 та донькою померлого ОСОБА_4 (а.с.17-19).
В порядку спадкування, та з урахуванням домовленостей за Договором про поділ спадкового майна, у власність позивача -,серед іншого майна переходить земельна ділянка площею 0,66 га, кадастровий номер 1822380600:07:000:0039, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростенській район, Бехівська сільська рада за цільовим використанням призначена для товарного сільськогосподарського виробництва.
15 травня 2025 року приватним нотаріусом Кравець Н.В. було винесено - постанову «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» № 28/02-31, згідно якої позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,66 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростенській район, Бехівська сільська рада, кадастровий номер 1822380600:07:000:0039, яка належала ОСОБА_3 (а.с.20-21).
Відмова обґрунтовується наступним: за документами спадкової справи №11/2024 встановлено, що у Свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Зіневич Сергієм Олександровичем від 17 липня 2013 року за реєстровим номером 986 на ім'я померлого ОСОБА_3 , та у витязі з Державного земельного кадастру на вищезазначену земельну ділянку від 25.07.2024 року № НВ-9944613812024 , створеного за допомогою програмного забезпечення, містяться розбіжності, а саме: Площа земельної ділянки відповідно до правовстановлюючого документа (свідоцтво про право на спадщину) становить 0,66 га. , а у витязі з ДЗК площа земельної ділянки становить 2,9594 га;
Опис меж відповідно до правовстановлюючого документа (свідоцтво про право на спадщину :
Від А до Б - землі ОСОБА_6 ;
Від Б до В - землі Бехівської сільської ради;
Від В до Г - землі ОСОБА_7 ;
Від Г до А - землі ОСОБА_8 .
Опис меж відповідно до Витягу з ДЗК :
Від А до ОСОБА_9 ;
Від ОСОБА_10 ;
Від В до Г -Бехівська сільська рада;
Від ОСОБА_11 ;
Від Д до Е - Бехівська сільська рада;
Від Е до ОСОБА_12 .
Тож за кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 підтягує іншу земельну ділянку, яка відрізняється за площею, суміжними землевласниками та конфігурацією. Фактично з бази Державного земельного кадастру за померлим ОСОБА_3 підтягується чужа земельна ділянка.
В ході розгляду документів з'ясовано, що ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 успадкував 17 липня 2013 року за заповітом від ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про смерть - додаток 12). Померлій ОСОБА_13 дана земельна ділянка з кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 площею 0,66 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростенській район, Бехівська сільська належала на праві власності, згідно розпорядження голови Коростенської райдержадміністрації від 20 лютого 2004 року № 53 про що зазначено в Державному акті про право власності на земельну ділянку Серія ЖТ №079227 від 13 жовтня 2004 року, виданим Коростенською районною державною адміністрацією, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010421000075 (а.с.22, 37).
Однак, як з'ясувалося в Державному земельному кадастрі дана земельна ділянка такою ж площею, місцем розташуванням і цільовим призначенням належала ОСОБА_13 з кадастровим номер 1822380600:05:000:0039 (а.с.38)
Отже, виявилося що при видачі державного акту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 площею 0,66 га ОСОБА_13 в акті була допущена технічна помилка: в кадастровому номері замість зони 05 вказано зону 07.
При оформленні спадщини ОСОБА_3 , нотаріусом Зіневичем Сергієм Олександрович Коростенського районного нотаріального округу дана помилка не була врахована та своєчасно не виправлена, що потягло за собою такі негативні наслідки. Як з'ясувалося такий же кадастровий номер 1822380600:07:000:0039 було присвоєно земельній ділянці площею 2, 96 га згідно акту про право власності на 4 земельну ділянку за реєстраційним номером 010421000269 від 20 жовтня 2004 року, виданого ОСОБА_14 ОСОБА_14 є померлою, а її спадкоємицею являється ОСОБА_2 .
Для врегулювання даного питання: виправлення помилки і приведення документів у відповідність до норм чинного законодавства, позивач ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Коростенської міської ради 06 травня 2025 року з повідомленням № ЗВ- 1800483242025 про виявлення та виправлення відповідної помилки. У відповідь на дане повідомлення, за результатами проведення перевірки Сектором ведення державного земельного кадастру Відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до п.157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, згідно до Протоколу № 10341403 від 07 травня 2025 року внесені зміни і земельній ділянці з кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 площею 0.6599 присвоєно кадастровий номер 1822380600:05:000:0589 (а.с.45).
Відповідні відомості внесені в Державний земельний кадастр, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800760842025 від 07 травня 2025 року (а.с.47-57).
На сьогодні земельна ділянка з кадастровим номером 1822380600:05:000:0589 площею 0.6599 числиться за померлою ОСОБА_13 .
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини и не припинилися внаслідок його смерті. .
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За такого, вищевказане майно вважається таким, що ввійшло до складу спадщини.
Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій, в тому числі для видачі свідоцтва про право на спадщину, документи, якщо вони не відповідають вимогам закону
Отже, в разі відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вирішення питання про спадкування підлягають розгляду судом.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.
Пунктом 23постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності зст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 10 роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який успадкував спірну земельну ділянку за заповітом після смерті ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом 9 а.с.22)
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено, у зв'язку з помилкою у кадастровому номері земельної ділянки, при внесенні до ДЗК. Так, у державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому на ім'я спадкодавця, кадастровий номер земельної ділянки та кадастровий номер цієї ж спадкової земельної ділянки не співпадають.
Хоч, сектором ведення державного земельного кадастру Відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до п.157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, згідно до Протоколу № 10341403 від 07 травня 2025 року внесені зміни і земельній ділянці з кадастровим номером 1822380600:07:000:0039 площею 0.6599 присвоєно кадастровий номер 1822380600:05:000:0589, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права, оскільки право власності на земельну ділянку рахується ще за померлою ОСОБА_13 . Вказана неможливість позивачкої реєстрація земельних ділянок підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданими приватним нотаріусом Кравець Н.В., за №28/02-31 від 15.05.2025 року та за №54/02-31 від 18.09.2025 року.
Згідно приписів ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наданих позивачем доказів, досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку з кадастровим номер 1822380600:05:000:0589, площею 0.6599 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться у Житомирській області Коростенського району Бехівської сільської ради.
Таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Вимога позивача зобов'язати державного реєстратора внести відомості до реєстру задоволенню не підлягає, оскільки визнання права власності ( рішенням суду) є законною підставою для внесення цих відомостей, а не вимогою до реєстратора виконати цю дію без такої підстави.
Судові витрати , суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1225, 1226, 1268 ЦК України, ст. ст. 81, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-83, 247, 259, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 1822380600:05:000:0589, площею 0.6599 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться у Житомирській області Коростенського району Бехівської сільської ради.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.О.Пацко