ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12475/25
провадження № 2/753/8925/25
04 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецька О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, на належне йому майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно заповів своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних долях. Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на що йому було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказане нерухоме майно. За наведених обставин позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів - задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталію Миколаївну належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 23/2016 (номер у Спадковому реєстрі 59474151), відкриту після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.09.2025 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. до суду надійшла копія спадкової справи №23/2016 (номер у Спадковому реєстрі 59474151) щодо майна померлого ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.09.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21.10.2025 року від представника відповідача Київської міської ради - Горбачової І.В. надішли письмові пояснення, в яких вона просить суд ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.
В судове засідання, призначене на 04.11.2025 позивач та його представник не з'явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення, в яких просив розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
06.04.1982 року, ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений державним старшим нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Фартушнею Н.К., та зареєстровано в реєстрі за №2-1285, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі усе те, що на день його смерті буде йому належати, і на що за законом він матиме право, заповідав своїм дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних долях кожному (а.с.15).
Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 17.01.1990 р., виданого на підставі рішення виконкому Харківської районної ради народних депутатів №451 від 14.08.1989 р., домоволодіння розташоване в АДРЕСА_1 , належить « ОСОБА_5 ».
В матеріалах справи міститься копія рішення виконкому Харківської районної ради народних депутатів №451 від 14.08.1989 р., та додаток до рішення виконкому Харківської районної ради народних депутатів №451 від 14.08.1989 р., а саме Список громадян, на будинки, яких визнано право особистої власності, що мешкають в с. Бортничі, в якому за номером 46 зазначено « ОСОБА_2 », адреса « АДРЕСА_1 » (а.с.18).
Як вбачається з інформаційної довідки ПБ-2016 №1756, виданої 12.09.2016 Київським міським бюро технічної інвентаризації, згідно з даними Бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за: « ОСОБА_5 » (зазначено рос.мовою), на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Харківської райради 17.01.1990 року, рішення №451 від 14.08.1989 р. (а.с14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 , виданим 28.08.2016 р., Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с.16).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на належне йому майно.
09.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. заведено спадкову справу № 23/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 23/2016, зокрема, копії довідки КК «Центр комунального сервісу» Дарницького району м. Києва №3202 від 31.08.2016 р., ОСОБА_2 був зазереєстрований та проживав за адресою : АДРЕСА_1 з 11.03.1975 року по день смерті.
Згідно з довідкою КК «Центр комунального сервісу» Дарницького району м. Києва №3199 від 31.08.2016, ОСОБА_1 (позивач) проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.09.2002 року.
Таким чином, вбачається, що позивач ОСОБА_2 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до копії експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України №056/837-m-2 від 22.09.2016, імена по батькові ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , попри розбіжності у документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с.21).
Згідно з копією експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України №056/724-m-2 від 02.09.2025, імена по батькові ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в документах, наданих для експертизи, а також інших документах є ідентичними (а.с.20).
Отже, належність ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .
07.03.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. на заяву позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом надано письмову відповідь №39/01-16 від 07.03.2025 року, в якій зазначено, що вчинити вищевказану нотаріальну дію не має законних відстав, так як спадкоємцем не подано оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно, що залишилося після смерті спадкодавця (а.с.19).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 16 березня 2017 року у цивільній справі № 753/22044/16 за позовом ОСОБА_9 до Київської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом встановлено наступні обставини. ОСОБА_9 , є сином померлого ОСОБА_2 . За життя останній залишив заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому і на що він матиме право, він заповів своїм дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках кожному. ОСОБА_3 , за життя так і не реалізував своє право на спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 серпня 2016 року, актовий запис № 7159. Таким чином, ОСОБА_3 спадщину після смерті свого батька фактично прийняв, але у зв'язку із смертю належним чином не оформив. Реалізуючи своє право на спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_9 , звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. для отримання свідоцтва про спадщину за законом на частку у спадщині, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого було відкрито спадкову справу № 10/2016 від 06.09.2016 р. 16 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донченко О.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що у спадкоємця документ, що посвідчує право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку під будинком відсутній.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 16 березня 2017 року у цивільній справі № 753/22044/16 визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У цивільному праві під поняттям «спадщина» розуміються матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов'язки померлої фізичної особи, що переходить до спадкоємців.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу)..
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Положеннями статтей 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно зі ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п.п. 4.14, 4.16, 4.17, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5,
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п.4.14.).
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п.4.16.).
За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.4.17.).
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна. (п.4.18.).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 , за заповітом, він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивач як спадкоємець за заповітом у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, що підтверджено належним чином - відповіддю нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Таким чином суд вважає, що, відсутність правовстановлюючого документа про право власності спадкодавця не позбавляє спадкоємців права на спадщину, оскільки вона належить їм з моменту відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_2 , чим порушується (не визнається) його право власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 4,5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Ураховуючи наведене за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Стосовно здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі, суд вважає, що такі витрати слід покласти на саму позивачку.
Зі змісту положень ст. 2 ЦПК України слідує, що одним із завдань цивільного судочинства є справедливий судовий розгляд. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Київська міська рада, як відповідач у справі, жодних прав позивачки не порушувала та не має жодного відношення до того, що у спадкоємця відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Законодавець визначив відповідачами у спадкових справах відповідні територіальні громади не через необхідність захисту прав позивачів у зв'язку з їх порушенням територіальними громадами, а через відсутність інших спадкоємців за законом або за заповітом.
У цій справі Київська міська рада жодних заперечень щодо задоволення позову не висловлювала та не заявляла своїх прав на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , відтак покладення на Київську міську раду судових витрат позивача не відповідатиме принципам справедливості та верховенства права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1233, 1234, 1235, 1236, 1254, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.11.2025 року.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА