ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11751/25
провадження № 2/753/8596/25
18 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Шаповалової К.В.,
за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника позивача Даниленко Т.І.
представника відповідача Чередника С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-26» про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,
09 червня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ЖБК «Арсеналець-26» про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок обслуговує ЖБК «Арсеналець-26», головою якого є ОСОБА_2 . Однак, ЖБК «Арсеналець-26» неналежним чином виконує обов'язки щодо утримання будинку та прибудинкової території, а саме - щодо ремонту місць загального користування - під'їздів. У під'їзді, де проживає позивачка, довгий час не проводилися жодні ремонтні роботи. На даний час під'їзд має занедбаний стан. Позивач зверталася до голови кооперативу з метою вирішення вказаної ситуації, однак і після того жодних дій з боку кооперативу не вчинялося. В подальшому позивач зверталася до Дарницької РДА, ДПС у Дарницькому районі, тощо із відповідними скаргами та заявами щодо бездіяльності кооперативу. Наразі у Дарницькому районному суді м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Арсеналець-26» про захист прав споживачів. Оскільки голова кооперативу не реагувала на скарги ОСОБА_1 , вона змушена була звернутися до адвоката, після чого на звернення адвоката головою кооперативу було надано відповідь, у якій, зокрема, зазначені твердження, які обурюють честь позивачки. Наразі позивач просить суд визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності та принижують честь і гідність позивача твердження, які були поширені Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-26», в особі голови правління ОСОБА_2 , у відповіді на запит, спрямований адвокату Даниленко Т.І. від 11 квітня 2025 року № 13, а саме: «Своїми скаргами ОСОБА_1 нанесла ЖБК збиток на суму 10 120,00 грн. Якщо є можливість донести до неї, що ці заяви нічого не несуть, крім шкоди, буду вдячна». Позивач також просить суд зобов'язати відповідача спростувати вищевикладені відомості, шляхом направлення письмового спростування вищезазначеної недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 на адресу адвоката Даниленко Т.І. Разом з тим, позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2025 року цивільну справу № 753/11751/25 передано судді Шаповаловій К.В.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 серпня 2025 року на 10:00 год.
05 серпня 2025 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення стосовно позову.
Підготовче засідання призначене на 07 серпня 2025 року було відкладено на 18 вересня 2025 року на 12:00 год.за клопотанням представника відповідача.
Підготовче засідання призначене на 18 вересня 2025 року було відкладено на 10 жовтня 2025 року за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 5 листопада 2025 року.
10 жовтня 2025 року після проведення підготовчого провадження у справі від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо предмету спору у справі.
У судовому засіданні 5 листопада 2025 року представник позивача підтримала позовні вимоги, вказала, що відповідачу було надіслано адвокатських запит на отримання певної інформації для клієнта позивача, інтереси якої адвокат представляла в іншій судовій справі. Отримавши відповідь на адвокатський запит, вона ознайомила з ним клієнта та зазначає, що в цій відповіді міститься неправдива інформація про її клієнта, яка принижує її та завдає моральних страждань, зокрема це фраза: «своїми скаргами ОСОБА_1 нанесла ЖБК збиток на суму 10120 грн», а також « Якщо є можливість донести до неї, що ці заяви нічого не несуть, крім шкоди, буду вдячна. Зі мною нажаль вона не спілкується». Такими фразами її клієнта було поставлено у незручне становище перед адвокатом, оскільки представником відповідача було зазначено неправдиву інформацію, бо жодної шкоди її клієнта ЖБК не наносила, а навпаки звертались за захистом своїх прав. Вказана інформація є образливою та такою, що принижує позивачку. Крім того, позивачка повідомляє їй, що голова ЖБК цю інформацію розповсюджувала на загальних зборах мешканців будинку. Оскільки така інформація є неправдивою, принижує позивачку та завдає моральної шкоди, просила стягнути з відповідача також у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, вказав, що розповсюдження інформації не відбувалось, оскільки голова ЖБК надавала відповідь на адвокатський запит, на який вона зобов'язана відповісти, вказане не можна вважати розповсюдженням інформації. Крім того, ті фрази, про які зазначає позивача, що принижують її честь та гідність не є фактичними твердженнями, а є оціночним судженням голови ЖБК. Вказав, що скарги, які подавалась позивачкою на дії ЖБК не знайшли свого підтвердження, проте дали поштовх для проведення повноцінної перевірки діяльності ЖБК багатьма контролюючими органами і дійсно відповідачу було виписані деякі штрафи за певні порушення, але не за ті, які вказувала позивачка. Просив у задоволенні позові відмовити повністю.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, доходить наступного висновку.
ОСОБА_1 , позивач, є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 3 грудня 2008 року.
Будинок АДРЕСА_2 обслуговує ЖБК «Арсеналець-26», головою якого є ОСОБА_2 .
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 753/6891/25 за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Арсеналець-26» про захист прав споживача. У цій справі інтереси позивачки представляє адвокат Даниленко Т.І.
8 квітня 2025 року адвокатом Даниленко Т.І. в інтересах позивачки у вказаній справі було надіслано адвокатський запит до ЖБК «Арсеналець -26».
11 квітня 2025 року головою ЖБК «Арсеналець-26» було надано відповідь № 13 на адвокатский запит наступного змісту: «ЖБК «Арсеналець-26», на Ваш Адвокатський запит надаємо відповідні документи по перевіркам які пройшли по заяві ОСОБА_1 заяві було вказано про порушення мною, як посадовою особою Статті 265 К3пП України, допуск до роботи працівника без належного оформлення, ухиляння від сплати податків. За ці порушення передбачений штраф від 80 тис. грн., або кримінальна відповідальність. Поясніть, будь ласка шановній пані ОСОБА_1 чи є дійсно у мене вказані порушення. Так як у нас під час перевірки не може бути акт просто ідеальним ( це негласне правило), то є мінімальний штраф від ДП та ЦМУДС. Своїми скаргами ОСОБА_1 нанесла ЖБК збиток на суму 10120,00 грн. Там є ще заява по поточному ремонту до Дарницької ДРА (До речі за рік на поточний ремонт з 3-х кімнатної квартири ОСОБА_1 платить 244,80 грн.) Якщо є можливість донести до неї, що ці заяви нічого не несуть, крім шкоди, буду вдячна. Зі мною нажаль вона не спілкується».
Звертаючись із позовом до суду позивачка зазначає, що фрази у цій відповіді на адвокатський запит: «своїми скаргами ОСОБА_1 нанесла ЖБК збиток на суму 10120 грн», а також « Якщо є можливість донести до неї, що ці заяви нічого не несуть, крім шкоди, буду вдячна. Зі мною нажаль вона не спілкується» є неправдивою інформацією відносно її дій, оскільки жодної шкоди ЖБК вона не завдавала, навпаки за її скаргами були проведені перевірки діяльності ЖБК та притягнуто ЖБК до відповідальності, шляхом зобов'язання сплатити штрафи, зокрема щодо порушення трудового законодавства. Оскільки така інформація була розповсюджена головою ЖБК та вона принижує честь та гідність позивачки, просила суд зобов'язати відповідача спростувати таку інформацію.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абз. 1 частини 4). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частина 6).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою (стаття 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (частини перша та друга статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 1.1 Кодексу на адвоката покладено цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність. Зобов'язання умовно поділяють на такі категорії :перед клієнтом; перед судом та іншими органами влади, з якими адвокат контактує, виступаючи як довірена особа клієнта або від його імені; перед іншими представниками даної професії в цілому і перед будь-ким з колег зокрема; а також перед суспільством, для членів якого існування свободної незалежної професії поряд з додержанням правових норм є найважливішою гарантією захисту прав людини перед державною владою та іншими інтересами суспільства.
Згідно зі статтею 2.1.1 Кодексу завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного, в першу чергу, його особистою заінтересованістю або з тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної незалежності і не поступатися принципам обов'язку інтересів клієнта, суду або інших осіб.
Статтею 3.1.1 Кодексу зазначено, що при здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний керуватися вказівками клієнта.
Як було встановлено судом, 19 березня 2025 року між АБ «Тетяни Даниленко» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги, в тому числі у виді складання адвокатських запитів щодо будинку по АДРЕСА_2 .
8 квітня 2025 року адвокат Даниленко Т.І. на виконання умови договору про надання правничої допомоги, в інтересах та для захисту прав ОСОБА_1 звернулась до ЖБК «Арсеналець-26» із адвокатським запитом, на який 11 квітня 2025 року отримала відповідь.
Суд зазначає, що надання відповідь на адвокатський запит не є поширенням інформації, оскільки надання відповідь не здійснюється за бажанням на власний розсуд адресатом, а є обов'язком отримувача запиту на надання відповіді. Крім того, така інформація була надіслана головою ЖБК виключно адвокату Даниленко Т.І., яка діяла в інтересах позивача, а отже фактично відповідь на адвокатський запит відповідачем було надано саме позивачу. Будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам (особі) відповідачем така інформація не надсилалась, протилежного суду доведено належними, достатніми та допустими доказами доведено не було, а отже відсутній один із елементів юридичного складу правопорушення, а саме - поширення інформації, оскільки надання її адвокату, який дії в інтересах клієнта, як відповідь на адвокатський запит, не є поширенням такої.
Крім того, щодо змісту зазначених позивачкою речень суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Отже право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до правової позицій, викладеної у постанові Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 910/5117/17, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи відомості, які не відповідають дійсності, є твердженнями про факти і події, які не мали місця у реальності у час, до якого відносяться оспорювані відомості.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Cлід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» («Карпюк та інші проти України», № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Отже, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що спірні висловлювання голови ЖБК у відповіді на адвокатський запит стосовно особи позивача є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки представника відповідача, засновані на її баченні певних подій, особисте сприйняття представником відповідача певної поведінки позивача і не можуть бути витлумачені як повідомлення про конкретні факти, тому вони не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням.
Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20 (провадження № 61-9907св22).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами першої, п'ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, факт поширення інформації, як і факт того, що спірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, позивачем та його представником під час розгляду цієї справи суду не доведено у спосіб, визначений ЦПК України.
Враховуючи викладене, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог, відповідно до статті 11 ЦПК України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердила обставин щодо того, шо інформація, зазначена у відповіді на адвокатський запит є фактичним твердженням, не довела факту, що така інформація була поширена та як наслідок, не довела порушення її особистих немайнових прав. Відтак, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 277 ЦК України, а тому позовній вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи не було встановлено неправомірності дій представника відповідача голови ЖБК «Арсеналець-26» при складанні та надсиланні відповіді на адвокатський запит адвоката Даниленко Т.І., та з огляду на те, що така вимога є похідною від вимоги про зобов'язання відповідача спростувати викладені у відповіді відомості шляхом направлення письмового спростування недостовірної інформації відносно позивачки на адресу адвоката Даниленко Т.І., у задоволенні якої судом було відмовлено, вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76-80, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-26» про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.В. Шаповалова