Справа № 165/2474/25
Провадження № 2/165/789/25
13 листопада 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину
встановив:
11 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 14 лютого 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У цьому шлюбі, у них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з 2022 року проживає в Республіці Італія, дочка проживає із нею та перебуває на її утриманні. Вважає, що батьки зобов'язані приймати участь у житті та вихованні спільної дитини у рівній мірі. Зазначає, що малолітня ОСОБА_5 має вроджену ваду серця, захворювання очей, проходить постійні обстеження та лікування у різних медичних закладах та потребує витрат на діагностику та придбання лікарських препаратів. Дитина навчається у школі, відвідує розвиваючі гуртки, носить спеціальне ортопедичне взуття, оскільки має деформовані стопи. Також дочці рекомендовано лікувальну гімнастику та окулярну корекцію зору. Періодично, для стабілізації стану здоров'я, ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні та знаходиться під постійним наглядом лікаря-кардіолога. Стверджує, що працюючи за кордоном ОСОБА_3 має стабільний дохід та за офіційною інформацією отримав 19237 Євро (за курсом НБУ, станом на 10 лютого 2025 року, складає 827820 грн.) Також відповідач отримує щомісячну соціальну виплату на дитину в країні перебування у розмірі 200 Євро, яку витрачає на власні потреби. У власності відповідача є автомобіль, житлова квартира та земельна ділянка. Позивач зазначає, що в період з 01 січня 2025 року по 01 липня 2025 року вона понесла додаткові витрати на підтримання здоров'я та забезпечення особливих потреб дитини на загальну суму 114094,61 грн, які включали: придбання лікарських припаратів, окулярів, лікування зубів, медичні послуги, лабораторні дослідження. Зазначає, що відповідач нарівні з нею повинен нести витрати по утриманню дочки і оскільки її доходу недостатньо для забезпечення дитини усім необхідним, відповідач є працездатним, має стабільно високий дохід, тому просить суд стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 57047,30 грн., а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, наведених у ньому, просили його задоволити. Як на підставу позову позивач зазначила, що тривалий час консультується з лікарями національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", що у м. Києві та за їх направленнями проводить обстеження та аналізи. Також вказала на те, що вона немає рецептів на придбані ліки, однак медичні препарати купувала виключно за призначенням і у жодному разі не займається самолікуванням дочки, оскільки, як матір, не хоче зашкодити дитині. Масажі її дочці були рекомендовані, а окуляри вона придбала за призначенням та рецептом лікаря-офтальмолога. Стоматологічні послуги оплачувала на картковий рахунок, що їй надавався у клініці. Уроки англійської мови оплачує нерегулярно, за домовленістю з вчителем дочки, і такі виплати (їх періодичність) залежить від кількості занять, домашніх завдань, тощо.
Відповідач ОСОБА_3 просив відмовити у позові з підстав викладених у відзиві (а.с.131-135), та додаткових поясненнях (а.с.140-141). Вважає розмір додаткових витрат завищеним та таким, що не підтверджений належними та допустими доказами. Зазначає, що витрати, які понесла позивач частково покриваються аліментами, які він справно сплачує. Просив суд врахувати, що позивач перешкоджає йому спілкуватися з дочкою ОСОБА_5 , тому він позбавлений можливості контролювати та допомагати в її лікуванні. В жодному разі не ухиляється від обов'язку утримувати ОСОБА_5 та хоче брати активну участі у її вихованні, а тому 22 жовтня 2025 року подав заяву до ССД Нововолинського міськвиконкому щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Не заперечує щодо вивчення Соломією англійської мови, і сам неодноразово вказував на необхідніть отримання таких знань, однак вважає такі виплати завищеними та зазначає, що позивачем в місяць здійснено кілька проплат, що є незрозумілим.
Суд заслухавши пояснення позивача, її представника, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що з 14 лютого 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, і у цьому шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 21.09.2018 (а.с. 7).
Згідно з довідками територіальної громади від 25.09.2024 (а.с.6-8) малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, та згідно з долученою довідкою з перекладом з італійської на українську мову (а.с.21-26) підтверджується, що відповідач працює в Республіці Італія та має стабільний дохід.
Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що відповідачу ОСОБА_3 , на праві власності належить житлова квартира по АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 1,14га (а.с. 27-28).
Рішенням Нововолинського міського суду від 05 лютого 2025 року (набрало законної сили 10.03.2025) з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 січня 2025 року (а.с.9-11)
Ухвалюючи рішення у справі суд також бере до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 є здоровим, працездатним, має офіційний та стабільний дохід, у його власності перебуває нерухоме майно, доказів протилежного суду відповідач не надав, тому враховуючи, що обов'язок по утриманню дитини покладено на обох батьків в рівній мірі, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 повинен понести половину документально підтверджених додаткових витрат на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , та зазначає наступне.
Згідно з ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, до яких закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою сторін у справі і в матеріалах справи наявні виписка з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 №9047 (а.с.12), консультаційний висновок спеціаліста 24.10.2024 (а.с.14), консультаційний висновок спеціаліста від 23.10.2022 (а.с.15), консультаційний висновок спеціаліста від 04.02.2025 (а.с.16), довідки (а.с.17-20), що вказуть на наявні захворювання у дитини, а саме двостулковий аоральний клапан, деформацію стоп, зниження гостроти зору. Крім того, у 2025 році дитина хворіла з діагнозами ГРВІ, отит та бронхіт.
Виписками з лікувальних закладів, що надані відповідачем до відзиву (а.с. 142-154) також підтверджується, що дитина спостерігалася в різних медичних закладах Республіки Італія, зокрема у лікаря кардіолога та ЛОРа.
Вищеазначеними медичними документами підтверджується необхідність періодичного медичного обстеження та лікування дитини.
Крім того, позивач як на підставу позовних вимог зазначила, що дочка ОСОБА_5 навчається на курсах англійської мови та займається художньою гімнастикою.
Суд вважає, що наведені обставини є особливими і зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до спорту, вивчення іноземної мови), що потребує додаткових матеріальних витрат та обов'язку батьків їх нести в рівних частинах.
Позивачем долучено до матеріалів позову копії квитанцій та товарних чеків на підтвердження понесення нею додаткових витрат на утримання дочки, зокрема: надання медичних послуг, а саме проведення різного виду медичних обстежень, аналізів (а.с. 32-33, 36, 49, 59, 62,63,64, 72-73, 90-91, 93-94), стоматологічних послуг (а.с.82, 95, 97, 99, 106, 107, 109), масажу (а.с. 31, 77, 82, 86, 100, 103, 105), придбання окуляр для корекці зору ( а.с.66), які відповідач не спростовує як необхідні витрати, однак вважає їх розмір завищеними. При цьому суд, зауважує що позивачем такі витрати документально обгрунтовані, надана суду необхідна медична документація та квитанції, половину вартості яких вона просить стягнути з відповідача.
Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину, відповідачем суду надано не було.
Твердження відповідача ОСОБА_3 щодо чинення йому перешкод в участі у вихованні дитини, не спростовують його обов'язку в утриманні дитини та ніякого доказового значення у цій справі немають.
Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані трати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Тобто, факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений.
Разом з тим, аналізуючи надані позивачем документи на підтвердження понесення позивачем ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини, суд вважає недоведеним те, що витрати на придбання лікарських препаратів понесені позивачем ціленаправлено на лікування дитини. Долучені квитанції без призначення (рецептів) лікарів, з огляду на встановлені обставини та обгрунтовані заперечення сторони відповідача, судом не можуть бути взяті до уваги.
Також суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 половини додаткових витрат, які зазначені позивачем в коментарях квитанцій як "на оплату літнього табору", "оплату гірудотерапії", "купальника", "спортивного інвентарю", "аксесуарів на гурток з гімнастики", "оплату гімнастики", оскільки такі проведені позивачем на різні рахунки фізичних осіб (одна лише оплата гімнастики здійснювалася на кілька різних рахунків фізичних осіб в один місяць) та без належних доказів належності цих рахунків надавачам таких послуг. Суд, за вказаних обставин, вважає такі докази недопутими в розумінні ст.76 ЦПК України.
Однак витрати позивача з зазначенням платежу "плата за вивчення англійської мови в "Індіго" за ОСОБА_4 " (а.с.35, 41, 48, 51, 55, 60, 65, 67, 70, 71, 74, 75, 78, 81, 96) на суму 16320 грн. (половина з яких становить 8160 грн), які платником - ОСОБА_1 переведені через інтернет банкінг одержувачу ФОП ОСОБА_6 , що згідно з отриманою судом інформації є надавачем таких послуг, обгрунтовані, а тому враховуються судом при визначені загальної суми витрат.
При цьому, суд вважає надуманим твердження відповідача щодо безпідставності здійснення оплат декілька разів на місяць, однак враховує, що ОСОБА_3 наполягав на необхідності вивчення дочкою іноземної мови, що підтвердив у судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та визначає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 разово 27516 грн додаткових витрат на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить половину вартості задоволених до стягнення витрат, понесених позивачем на утримання дитини, що викликані особливими обставинами.
Також, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 581,38 грн.
Приписами ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Як підтверджується матеріалами справи, правову допомогу у даній справі, на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 10 липня 2025 року, позивачу надавав адвокат Бондарук О.О. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №134 від 04.12.2020 (а.с.118-120).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано акт виконаних робіт (до договору про надання правової допомоги від 10.07.2025) на загальну суму 3000 гривень, а тому суд бере зазначені витрати до уваги та стягує з відповідача в користь позивача 1440 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для не розгляду у встановлений ЦПК України строк відповідної заяви про стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення шляхом ухвалення додаткового рішення.
У справі, що розглядається, ні позивачем, ні її представником ОСОБА_2 не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., а тому суд відмовляє у цій частині вимог позивача. Також, приймаючи дане рішення, суд враховує, що у позовній заяві позивачем зазначається про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи буде становити 3000 грн. (а.с.2 зворот).
Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.185, ст.199 Сімейного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 27516 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн.додаткових витрат на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1440(одна тисяча чотириста сорок) грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу адвоката.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 38 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін у справі:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 19 листопада 2025 року.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк