ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24248/25
провадження № 1-кс/753/3223/25
"12" листопада 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, внесеного 10 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004063, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сеньківка, Бориспільського р-ну, Київської області, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за аресою: АДРЕСА_2 раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України
12 листопада 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшло вказане вище клопотання.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 12 листопада 2025 року матеріали клопотання передано судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим відділом Дарницького УП ГУНП у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020004063, відомості про яке внесені до ЄРДР 10 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, виник протиправний умисел на придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_5 , з невстановленою досудовим розслідування особою, домовився щодо придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , в невстановлений досудовим розслідуванням місце, день та час, але не пізніше 10 листопада 2025 року, у невстановлений спосіб придбав блістер з 3 пігулками з написом «Метадон», тим самим розпочав зберігати наркотичний засіб без мети збуту.
В подальшому, 10 листопада 2025 року, приблизно об 16 год. 26 хв., за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 28, працівниками поліції було затримано ОСОБА_5 , у якого було виявлено та в подальшому вилучено з правої кишені штанів блістер з таблетками білого кольору у кількості 3 штуки, що містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масою 0,066 г., які ОСОБА_5 , умисно незаконно, всупереч вимог ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, придбав та зберігав, для власного вживання без мети збуту.
Метадон (фенадон), згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список № 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в «Таблиці 2» є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною другою статті 309 КК України.
Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з чим, у своєму клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив суд клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України.
В обґрунтування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, для запобігання яких до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що ризиком того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може навмисно ухилятись від явки до органу досудового слідства та суду, тобто переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, прокурор зазначив, що підозрюваний може продовжувати вчиняти аналогічні злочини.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що ризики зазначені прокурором є необґрунтованими, підозрюваний вину визнає, співпрацює з органом досудового розслідування, під час обшуку добровільно віддав працівникам поліції наркотичні засоби. Просив врахувати те, що підозрюваний має постійне місце проживання в м. Києві (мкр Бортничі), міцні соціальні зв'язки - одружений, має повнолітню дитину, працевлаштований (не офіційно), а тому просив суд застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводи захисту, вказав, що вину у скоєному визнає, проживає разом із дружиною тривалий час, має доньку, якій 23 роки.
Вислухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Дарницького УП ГУНП у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020004063, відомості про яке внесені до ЄРДР 10 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
10 листопада 2025 року в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_5 було затримано в порядку, передбаченому статтею 208 КПК України.
11 листопада 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази: рапорт про виявлення кримінального правопорушення; протокол затримання ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; висновок експертизи №СЕ-19/111-25/68922-НЗПРАП від 11.11.2025; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у пункті 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать про те, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані дії при зазначених у клопотанні обставинах.
Отже, суд вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України. При цьому, злочин, передбачений частиною другою статті 309 КК України відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3-х років.
Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог частини першої статті 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із частиною другою статті 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину. Водночас, виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими ризики переховування від органів досудового розслідування чи суду, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що останній усвідомлює тяжкість покарання за вчинення злочину, та був раніше судимий за вчинення аналогічного злочину.
Слідчий суддя враховує, що на даний час до обставин, які підвищують ступінь встановлених ризиків, належить військова агресія Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Слідчий суддя враховує той факт, що діючий на території України режим обмеження виїзду за кордон військовозобов'язаних чоловіків жодним чином не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки стосується обмеження виїзду за кордон у законний спосіб та не виключає можливості здійснення спроб перетнути кордон незаконно, з огляду на те, що наразі частина державного кордону України не контролюється, а тому такий спосіб не може виключатися, як неможливий.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п. 60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02), якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Так статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Слідчим суддею враховуються сімейний стан підозрюваного, зокрема те, що він одружений більше 20 років, має повнолітню доньку, те, що він має постійне місце проживання у м. Києві, працевлаштований (не офіційно) та те, що кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється відноситься до нетяжких, санкція статті за яке передбачає покарання у вигляді штрафу чи позбавлення волі на строк до 3-х років.
В той же час слідчим суддею враховується та обставина, що підозрюваний раніше судимий, зокрема 17 грудня 2024 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за частиною першою статті 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Відповідно до положень частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні належним чином не доведено підстави необхідності обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об'єктивними доказами, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Отже, з урахуванням вище викладеного, на переконання слідчого судді, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його поведінку, зокрема під час затримання та розгляду цього клопотання, усвідомлення наслідків вчинення своїх дій, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде необхідний і достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Встановлено, що підозрюваний довготривалий час проживає разом із дружиною у її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із частиною шостою статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у підозрюваного місця реєстрації у Київській області, враховуючи наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, можливу міру покарання, у випадку визнання його винним, з огляду на положення частини четвертої статті 194 КПК України, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно відмовити та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на два місяці із покладенням на нього обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть пункту 2 частині третьої статті 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.), оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, суд
у задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , 1976 року народження запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 11 січня 2026 року (включно) з забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім часу переміщення до найближчого укриття під час повітряної тривоги та необхідності отримання екстреної медичної допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Київ, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Вказані обов'язки покладаються на ОСОБА_5 , 1976 року народження строком до 11 січня 2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваного покласти на органи Національної поліції за місцем його проживання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали суду проголошено 18 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9