Справа № 296/10161/25
2/296/3766/25
"20" листопада 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді - Пилипюк Л. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
09 вересня 2025 року представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Незамай А. Д. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 23 лютого 2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10194231 (далі по тексу рішення - Кредитний договір), який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 16 липня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 11 100 гривень, з яких 10 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1 100 гривень - заборгованість за комісією.
Представник позивача зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. Тому, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним договором у розмірі 11 100 гривень.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 11 100 гривень, з яких 10 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1 100 гривень - заборгованість за комісією. Також позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 гривень.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
13 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача Махновського А. А. надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що кредитний договір не містить відомостей про платіжну картку, на яку відповідач просить здійснити переказ кредитних коштів. Договір про споживчий кредит № 101948231 від 23 лютого 2022 року підписаний електронний підписом (одноразовим ідентифікатором), однак додатки до цього договору (графік платежів та паспорт споживчого кредиту) підпису позичальника не містять. Позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів щодо укладеного кредитного договору № 101948231 від 23 лютого 2022 року. Також в справі відсутні докази фактичного користування кредитними коштами (виписка по рахунку). На підставі наведеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
15 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. На спростування аргументів відзиву представник позивача зазначає, що укладення Кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора ТзОВ «Мілоан». Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. При заповненні форм заявки позичальнику необхідно внести всі обов'язкові дані, включаючи прізвище, ім'я та по-батькові, ідентифікаційний код, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на сайті первісного кредитора і формує особистий кабінет клієнта. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Щодо аргументів відзиву про перерахування кредитних коштів відповідачу, то ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не має змоги надати виписку по рахунку, що належить відповідачу, оскільки така інформація містить банківську таємницю. Натомість відповідач як власник карткового рахунку може отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту отримання кредиту.
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексу рішення - ЦПК України) при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що 23 лютого 2022 року між ТзОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 101948231 (Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору, та виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Основні умови Кредитного договору:
-сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 гривень (п. 1.2 Кредитного договору);
-кредит надається загальним строком на 86 днів з 23 лютого 2022 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3 Кредитного договору);
-пільговий період складає 26 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 21 березня 2022 року (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1 Кредитного договору);
-поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду закінчується 20 травня 2022 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2 Кредитного договору);
-позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 21 березня 2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20 травня 2022 року (дата останнього строку кредитування) (п. 1.4 Договору);
-загальні витрати позичальника за пільговий період складають 4 350 гривень в грошовому виразі та 15,821 відсотків річних у процентному значені (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 34 350,00 гривень в грошовому виразі та 1458,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування) (п. 1.5 Кредитного договору);
-комісія за надання кредиту: 1 100 гривень, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору);
-проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3 250,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду ( п. 1.5.2 Договору);
-проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 3 000,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду ( п. 1.5.3 Договору);
-кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 *82 ( п. 2.1 Договору).
16 липня 2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТзОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого:
-фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 Договору факторингу);
-перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору факторингу).
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року ТзОВ «Мілоан» віступило на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до відповідача Махновського в розмірі 11 100 гривень, з яких 10 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1 100 гривень - заборгованість за комісією.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд ураховує, що договір про надання споживчого кредиту № 101948231 від 23 лютого 2022 року підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, а тому такий договір укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
У силу положень ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час підписання Кредитного договору) передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Позивач на підтвердження заявлених вимог не надав належних доказів безготівкового перерахування суми кредиту відповідачу ОСОБА_1 . Наявна у справі копія платіжного доручення № 40363355 не містить обов'язкових реквізитів, зокрема, не містить печатки та ніким не підписана.
Крім того, суд ураховує, що таке платіжне доручення не містить даних повного номера платіжної картки, прізвища, ім'я та по батькові власника банківської картки. З урахуванням наведеного суд вважає, що наданий позивачем документ є неналежним доказом господарської операції, оскільки не може достовірно свідчити про її виконання.
Також суд ураховує, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості.
Досліджуючи надану позивачем «картку обліку виконання договору», суд вважає, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, підтвердження отримання кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Цей документ створений самим позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних бухгалтерських документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності та безспірності заборгованості. Додана до відповіді на відзив «відомість про щоденні нарахування та погашення» не підписана уповноваженим представником первісного кредитора.
Виписки з банківського рахунку позивач не надав, а тому суд вважає, що в справі відсутні належні та достовірні докази того, що відповідач дійсно отримав кредит, використовував кредитні кошти.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Саме виписка є первинним документом у спірних правовідносинах, про що вказується у Постанові Верховного суду у справі №200/5647/18 від 16 вересня 2020 року.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання первісним кредитором ТзОВ «Мілоан» умов Кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, оскільки належність вказаної банківської картки № НОМЕР_2 саме відповідачу ОСОБА_1 не підтверджена її видавником, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано.
Отже, з огляду на докази, які наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Разом з тим, позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд ураховує, що відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01 листопада 2023 року, справа № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для висновку про відмову в задоволенні позову. Висновок суду узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як верховенство права, справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .
Дата складення повного рішення - 20 листопада 2025 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК