Справа № 161/17180/25
Провадження № 2/161/5613/25
10 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» Руденко К.В. звернувся в суд з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 12553 від 23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 5000 гривень, строком на 365 днів (до 23.05.2025 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Універсал банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних). Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 352561 направлявся відповідачу 23.05.2024 року о 13:17:20 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 23.05.2024 року о 13:17:27 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 352561 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, після чого кредитні кошти були відправлені відповідачу 23.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Універсал Банк".
Заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена та станом на 12.08.2025 року становить: 32 375 грн.. яка складається з 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з23.05.2024 року по 23.05.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 12553 від 23.05.2024 року у розмірі 32375,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді від 26 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на 10 листопада 2025 року відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. На адресму суду надійшла заява. у якій представник позивача просить суд розглянути справу за його відсутності на підставі ч.3 ст.221 ЦПК України, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження, надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд установив,що 23.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12553, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 23.05.2025 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Універсал банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 352561 направлявся відповідачу 23.05.2024 року о 13:17:20 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 23.05.2024 року о 13:17:27 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 352561 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, після чого кредитні кошти були відправлені відповідачу 23.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Універсал Банк".
При відкритті провадження у справі із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів , та ухвалою від 26.08.2025 року було витребувано з АТ «Універсал Банк» письмові докази, що містять офіційну інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів по картці за період з 23.05.2024 року по 28.05.2024 року з відображенням часу зарахування коштів.
На виконання вимоги ухвали суду від 26.08.2025 року, банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . З інформації про рух коштів по картці вбачається, що 23.05.2024 р. о 13:17 год було зарахування коштів у сумі 5000 гривень. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною картою НОМЕР_2 .
З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач не виконувала належним чином взяті на себе боргові зобов'язання.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.08.2025 року становить: 32 375 грн., яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.05.2024 року по 23.05.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та не спростований.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитом.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши кредитний договір, вона розуміла, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивач підтвердила це своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, та відповідно погодилася зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його.
У свою чергу, відповідач не надала суду жодних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, не довела відсутність заборгованості або неправильність чи необґрунтованість її розміру, яку позивач просив стягнути, доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду також не надано.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором № 12553 від 23.05.2024 року, у зв'язку з чим у неї існує заборгованість, яка станом на 12.08.2025 року становить: 32 375 грн.. яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 23.05.2024 року по 23.05.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та Графіку платежів.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
Враховуючи викладене,суд приходить до висновку,що відповідачем були порушені умови кредитного договору,позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Процент» є обґрунтованими,а тому із ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12553 від 23.05.2024 року в загальній сумі 32 375 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. підтверджується: договором про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024 року, актом приймання-передачі наданих послуг № 48 від 30.06.2025 року, витягом з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг №48 від 30.06.2025 року, платіжною інструкцією № 2727 від 30.06.2025 року.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Євопейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, оскільки позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 12553 від 23.05.2024 року в розмірі 32 375 (тридцять дві тисячі триста сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення - 14 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк