Рішення від 17.11.2025 по справі 752/6124/25

Справа № 752/6124/25

Провадження № 2-а/752/222/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить: визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови та поновити строк на оскарження; визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному трансопрті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00001321 від 14 жовтня 2024 року; закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Позовна заява обгрунтована тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія АВ № 00001321 від 14 жовтня 24 року ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн

Позивач вважає дії посадової особи відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП протиправними, постанову незаконною, а накладення адміністративного стягнення необґрунтованим та безпідставним у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення , через невстановлення відповідачем обставин, які відповідно до вимог законодавства мають бути встановлені і враховані, і які впливають на кваліфікацію правопорушення відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови 11.10.2024 о 19 год. 09 хв., за адресою Н-18 км 36+718, Тернопільська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - тягач), відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 12.852% (1.478 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 т.

Звертає увагу, що згідно з постановою відповідачем зафіксовано: кількість вісей - 5 шт. відстань між вісями 1-2: 4057мм, 2-3: 6330 мм, 3-4: 1307мм, 4-5: 1329мм навантаження на вісь 1 - 7650 кг, 2 - 15450 кг, 3 - 5950 кг, 4 - 6050 кг, 5 -6100 кг.

Однак з фотофіксації відповідача вбачається, що тягач DAF CF 85.460 має 3 осі і причіп, який був прикріплений до тягача д.н.з. НОМЕР_2 , також має 3 осі, що в сумі - 6 осей.

На думку відповідача, позивачем допущено перевищення навантаження на другу вісь (яка на його думку є одинарною), а саме 12 978кг при нормативно допустимому 11 500 кг, однак відповідачем не враховано те, що тягач DAF CF 85.460 є трьохвісним а не двовісним і що найважливіше друга і третя осі є здвоєними і відповідно до п.22.5 ПДР для здвоєних осей дозволено більше навантаження, якщо відстань між осями: менш як 1 метр то максимальне значення 11.5т, від 1 до 1,3 метра то максимальне значення 16 т. Відстань між першою і другою віссю становить 2955 мм (а не 4057мм) і між другою і третьою віссю становить 1110 мм (а не 6330мм), що підтверджується протоколом випробувань №1.01-0030-25 від 21.02.25р. виконаного ДП «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ».

Крім цього виробником ТЗ нанесено допустимі вагові параметри на самому тягачі: 1 вісь - 7500 кг, 2 вісь - 4400 кг, 3 вісь - 11500 кг (3 аркуш Протоколу випробувань). Тобто граничне навантаження на другу і третю осі (здвоєні) в сумі становить 15900 кг, як і передбачено п.п. в) п.22.5 ПДР. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Таким чином навантаження на здвоєні осі тягача не перевищує допустимого граничного значення 16т і не становить перевантаження на одинарну вісь, оскільки у тягача DAF CF 85.460 лише одна одинарна вісь, і навантаження на неї становило 7650 кг (в межах допустимого).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року відкрито у справі провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14 травня 2025 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала відзив на позовну заяву. Посилається на те, що постановою серії АВ № 00001321 від 14.10.2024 встановлено перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу марки DAF CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 на 12,852% (1.478 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 11,5 тон. Окрім того, зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1 2: 4057 мм, 2-3: 6330 мм, 3-4: 1307 мм, 4-5: 1329 мм, навантаження на вісь 1 7650 кг, 2 - 15450 кг, 3 - 5950 кг, 4 - 6050 кг, 5 - 6100 кг, загальна маса 41200 кг. довжина - 16.7 м.; Зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: навантаження на одиночну вісь - 12978 кг. Також у оскаржуваній постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та ідентифікатор доступу.

Кількість осей фіксується автоматично шляхом наїзду транспортного засобу на датчики комплексу автоматичного зважування, розташовані під дорожнім полотном. Хоч транспортний засіб візуально має 6 вісей, одна з них була піднята і не торкалася дорожнього полотна, що у свою чергу виключає можливість розподілу маси транспортного засобу на цю вісь.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом з'ясовано, що оскаржувана постанова не надсилалась і не вручалась позивачу, про її існування позивач дізнався 28 лютого 2025 року, після того, як його представник отримав вказану постанову на електронну пошту. Доказів протилежного відповідачем не надано.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідно рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, судом враховано, що оскаржувану постанову не було фактично отримано позивачем до вступу її в закону силу, яка прийнята без участі ОСОБА_1 , тому з об'єктивних причин останній був позбавлений можливості її оскаржити раніше.

При цьому, в постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22, прийнятій 29.09.2022 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом поважними.

Отже, суд на підставі положень ст. 123 КАС України, враховуючи доводи, викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, дійшов висновку, що позивачу необхідно поновити строки звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія АВ №00001321 від 14 жовтня 24 року ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн

Зі змістом оскаржуваної постанови вбачається, що 11.10.2024 о 19 год. 09 хв., за адресою Н-18 км 36+718, Тернопільська обл., зафіксовано транспортний засіб DAF CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - тягач), відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 12.852% (1.478 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 т.

Згідно з постановою відповідачем зафіксовано наступні параметри: кількість вісей - 5 шт. відстань між вісями 1-2: 4057мм, 2-3: 6330 мм, 3-4: 1307мм, 4-5: 1329мм навантаження на вісь 1 - 7650 кг, 2 - 15450 кг, 3 - 5950 кг, 4 - 6050 кг, 5 -6100 кг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» встановлено, що до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30 (в подальшому Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно із п. 22.5 Правил, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил № 30.

Таким чином, пунктом 22.5 Правил встановлені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 229 КУпАП, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспортіпосадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135)

Згідно із ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Приміткою до ст. 132-1 КУпАП встановлено, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно із ч. 1 ст. 14-3 КупАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 14-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння; внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 11 жовтня 2024 року о 19:09 год, за адресою: Н-18 км 36+718, Тернопільска обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано ТЗ DAF CF 85.460, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа - ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на12,852 % (5 174 тонн), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тонн, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення - WIM 67, WAGA-WIM40,CRUA-03-VVE, строк дії якого встановлено до 01.08.2025 року.

Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри ТЗ: кількість осей - 5 шт, спарені колеса - 2 вісь, відстань між вісями 1-2: 4057мм, 2-3: 6330 мм, 3-4: 1307мм, 4-5: 1329мм навантаження на вісь 1 - 7650 кг, 2 - 15450 кг, 3 - 5950 кг, 4 - 6050 кг, 5 -6100 кг.загальна маса 41200 кг.

Відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт міститься на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет за посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ000001321/, про що є посилання у зазначеній постанові. Ідентифікатор доступу: Mxvnj2WJLgfZa.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі встановлюється Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений ПКМУ від 27 грудня 2019 року №1174 (далі - Порядок).

Згідно п. 7 Порядку фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Як встановлено п. п. 11,12,13 Порядку Автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Оскаржуваною Постановою встановлено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на на12,852 % (5 174 тонн), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тонн.

Поряд із цим, як вбачається з протоколу випробувань №1.01-0030-25 від 21 лютого 2025 року, транспортний засіб DAF є трьохвісним автомобілем, відстань між першою і другою віссю становить 2955 мм, між другою і третьою віссю 1110 мм. Отже, в даному випадку, контролюючий орган неправильно визначив у постанові основні технічні характеристики транспортного засобу, зокрема: кількість вісей та відстань між ними, що в свою чергу тягне збільшення навантаження на здвоєні осі, зокрема, в данному випадку, на другу та третю вісь транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлено відсутність перевищення нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, навпаки судом встановлено, що навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу не перевищувало максимальне значення, в зв'язку із чим позивача, через помилкове з'ясування даних про його основні показники, в частині кількості вісей та наявність здвоєних осей, а також відстані між зближеними (суміжними) осями автомобіля, протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягнення до відповідальності обставин.

Відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови серії АВ №00001321 від 14 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484,50 грн.

Щодо стягнення витрат понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст. 134 КАС України)

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Також відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи в суді, представником надано: договір про надання правової допомоги № 26/02/25 від 26.02.2025 року, Акт прийому-передачі № 2 від 06.03.2025 року наданих послуг до договору про надання правової допомоги з описом робіт: зустріч із замовником, з'ясування підстав та мети звернення, вивчення документів наданих замовником, зокрема постанови серії АВ № 00001321 від 14.10.2025 року - 1 000,00 грн та підготовка, написання та подача позовної заяви до суду замовника до Державної служби України з безпеки на транспорті, підготовка додатків до позовної заяви - 4 000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1841320 від 06.03.2025 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8926/10.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті вважає, що заявником не доведено обгрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, враховуючи наведені обставини та незначну складність справи, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді по цій справі в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 Кодексу України про адміністративне судочинства, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі АВ №00001321 від 14 жовтня 2024 року та поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністравний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному трансопрті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00001321 від 14 жовтня 2024 року.

Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 50 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на надання правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк

Попередній документ
131969737
Наступний документ
131969739
Інформація про рішення:
№ рішення: 131969738
№ справи: 752/6124/25
Дата рішення: 17.11.2025
Дата публікації: 24.11.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (19.01.2026)
Дата надходження: 04.12.2025
Предмет позову: про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення